Жан-П'єр Кассель (його справжнє прізвище — Крошон) народився 27 жовтня 1932 року в Парижі в сім'ї лікаря і оперної співачки. Як актор він дебютував в комедійному багатосерійному фільмі в 1953 (за іншими відомостями, у 1956 році фільмом «Щаслива дорога»). Але до початку 1960-х майже не був відомий, знімаючись, головним чином, в епізодичних ролях на телебаченні.
У 1958 році Кассель з величезним успіхом зіграв в екранізації твору Вольтера «Кандід». Пізніше він багато разів знімався в комедіях французького режисера Філіппа де Брока, й осучасненій екранізації вольтерівського «Кандида» Норбера Карбонно, завдяки чому він набув популярности у комедіях. Європейській публіці він став відомий в ролі Людовика XIII у фільмах Річарда Лестера «Три мушкетери» і «Чотири мушкетери», а також по ролі в «Скромній чарівності буржуазії»Луіса Бунюеля.
У 60-і — 70-і роки Кассель прославився завдяки прекрасній грі у фільмах «Армія тіней», «Скромна чарівність буржуазії». Актор також знявся в таких картинах як «Мішель Вальян: Жадання швидкості», «Багряні ріки», «Маркіз де Сад», «Пригоди молодого Індіани Джонса».
Жану-П'єру Касселю, який був великим любителем музичних комедій і мюзиклів, не раз доводилося грати в парі з такими знаменитими актрисами, як Бріжіт Бардо, Катрін Денев, Клод Жад, Фанні Ардан.
У 1980-х і 1990-х Кассель частіше працював в театрі та на ТБ, чим в кіно, хоча його як і раніше привертали до своїх проєктів крупні режисери, зокрема, Клод Шаброль.
У 1994-му Кассель опублікував книгу спогадів про свою роботу у знаменитих кінематографістів.
У 2004 році актор видав книгу «Моєму коханню». У ній Жан-П'єр розповідав про режисерів, з якими йому пощастило працювати, і віддав належне американському танцівникові Фреду Астеру, який був для нього джерелом натхнення. Жан-П'єр Кассель знявся у фільмі Джуліана Шнабеля «Скафандр і метелик», який буде представлений в конкурсній програмі Каннського кінофестивалю.
.svg){kind=small}
