Багато мандрував світом: у 1869—70 роках їздив до Єгипту, зокрема був присутнім на відкритті Суецького каналу (ці враження знайшли відображення у деяких його творах), по тому був португальським консулом у Гавані.
Син письменника був одним з чільних діячів фашистського режиму Салазара і творцем португальського телебачення.
Творчість і визнання
Основною темою творів Еси ді Кейроша є соціальна критика сучасності. Нерідко Кейрош використає мову сатири. Літературний стиль письменника здебільшого визначається як «португальський реалізм». У його творах зображено життя різних прошарків португальського суспільства.
Почав з публікації уривків у «Газеті Португалії» (Gazeta de Portugal) під час навчання в університеті, після його смерті вони були зібрані в одну книгу під назвою «Варварські нотатки» (Prosas Bárbaras).
Першим помітним твором Еси ді Кейроша став роман «Злочин падре Амару» (1874), який був написаний під час виконання ним обов'язків муніципального адміністратора провінції Лейрія.
Романи Еси ді Кейроша — передусім, «Злочин падре Амару» (порт.«О crime de padre Amaro», 1874, перероблене вид. 1880), «Свояк Базиліо» (порт.О primo Basílio; 1879) і «Сімейство Майя» (порт.Os Maias; 1879) — користувалися загальноєвропейським успіхом. Його зараховували до провідних прозаїків-реалістів; Еміль Золя ставив його вище Флобера, в інших джерелах Есу ді Кейроша називали «португальським Золя». Іспанською його перекладав Р. М. дель Вальє-Інклан, англійською — Рой Кемпбелл. У Росії Есу де Кейроша високо цінували Максим Горький і Володимир Короленко.
Вибрана бібліографія
Прижиттєві видання
«Таємниця дороги Сінтра» (O Mistério da Estrada de Sintra, у співавторстві з Р. Ортігао) - 1870
«Злочин падре Амару» (O Crime do Padre Amaro) - 1875, 1876 (нова редакція), 1880 (нова редакція)