Карадаг/Казі-Магомед — Тбілісі

Карадаг/Казі-Магомед — Тбілісі — газотранспортний коридор, споруджений в радянські часи для подачі блакитного палива з Азербайджану до Грузії та Вірменії.

В кінці 1950-х років у Азербайджані почалась розробка першого газоконденсатного родовища Карадаг, для транспортування продукції якого до інших республік СРСР у 1959 році стартувало будівництво системи Карадаг — Тбілісі.[1] Виконана у двонитковому виконанні з діаметром труб 800 та 700 мм[2], вона мала кілька сотень переходів через перепони, включаючи найбільший на той час у світі балковий перехід через Куру довжиною 1164 метри.[3] Подача газу до східної Грузії дозволила перевести на це паливо Тбіліську теплоелектростанцію[4] та спорудити трубопровід Тбілісі — Кутаїсі для газифікації західної частини республіки. Крім того, незадовго до перетину кордону між Азербайджаном і Грузією від системи відходив газопровід у напрямку Єревану, а після перетину — до Гюмрі (Вірменія).

У 1970-х роках в цьому газотранспортному коридорі від Казі-Магомед (зараз Аджикабул) до Казаху (неподалік грузинського кордону) проклали нову нитку діаметром 1000 мм. Нею постачався іранський газ, що надходив до Казі-Магомеду з Астари.[5] Від Казаху лінія завертала до Єревану, втім, вже у 1980-му почали прокладання ділянки Казах — Сагурамо (дещо північніше Тбілісі).[2] Постачання іранського газу припинилось після 1979 року, проте за три роки з'явилась можливість подачі в газотранспортний коридор ресурсу через трубопровід Моздок — Казі-Магомед

У 2006 році на тлі погіршення взаємовідносин з Росією, яка на той час забезпечувала Грузію газом через трубопровідний коридор Північна Осетія — Вірменія, здійснили заходи по відновленню роботи азербайджанського напрямку. Для цього зокрема проклали перемичку між нещодавно збудованим (а отже таким, що знаходиться в гарному стані) Південно-Кавказьким газогоном та трубопроводами Казах — Сагурамо і Карадаг — Тбілісі.[6] Крім того, в 2007—2012 провели реабілітацію газопроводу діаметром 700 мм, яка полягала в спорудженні нової ділянки довжиною 80 км від Гардабані до Сагурамо.

Втім, і після цього траплялись короткочасні перебої в роботі, оскільки грузинська ділянка газотранспортного коридору проходить по гірській місцевості та часто страждає в результаті зсувів.[7]

Примітки

  1. История. armenia.gazprom.ru (рос.). Архів оригіналу за 21 березня 2017. Процитовано 20 березня 2017.
  2. а б ТЕЙМУРАЗ ДЖАВАХИШВИЛИ Семинар по газовой инфраструктуре и Европейскому стандарту EN 1594 20 - 22 октября, 2015 Тбилиси, Грузия (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 березня 2017.
  3. Газопровод Карадаг - Акстафа - Тбилиси - Ереван строился в сложных природных условиях. - Большая Энциклопедия Нефти и Газа. www.ngpedia.ru (рос.). Процитовано 20 березня 2017.
  4. История Грузии. krotov.info. Архів оригіналу за 21 березня 2017. Процитовано 20 березня 2017.
  5. Нефтяные месторождения Чечено-Ингушетии - Справочник химика 21. www.chem21.info. Архів оригіналу за 21 березня 2017. Процитовано 20 березня 2017.
  6. Расширение повестки EITI на транспортировку углеводородных ресурсов (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 грудня 2010.
  7. Газпром возобновил подачу газа в Армению после завершения ремонта газопровода Казах - Сагурамо (рос.). Архів оригіналу за 21 березня 2017. Процитовано 20 березня 2017.

Strategi Solo vs Squad di Free Fire: Cara Menang Mudah!