PROFILBARU.COM

Жан-Ів Даніель-Лесюр
Жан-Ів Даніель-Лесюр
фр. Jean-Yves Daniel-Lesur
Основна інформація
Дата народження	19 листопада 1908[…]
Місце народження	XVI округ Парижа, Париж
Дата смерті	2 липня 2002[…] (93 роки)
Місце смерті	Пюто
Поховання	Цвинтар Пассі
Громадянство	Франція
Професії	композитор, органіст, хореограф, музичний педагог
Освіта	Паризька вища національна консерваторія музики й танцю
Вчителі	Шарль Турнемір
Інструменти	орган[d] і орган
Жанри	опера
Членство	Jeune Franced, Королівська академія наук, письменства та витончених мистецтв Бельгії і Академія красних мистецтв Франції (7 лютого 2002)
Нагороди

Жан-Ів Даніель-Лесюр, відомий як Даніель-Лесюр (фр. Jean-Yves Daniel-Lesur; 19 листопада 1908, Париж — 2 липня 2002, там само) — французький композитор, музикант-органіст.

Біографія

Народився в музичній сім'ї. Його мати, Аліса Лесюр, була композиторкою.

Навчався в Паризькій консерваторії у Жоржа Коссада і Жана Галлона, по класу органа — у Шарля Турнеміра.

У 1927—1937 роках працював церковним органістом в Парижі.

У 1935 році став професором контрапункту в «Схолі канторум», а в 1957—1962 рр був її директором.

У 1936 році разом з Андре Жоліве, Олів'є Мессіаном і Івом Бодріє був одним із засновників групи композиторів «Молода Франція» (La Jeune France), які намагалися відновити більш людяну і менш абстрактну форму музичної композиції. La Jeune France стала розвитком більш раннього проєкту — товариства камерної музики La Spirale, створеного ними ж в попередньому році.

З 1962 року — музичний консультант програм французького телебачення.

З 1971 по 1973 рік — директор Паризької національної опери.

Творчість

Як композитор поєднує експресивність музичної мови з ясністю і витонченістю стилю. Видав у Парижі каталог власних творів з передмовою (1958).

Вибрані музичні твори

опера — Андреа дель Сарто (по А. Мюссе, 1968);
балет — Бал долі (фр. Le bal du destin, спільно. з А. Жоліве, 1956, Ніцца);
кантата — Благовіщення (L'annonciation, для читця, змішаного хору і камерного оркестру, 1952);
для оркестру — Симфонія танців (Symphonie de danses, 1958), Святкова увертюра (Ouverture pour un festival, 1951), річеркар (1939);
для камерного оркестру — сюїта Зірка Севільї (по Лопе де Вега, 1941), пастораль (1938);
для фортеп'яно з оркестром — Камерний концерт (Concerto da camera, 1953), пасакалія (1937), варіації (1943);
камерно-інструментальні ансамблі — секстет для флейти, гобоя, клавесина і струн, тріо (1948),
сюїти — Середньовічна сюїта (Suite medievale, для флейти, арфи і струн тріо, 1945);
для фортеп'яно — п'єси, етюди;
для органу — п'єси;
хори — Пісня колон (Cantique des colonnes, з оркестром., 1957), Святкова меса (Messe du jubilé, з органом і Об. орк., 1960), 10 народних пісень (10 Chansons populaires, a cappella), Французькі пісні (Chansons françaises, a cappella, 1942), Пісня пісень (Cantique des cantiques, a cappella, 1953) й ін.