Кантимиров Ельдар Шукрійович

Ельдар Шукрійович Кантимиров (нар. 10 червня 1980(19800610), м. Беговат, Узбецька РСР) — кримськотатарський громадський активіст. Переслідується окупаційною владою Криму.[1]

Життєпис

Ельдар Шукрієвич Кантимиров народився 10 липня 1980 року в місті Беговат Узбецької РСР. У 1992 році його сім'я змогла повернутися до Криму.[1]

У шкільні роки Ельдар був чемпіоном Криму, а також призером чемпіонату України (друге місце) з боксу. Після закінчення школи Ельдар вступив до Київського Ісламського університету. Завдяки успіхам у навчанні, в 2001 році отримав право на проходження практики в університеті Аль-Азхар, Єгипет. За освітою Ельдар Кантіміров — арабіст. До арешту він продовжував вивчати іслам. Мав невеликий бізнес у сфері торгівлі сувенірами.[1]

З 2014 року Ельдар почав займатися громадською діяльністю — відвідував судові засідання і обшуки за політично вмотивованими справами, організовував дитячі свята.[1]

Кримінальне переслідування

У 2017 році Ельдар Кантимиров вийшов на одиночний пікет з плакатом «Кримські татари — не терористи», протестуючи проти утисків криських татар за національною і релігійною ознакою. Був затриманий і притягнутий до адміністративної відповідальності — штрафу в розмірі 10 000 рублів — за «порушення встановленого порядку пікетування» (ч. 5 ст. 20.2 Кодексу про адміністративні правопорушення РФ).[1]

У листопаді 2017 року вдома у Ельдара Кантимирова пройшов перший обшук. До обшуку були залучені ОМОН і спецназ. У Кантимирова була вилучена вся електронна техніка, але жодних обвинувачень йому висунуто не було.[1]

Однак Ельдар Кантимиров не припинив свою громадську діяльність. Він почав організовувати дитячі свята в Алуштинському і Сімферопольському регіонах. Останнє свято провів безпосередньо за день до свого затримання — 8 червня 2019 року, в селі Кутузівка міста Алушта. Кантимирову надходили погрози з боку прокуратури та адміністрації міста Алушта, в зв'язку з тим, що свято не узгоджений з муфтіятом Криму.[1]

10 червня 2019 року в Криму пройшло 8 обшуків в Алуштинському і Білогірському районах Криму, в результаті яких були арештовані 8 кримських татар, серед яких був Ельдар Кантимиров. Всіх їх підозрюють у членстві в забороненій в Росії політичної організації Хізб ут-Тахрір (ст. 205.5 КК РФ «Організація діяльності терористичної організації і участь в діяльності такої організації»).[2] Йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком до 20 років.[3]

За інформацією громадського об'єднання КРИМСОС, вже після взяття під варту, під час стаціонарного обстеження Кантимирова в психіатричній лікарні, у нього виявили першу стадію хвороби Паркінсона.[4] Його адвокат, Айдер Азаматов, стверджує, що Ельдар потребує регулярного нагляду для запобігання розвитку хвороби. Адвокат також повідомив, що в умовах СІЗО у Кантимирова загострилася хвороба нирок.[4]

Айдер Азаматов стверджує, що кримінальне переслідування Кантемирова політично мотивоване:

Ельдар активно відвідував суди, допомагав сім'ям політв'язнів. Наскільки я знаю, виходив з одиночним пікетом проти переслідування кримських татар і був оштрафований. Можна сказати, він став неугодним. Сьогоднішні реалії Криму такі, що з цих людей роблять псевдотерористи.[1]

Сім'я

Дружина; четверо неповнолітніх дітей. Двоє синів — Сайфуллах (2010 року народження) Ясін (2009 року народження), і дві доньки — Джаміля (2014 року народження) і Сакіна (2018 року народження).[5]

Див. також

Примітки

  1. а б в г д е ж и Кантимиров Эльдар. crimean-solidarity.org.
  2. Российские силовики проводят несколько обысков в Крыму (обновляется). Крым.Реалии (рос.). Архів оригіналу за 1 вересня 2020. Процитовано 19 травня 2020.
  3. УК РФ Уголовный кодекс (УК РФ) | ГАРАНТ. base.garant.ru. Архів оригіналу за 14 травня 2020. Процитовано 19 травня 2020.
  4. а б Кантемиров нуждается в регулярном медицинском наблюдении, что не возможно в условиях СИЗО: у него 1-ая стадия болезни Паркинсона. КрымSOS (англ.). Процитовано 19 травня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  5. Дети политзаключенных. crimean-solidarity.org. Архів оригіналу за 2 березня 2020. Процитовано 19 травня 2020.

Посилання