У 1899 році, ставши єпископом, Андрей Шептицький взяв Йосифа Жука до себе секретарем і висвятив його на священника[1]; це була перша хіротонія, здійснена Шептицьким[2].
Після того як Андрей Шептицький став главою УГКЦ, він призначив Йосифа ректором Львівської греко-католицької семінарії[2].
Потім він був зведений у сан митрата і призначений генеральним вікарієм архієпископа Сараєвського Йосипа Штадлера[3]. Йосиф Жук прибув до Сараєво 1 жовтня 1910 року. Генеральним вікарієм пробув до 1 травня 1913 року, потім був призначений священником в церкві святої Варвари у Відні[4].
У 1924 році переїхав до Канади[5]. Служив на різних парафіях[1].
Перехід до православ'я
Прагнення Ватикану латинизувати американських греко-католиків привело його у 1928 році до рішення перейти до православ'я. У 1929 році, американські греко-католики, що сумнівалися у канонічності Іоанна Теодоровича і конфліктували з єпископом Костянтином Богачевським, провели нараду в Аллентауні (штат Пенсильванія). Разом вони вирішили створити Українську православну єпархію. Духовно її почав опікати сирійський єпископ Афтіміос Офейш — лідер однієї з невизнаних американських юрисдикцій.
У 1931 році учасники наради українських греко-католицьких парафій у Північній Америці обрали священника Йосифа Жука кандидатом на єпископське рукоположення. Разом з тим, Йосиф Жук та духовенство, що його підтримувало, не бажали переходити в підпорядкування Іоанна Теодоровича, який не мав апостольського спадкоємства.
Усюди і в Америці і в Канаді організовують якісь нові православні церкви з Жуками та іншими, а ми, Православні, мовчимо і спостерігаємо, як наші вівці разбрідаются чужими огорожами. Чому нам не увійти в угоду з усіма православними єпископами, тут греки, серби, болгари, сиро-араби і не поговорити на Соборі про заходи та засоби до збереження споконвічного (Початкового, стародавнього) Православ'я. Я боюся вмирати, залишаючи Церкву в такому хаосі.
Створення Української православної церкви в Америці
25 вересня 1932 року Йосиф Жук був висвячений на єпископа Нью-Йоркського. Хіротонію звершили архієпископ і Примас Американської православної католицької церкви Євфимій (Офеш), єпископ Лос-Анджелеський Софроній (Бишара), єпископ Монреальський Еммануїл (Абу-Хатаб) (Північно-Американська митрополія) та сирійський єпископ Афтіміос Офейш. Після цього до Йосифа Жука приєдналися впливові українські священники Теодоровича. Згодом Афтіміос одружився з молодою сирійською протестанткою й УПЦ в Америці очолив Йосиф Жук. Між двома українськими Церквами в США почалася запекла боротьба за вплив на громаду[7].
Окормляв до того часу приблизно півдюжини українських парафій АПКЦ. Після розпаду АПКЦ в 1933 році Йосиф Жук створив Українську православну церкву Америки.
9 листопада 1933 року він оголосив, що в підпорядкованих йому парафіях у неділю 26 листопада відбудеться день жалоби. В цей день у парафіях здійснять «панахиду за душі нещасних наших братів і сестер, що померли страшною голодовою смертю на Великій Україні, за всіх тих, що в тюрмах чрезвичайки, на Соловецьких островах, на Сибіру, далеко від Рідної Землі сконали»[8].
Але Йосиф Жук не встиг це завершити. Він загинув від рук радянських спецслужб[7]23 лютого[9]1934 року в Сент-Пітерсбурзі, штат Флорида.
Похований Йосиф Жук поблизу церкви на кладовищі міста Перт Амбою[10]. На його похороні був присутній Архієпископ Американський Афінагор І (Спіру). Він сприяв переходу жуківців під омофор Константинополя. Як стверджує О. Хомчук, «від того часу ця Церква стала грати роль одинокої канонічної УПЦ проти неканонічної УАПЦ[7]».
↑Архівована копія(PDF). Архів оригіналу(PDF) за 6 липня 2011. Процитовано 29 січня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
