Зони 30 км/год (часто також Зона 30, англ.Zone 30) та аналогічні зони 20 миль/год є формами регулюванняшвидкості, що використовуються на окремих міських дорогах або цілих кварталах чи районах. Максимальне обмеження швидкості в цих зонах становить 30 кілометрів на годину (19 миль/год) і 20 миль на годину (32 км/год) відповідно. Хоча в цих зонах встановлені номінальні обмеження швидкості, її дотримання зазвичай забезпечується за допомогою заходів заспокоєння руху (фізичних або психологічних).
Причини впровадження
Ці зони, як правило, запроваджуються в районах, особливо житлових, з метою зниження швидкості дорожнього руху до безпечного рівня. Філософія таких зон полягає в тому, що вулиці в них є громадським простором, і вони покликані сприяти досягненню балансу між реаліями міської місцевості, насиченої пішохідним рухом, і циркуляційною функцією проїжджої частини. Вулиці в цих зонах вважаються простором для людей, які живуть, працюють, грають і навчаються в цьому районі, тоді як люди, які перетинають зону, щоб потрапити кудись ще, виключаються. Теорія полягає в тому, щоб зменшити "щурячі перегони" (англ.rat running), тобто скорочення шляху через житлові зони і двори, і водночас підвищити безпеку та якість життя в цьому районі.
Дослідження показали, що зниження швидкості руху в населених пунктах зменшує травматизм серед усіх учасників дорожнього руху, включаючи автомобілістів, велосипедистів і пішоходів. Дослідженнями встановлено зв'язок між швидкістю транспортного засобу та тяжкістю наїзду на пішохода, причому тяжкість наїзду зростає в залежності від швидкості транспортного засобу.[1] Якщо транспортний засіб наїжджає на пішохода на швидкості 24 км/год, більшість пішоходів виживають, часто отримуючи лише незначні травми. Було доведено, що незначне збільшення швидкості зіткнення має значний вплив на тяжкість наслідків аварії. На швидкості 40 км/год майже всі аварії призводять до тяжких травм і приблизно половина з них є смертельними; а на швидкості 64 км/год 90% аварій є смертельними. Різкі відмінності у показниках смертності є ключовою частиною теорії, що лежить в основі зон зі швидкістю 20 миль/год і 30 км/год.[2] Інші дослідження показали, що нижча швидкість зменшує роз'єднаність дільниці, спричинену швидкісними дорогами в районах, тобто при зниженні швидкості до 30 км/год спостерігається більша взаємодія між сусідами і згуртованість спільноти.
Цілі впровадження зон мають на меті допомогти:
Зробити перетин вулиці безпечнішим для пішоходів
Підвищити рівень пішохідного та велосипедного руху
Зменшити кількість проїздів автотранспорту через двори
Зменшити обсяги та швидкість руху автотранспорту
Зменшити кількість дорожньо-транспортних пригод, травм та смертей серед усіх учасників дорожнього руху
Зменшити рівень ожиріння через збільшення активного способу життя
Зменшити викиди парникових газів, забруднення повітря та шумове забруднення
Сприяти створенню зони, де пішоходи, велосипедисти та автомобілісти співіснують безпечно та комфортно
Розвивати громадський простір, відкритий і безпечний для всіх, зокрема для людей з інвалідністю
Збільшити простір, доступний для пішоходів, велосипедистів та людей на вулиці, щоб вони могли їсти, грати та насолоджуватися життям
Забезпечити безпечну територію для дітей у шкільних зонах
Підвищення вартості нерухомості місцевих будинків та підприємств
Підвищити економічну життєздатність району
Зміцнити відчуття спільноти
Покращити якість життя
Переваги
Порівняно зі звичайними ознакованими, але не контрольованими обмеженнями швидкості, цей тип зон обмеження швидкості, як правило, забезпечує необхідну швидкість руху завдяки тому, що в цих зонах використовують засоби заспокоєння дорожнього руху[3].
