PROFILBARU.COM

Калінін Петро Захарович
Калінін Петро Захарович
біл. Пётр Захаравіч Калінін
Народився	12 (25) січня 1902; хутір Ольховики Вітебської губернії, тепер Глибоцького району Вітебської області, Білорусь
Помер	12 грудня 1966 (64 роки); Мінськ, Білоруська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Діяльність	державний діяч, політик
Alma mater	Вища партійна школа при ЦК КПРС[d]
Учасник	німецько-радянська війна
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d], member of the Supreme Soviet of the Byelorussian SSRd, member of the Supreme Soviet of the Byelorussian SSR of the 1st convocationd, member of the Supreme Soviet of the Byelorussian SSR of the 5th convocationd, list of members of the Supreme Soviet of the Byelorussian SSR (1951–1954)d і list of members of the Supreme Soviet of the Byelorussian SSR (1947–1950)d
Військове звання	генерал-майор
Партія	КПРС
Нагороди
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Калінін.

Петро Захарович Калінін (25 січня 1902(19020125), хутір Ольховики Вітебської губернії, тепер Глибоцького району Вітебської області, Білорусь — 12 грудня 1966, місто Мінськ, тепер Білорусь) — радянський партійний діяч, 2-й секретар ЦК КП(б) Білорусії, заступник голови Ради міністрів Білоруської РСР. Депутат Верховної ради Білоруської РСР 1—3-го і 5-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 2—4-го скликань.

Біографія

Народився в селянській родині. До 1924 року працював у господарстві батька та за наймом на сезонних роботах.

З 1924 до 1926 року служив у Червоній армії.

З 1926 року — на господарській та партійній роботі в Сиротинському районі Вітебської області Білоруської РСР. Учасник проведення колективізації в Білорусії та масового розкуркулювання.

Член ВКП(б) з 1928 року.

У 1937 році закінчив Республіканську школу пропагандистів при ЦК КП(б) Білорусії.

У 1938—1939 роках — завідувач сільськогосподарського відділу ЦК КП(б) Білорусії.

До грудня 1939 року — заступник народного комісара землеробства Білоруської РСР.

З вересня до жовтня 1939 року — голова Тимчасового управління міста Ліда Новогрудського воєводства Західної Білорусі.

29 листопада 1939 — жовтень 1940 року — 1-й секретар Вілейського обласного комітету КП(б) Білорусії.

У 1940—1941 роках — слухач Вищої школи партійних організаторів при ЦК ВКП(б).

У травні 1941 — 2 вересня 1944 року — 2-й секретар ЦК КП(б) Білорусії.

Учасник німецько-радянської війни. З 1941 року — член Військової Ради 21-ї армії. До квітня 1942 року — заступник начальника Штабу партизанського руху при Військовій раді Західного фронту.

9 вересня 1942 — 1944 року — начальник Білоруського Штабу партизанського руху.

У вересні 1944 — 13 грудня 1948 року — 1-й секретар Гродненського обласного комітету КП(б) Білорусії.

У грудні 1948 — 1951 року — заступник голови Ради міністрів Білоруської РСР.

У 1951—1953 роках — міністр радгоспів Білоруської РСР.

У 1953—1958 роках — міністр дорожнього та транспортного господарства Білоруської РСР.

У 1958—1959 роках — міністр хлібопродуктів Білоруської РСР.

З квітня 1959 року — радник Ради міністрів Білоруської РСР; персональний пенсіонер.

Автор книги «Партизанська республіка».

Помер 12 грудня 1966 року в Мінську. Похований на Східному цвинтарі.