Народився в Гощі, 1985 року батьки Сергія переїжджають до Новояворівська. 1996-го сім'я повертається в Гощу, де Сергій закінчив ЗОШ № 1 2000-го. Вступає до Львівського міжрегіонального вищого професійного училища залізничного транспорту, здобув професію провідника дальнього слідування поїздів. 2001 року призваний на строкову службу, проходив у Мукачеві. Демобілізувавшись, повертається працювати на Львівську залізницю. Із дружиною-військовослужбовцем 24-ї бригади винаймав квартиру у 53-му військовому містечку в Яворові.
У березні 2014 року пішов добровольцем, вогнеметник розвідувальної роти УНСО — у складі 81-ї десантно-штурмової бригади. Перебував в оточенні, волонтери допомогли вибратися. Перебував у десятиденній відпустці, від гощанських волонтерів бронежилет.
Загинув 30 січня 2015-го у боях за Донецький аеропорт поблизу села Водяне під час коректування вогню української артилерії — снаряд РСЗВ «Град» розірвався у кронах дерев лісопосадки близько від спостережного пункту, ще один боєць зазнав поранення.
Без Сергія лишились батьки, вагітна на той час дружина Наталія та маленька донька.
Нагороди та вшанування
Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
Почесний громадянин Новояворівська (12 липня 2015, посмертно).
