Каролін Брюне

Каролін Брюне
Загальна інформація
Громадянство	Канада
Народження	20 березня 1969(1969-03-20) (55 років) Монреаль
Зріст	175 см
Вага	70 кг
Спорт
Вид спорту	Веслування на байдарках і каное
Дисципліна	Байдарка
Нац. збірна	Канада
Нагороди Спортивний пантеон Квебеку^d Спортивна зала слави Канади^d Спортивні медалі Представник  Канада Веслування на байдарках і каное Олімпійські ігри Срібло 1996 Атланта байдарка-одиночка, 500 Срібло 2000 Сідней байдарка-одиночка, 500 Бронза 2004 Афіни байдарка-одиночка, 500 Чемпіонат світу Бронза 1993 Копенгаген байдарка-одиночка, 500 Бронза 1994 Мехіко байдарка-одиночка, 200 Бронза 1994 Мехіко байдарка-четвірка, 200 Срібло 1995 Дуйсбург байдарка-одиночка, 200 Срібло 1995 Дуйсбург байдарка-одиночка, 500 Золото 1995 Дуйсбург байдарка-четвірка, 200 Золото 1997 Дартмут байдарка-одиночка, 200 Золото 1997 Дартмут байдарка-одиночка, 500 Золото 1997 Дартмут байдарка-одиночка, 1000 Золото 1998 Сегед байдарка-одиночка, 200 Золото 1998 Сегед байдарка-одиночка, 500 Срібло 1998 Сегед байдарка-одиночка, 1000 Золото 1999 Мілан байдарка-одиночка, 200 Золото 1999 Мілан байдарка-одиночка, 500 Срібло 1999 Мілан байдарка-одиночка, 1000 Срібло 1999 Мілан байдарка-двійка, 500 Золото 2001 Познань байдарка-четвірка, 1000 Срібло 2002 Севілья байдарка-одиночка, 200 Срібло 2002 Севілья байдарка-одиночка, 500 Золото 2003 Гайнсвіль байдарка-одиночка, 200 Срібло 2003 Гайнсвіль байдарка-одиночка, 500 Бронза 2003 Гайнсвіль байдарка-двійка, 1000

Каролін Брюне (фр. Caroline Brunet; 20 березня 1969, Монреаль) — канадська веслувальниця-байдарочниця, яка виступала за збірну Канади наприкінці 1980-х — на початку 2000-х років. Учасниця п'яти літніх Олімпійських ігор, бронзова і двічі срібна призерка Олімпійських ігор, десятиразова чемпіонка світу, переможниця багатьох регат національного та міжнародного значення.

Життєпис

Каролін Брюне народилася 20 березня 1969 року в Монреалі. Активно займатися веслуванням на байдарках почала у одинадцять років, проходила підготовку в клубі веслування на байдарках і каное міста Лак-Бопор у провінції Квебек. 1987 року вперше увійшла до основного складу канадської національної збірної й стала брати участь у великих міжнародних регатах.

Завдяки низці вдалих виступів удостоїлася права захищати честь країни на літніх Олімпійських іграх 1988 року в Сеулі — в одиночках на півкілометровій дистанції дійшла до стадії півфіналів, тоді як в четвірках не змогла пройти далі стартового раунду. Чотири роки по тому успішно пройшла кваліфікацію на Олімпіаду в Барселоні, але знову залишилася без медалей: показала сьомий результат в одиночках і шостий у четвірках.

Першого серйозного успіху на дорослому міжнародному рівні Брюне досягла в 1993 році, коли побувала на чемпіонаті світу в Копенгагені і привезла звідти бронзову нагороду, яку виграла в півкілометровому заліку одиночок. У наступному сезоні на світовій першості в Мехіко взяла бронзу на двохстах метрах в одиночках та четвірках. Ще через рік на аналогічних змаганнях у німецькому Дуйсбурзі тричі піднімалася на п'єдестал пошани: здобула срібло в одиночках на 200 і 500 м, а також золото в четвірках на 200 м. Пізніше потрапила на Олімпійські ігри 1996 року в Атланті, де завоювала срібну медаль в заліку одиночних байдарок — у вирішальному заїзді поступилася лише представниці Угорщини Риті Кебан^[en].

1997 року Брюне вкрай успішно виступила на домашньому чемпіонаті світу в Дартмуті, здобувши перемогу у всіх трьох своїх дисциплінах, в одиночках на двохстах, п'ятистах і тисячі метрів. Рік по тому на світовій першості в угорському Сегеді майже повторила це видатне досягнення, але цього разу на кілометрі програла італійці Йозефі Ідем. Потім на чемпіонаті світу в Мілані чотири рази потрапила в число призерів, у тому числі знову стала чемпіонкою у всіх трьох одиночних жіночих дисциплінах. Бувши беззаперечною лідеркою веслувальної збірної Канади, легко пройшла відбір на Олімпійські ігри 2000 року в Сіднеї, де додала до послужного списку ще одну срібну олімпійську медаль одиночної півкілометрової програми — у фіналі лише 0,8 секунди поступилася італійці Ідем. Також у парі з Мілані Барре^[en] на тих самих змаганнях взяла участь у програмі двомісних екіпажів, проте перетнула фінішну позначку лише п'ятою. На цих іграх, крім усього іншого, була удостоєна честі нести прапор Канади на церемонії відкриття.

Після чотирьох Олімпіад Брюне залишилася в основному складі канадської веслувальної збірної й продовжила брати участь у найбільших міжнародних регатах. Так, у 2002 році вона побувала на чемпіонаті світу в іспанській Севільї, здобувши срібні медалі в одиночках на двохстах і п'ятистах метрах. У наступному сезоні на світовій першості в американському Гейнсвіллі поповнила медальну колекцію бронзовою, срібною і золотою нагородами, ставши таким чином десятиразовою чемпіонкою світу з веслування на байдарках і каное. 2004 року вирушила на п'яті у своїй біографії Олімпійські ігри в Афінах — у двійках з напарницею Карен Фюрно^[en] фінішувала у фіналі сьомою, тоді як в одиночках завоювала бронзу, залишившись позаду Наташі Душев-Янич і Йозефи Ідем. Невдовзі Каролін Брюне вирішила завершити кар'єру професійної спортсменки.

2009 року введена в Залу спортивної слави Канади.

Посилання

• Каролін Брюне — олімпійська статистика на сайті Sports-Reference.com (англ.) (архівна версія)
• Каролін Брюне [Архівовано 26 серпня 2016 у Wayback Machine.] — медалі на найбільших міжнародних змаганнях (англ.)
• Списки чемпіонів та призерів з веслування на байдарках і каное (1936-2007) (англ.)

Портал «Біографії»   Портал «Спорт»