Зоряниця Аврора

? Зоряниця Аврора
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia) Тип: Членистоногі (Arthropoda) Клас: Комахи (Insecta) Ряд: Лускокрилі (Lepidoptera) Надродина: Косатцюваті (Papilionoidea) Родина: Біланові (Pieridae) Підродина: Anthocharinae Рід: Anthocharis Вид: Зоряниця Аврора
Біноміальна назва
Anthocharis cardamines (Linnaeus, 1758)
Посилання
Вікісховище: Anthocharis cardamines EOL: 170603 NCBI: 227532

Зоряниця Аврора, також красоцвіт зоряний (Anthocharis cardamines) — вид денних метеликів родини біланові. У самців яскрава помаранчева пляма на передньому крилі, що й вплинуло на українську назву. Зустрічається в субарктичний та помірній зоні Європи та Азії.

Опис

Тло крил метелика білувате, з чорним малюнком. У самця на передніх крилах широке помаранчеве поле. Переднє крило довжиною 2-2,4 см, розмах крил 3,3-4,9 см, самиця трохи більша. Верхівка переднього крила чорна, у самиці чорне поле ширше. Заднє крило біле. Основним білим пігментом є птерин^[en]. Нижня поверхня крил має чорні та жовті лусочки, що надає крилу брудно-зеленого відтінку.^[1]

Антени головчасті, сірого кольору, булава біла. Голова та груди самця вкриті жовтувато-сірими волосками, в самиці — темно-сірими.

• 
  Anthocharis cardamines ♂
• 
  Anthocharis cardamines ♂ △
• 
  Anthocharis cardamines ♀
• 
  Anthocharis cardamines ♀ △

Спосіб життя

Яйце зоряниці на стеблі кінського часника черешкового

За літо розвивається одне покоління. Імаго літають з квітня до червня. Метелики часто п'ють нектар квітів з родини гвоздичні, також зустрічаються на квітках кормових рослин личинок родини капустяні.^[2] Самиці тримаються поблизу кормових рослин, самці ширяють у пошуках самиць, яких помічають за допомогою зору.^[3]

Яйця відкладають на кормові рослини, біля основи квітки або в розкриту оцвітину, по одному яйцю на рослину, а також впорскують поряд феромон, який дозволяє іншим метеликам уникати таких рослин.^[4] Яйця близько 1 мм у довжину, видовжені. При відкладанні білого кольору, через добу стають рожево-помаранчовими, пізніше більш яскраво червоними. Перед вилупленням личинок стають темно-бурими. Від кладки до вилуплення проходить 7-12 днів, залежно від погоди.^[5]

Гусениця зоряниці на кінському часнику черешковому

Розвиток гусениці продовжується 16-36 днів, супроводжується 5-ма линяннями.^[6] Гусениці живляться капустяними родів жеруха (зокрема жерухою лучною), Sisymbrium, Turritis, також можуть зустрічатися на кінському часнику черешковому, гусимці альпійському, місячниці однорічній, вайді фарбувальній, турнепсі тощо.^[7] Латинська видова назва cardamines відповідає назві роду жеруха Cardamine, на якому часто знаходять гусениць. У разі відкладання двох і більше яєць на рослину спостерігають канібалізм.^[8]

Лялечка (хризаліда) зоряниці

Лялечка формується восени, зимує. Відомі випадки перебування лялечки в діапаузі протягом двох зим, тобто більше року в природних умовах.^[9]

Самець зоряниці Аврори на місячниці однорічній

Поширення

Зустрічається в субарктичній та помірній зоні Європи та Азії. Відсутня на півдні Іспанії, у Північній Африці. Зокрема в Україні по всій території, окрім півдня степів, окремі популяції в гірському Криму.

Імаго можна побачити на лісових галявинах та узліссях, луках на схилах, степових ділянках. Залітає у сади та на городи.

Підвиди

Окрім номінативного підвиду виділяють ще 11^[10]:

• A. c. cardamines Winhard, 2000
• A. c. meridionalis Verity 1908
• A. c. progressa (Sovinsky, 1905) — Алтай, Саяни, Забайкалля
• A. c. septentrionalis Wnukowsky, 1927 — Далекий Схід
• A. c. phoenissa Kalchberg, 1894 — Копет-Даг
• A. c. alexandra (Hemming, 1933) — Тянь-Шань, Гісар, Дарваза, Гіссаро-Алай
• A. c. koreana Matsumura, 1937 — Амур, Уссурі
• A. c. kobayashii (Matsumura, 1925) — Сахалін
• A. c. isshikii Matsumura, 1925 — Японія
• A. c. hayashii Fujioka, 1970 — Японія
• A. c. bambusaroides Huang & Murayama, 1992 — Сіньцзян-Уйгурський автономний район

Зоряниця Аврора і людина

Один з перших наукових описів зоряниці зроблено натуралістом Томасом Маффетом^[en] або Теодором де Маєрном^[en] у книзі «Театр комах» (лат. Theatrum insectorum), що вийшла 1634 року.^[11]

Імаго зображено на марці Угорщини в 60 філерів.

2004 року цей вид метеликів оголошено в Німеччині метеликом року.

Примітки

1. Courtney, 1980 та с. 17-18.
2. Courtney, 1980 та с. 19.
3. Wiklund, Christer; Åhrberg, Carl; Ahrberg, Carl (1978). Host Plants, Nectar Source Plants, and Habitat Selection of Males and Females of Anthocharis cardamines (Lepidoptera). Oikos. 31 (2): 169. doi:10.2307/3543560. ISSN 0030-1299.
4. Dempster, J. P. (1992). Evidence of an oviposition-deterring pheromone in the orange-tip butterfly, Anthocharis cardamines (L). Ecological Entomology. 17 (1): 83—85. doi:10.1111/j.1365-2311.1992.tb01043.x. ISSN 0307-6946.
5. Courtney, 1980 та с. 20-21.
6. Courtney, 1980 та с. 22.
7. Некрутенко, Ю. П.; Чиколовець, В. В. (2005), Денні метелики України, Київ: Вид-во Раєвського, с. 58
8. Dempster, J. P. (1997). The role of larval food resources and adult movement in the population dynamics of the orange-tip butterfly ( Anthocharis cardamines ). Oecologia. 111 (4): 549—556. doi:10.1007/s004420050270. ISSN 0029-8549.
9. Courtney, 1980 та с. 15-16.
10. Підвиди та систематика роду Anthocharis [Архівовано 24 жовтня 2017 у Wayback Machine.](англ.)
11. Courtney, 1980 та с. 10.

Джерела

• Некрутенко, Ю. П.; Чиколовець, В. В. (2005), Денні метелики України, Київ: Вид-во Раєвського, с. 58
• Некрутенко, Ю. П. (1985). Булавоусые чешуекрылые Крыма. Определитель. Киев: Наукова думка. с. 41—42.(рос.)
• Courtney, Steven Peter (1980), Studies on the biology of the butterflies Anthocharis cardamines (L) and Pieris napi (L), in relation to speciation in Pierinae, Durham: Durham University, архів оригіналу за 14 березня 2017, процитовано 23 жовтня 2017(англ.)