Огляди офіційних досліджень, проведених у багатьох країнах, показали, що зони та обмеження швидкості до 30 км/год ефективно знижують аварійність і травматизм, швидкість та інтенсивність руху.[6][7][8][9][10] Обмеження швидкості без змін у плануванні вулиць є менш ефективним, але все одно має значні переваги.[4]
Смерть пішохода набагато менш імовірна, якщо його збиває автомобіль зі швидкістю 30 км/год (20 миль/год), ніж зі швидкістю 50 км/год (30 миль/год) або більше. Обмежені дані з наявних зон зі швидкістю 30 км/год (20 миль/год) свідчать про значне зменшення кількості смертей і травм.[5]
В європейських країнах зони 30 км/год широко використовуються. У 2017 році більшість країн-членів IRTAD за замовчуванням обмежили швидкість руху в містах до 50 км/год, з різними нижчими швидкостями, наприклад, у Нідерландах 70% міських доріг обмежено до 30 км/год.[6]
Мережа з 67 європейських НУО організувала Європейську громадянську ініціативу (ECI) "30 км/год - зробимо вулиці придатними для життя", яка зібрала підписи на підтримку обмеження швидкості до 30 км/год як нормального обмеження для Європейського Союзу. Обмеження швидкості до 50 км/год стане винятком. Місцеві органи влади зможуть приймати рішення про ці винятки і встановлювати інші обмеження швидкості на своїй вуличній мережі.[7]
Німеччина
Найперший експеримент зі зниження швидкості транспорту в межах міста проводився в Гамбурзі в 1979 році - за голландською моделлю, за участю місцевих жителів. Проте в історію увійшло місто Букстегуде, центр якого 14 листопада 1983 був офіційно оголошений першою в Німеччині зоною зі швидкістю 30 км/год. Там на узбіччях вулиць як обмежувач швидкості було встановлено близько 200 великих квіткових тумб, зроблених з відрізків бетонних труб, а перед ними - нові знаки, що позначають зону 30 км/год. Це викликало хвилю обурення в автомобілістів, але влада міста на поступки не пішла. Сьогодні всіма вулицями міста Букстегуде слід їздити на швидкості не більше 30 км/год, а в центрі міста знову проводиться експеримент: максимально дозволена швидкість - 20 км/год, а в планах знизити її до 10 км/год.
У Мюнхені 80% з 2300 кілометрів міської дорожньої мережі мають обмеження швидкості 30 км/год або менше, решта доріг обмежені до 50 км/год.[8]
Австрія
1 вересня 1992 року місто Грац, Австрія, стало першим європейським містом, яке запровадило обмеження швидкості 30 км/год на всіх дорогах міста, окрім найбільшої.
Швейцарія
У Швейцарії зони 30 км/год дозволені законом з 1989 року, і вперше їх запровадили в Цюриху в 1991 році.
Іспанія
85% вулиць Мадрида обмежено до 30 км/год.[9] У травні 2021 року уряд Педро Санчеса запровадив новий режим обмеження швидкості, який обмежує більшість міських вулиць до 30 км/год, деякі - до 20 км/год, а решту - до 50 км/год, залежно від кількості смуг руху і того, чи є тротуар фізично відокремленим від рівня вулиці.[10]
Франція
У Ліоні діє масштабна зона 30 км/год, площею 500 гектарів (або 5 квадратних кілометрів), що охоплює 87 км дорожніх смуг.
У Франції містами з найбільшою зоною 30 км є Тулуза: 479,5 км, Анже: 461 км, Париж: 396,7 км, Лор'ян: 214,5 км, Гренобль: 213,7 км, Тур: 183,2 км і Нант: 179,1 км.
В Монпельє впровадили зону 30 км/год з 1 серпня 2021 року.[11]
З 30 серпня 2021 року в Парижі діє зона 30 км/год на більшій частині міста, за винятком периферії, бульвару Марешо та кількох інших вулиць.[12]
З середи 30 березня 2022 року Ліон має обмеження швидкості 30 км/год на 84% своїх вулиць проти лише 37% раніше. Це означає, що 610 кілометрів мають обмеження швидкості 30 км/год із загальних 627 кілометрів.[13]
Бельгія
У січні 2021 року в Брюсселі ввели 30 км/год як максимальну швидкість за замовчуванням для всього Брюссельського столичного регіону.[14] Влада стверджує, що це найбільша зона 30 км/год на сьогоднішній день. Згідно з джерелами, площа Брюссельського столичного регіону становить 162 км².[15]
Італія
У січні 2024 року Болонья запровадила 30 км/год як максимальну швидкість за замовчуванням на 70% своїх вулиць, що охоплює близько 90% населення міста.[16]
Україна
Наразі обмеження до 30 км/год зустрічається переважно на окремих ділянках чи вулицях, а не в цілих зонах. У Києві перший знак обмеження швидкості транспортних засобів до 30 кілометрів на годину встановили в 2021 році на вулиці Лютеранській.[17] У Львові цього ж року обмеження 30 впровадили на вул. Котляревського.[18]