1927 року закінчив науково-творче відділення Київського музично-драматичного інституту. У 1925—1927 роках — завідувач музичної частини театру Березіль, викладач Київського музично-драматичного інституту.
Український актор і режисер Роман Черкашин, який у 1925—1927 роках навчався в Музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка, писав у спогадах «Ми — березільці»: «Моєму розумінню музики сприяли заняття, які проводив з нами студент останнього курсу композиторського відділення Леонід Ентеліс, — іще зовсім молодий, вродливий синьоокий і тендітний. Він мав навчати нас музичної грамоти, але замість цього цікаво, у доступній нам формі розкрив історичну еволюцію ладо-тональної системи музичного мислення. Це допомогло зрозуміти відмінну від класичної мову музики XX сторіччя. Завдяки Леонідові Ентелісу, я із захопленням сприймав твори Ігоря Стравінського, Бели Бартока, Альбана Берга, Сергія Прокоф'єва, Дмитра Шостаковича».
Від 1927 року працював у Ленінградському технікумі сценічного мистецтва (від 1936 року — Центральне театральне училище, від 1939 року — Ленінградський театральний інститут, нині Санкт-Петербурзька державна академія театрального мистецтва). У 1939—1941, 1945—1952 роках — завідувач кафедри музичних дисциплін Ленінградського театрального інституту. Серед довоєнних учнів Ентеліса — Аркадій Райкін, який 1935 року закінчив технікум. На останньому курсі в спектаклі «Смішні манірниці» Мольєра Райкін, граючи Маскариля — одного зі слуг, які прикидаються вченими, перетворив свою роль на серію забавних пародій. Замість видуманих абстрактних учених, майбутній актор зробив легкі замальовки, шаржі на своїх професорів — серед них і Ентеліса. Це було зіграно настільки тонко, що ніхто з тих, кого Райкін пародіював, на нього не образився [1].
У 1941—1945 роках Ентеліс був на фронті, куди пішов добровольцем. У 1954—1963 роках — викладач музично-теоретичних дисциплін у ЛХУ.
З кінця 1920-х років виступав як композитор. Переклав російською книгу польського дослідника Людвіка Ерхардта «Балети Ігоря Стравінського» («Balety Igora Strawińskiego», Krakow, 1962; рукопис в особистому архіві доньки Наталії Леонідівни Ентеліс). Укладач довідкових видань.
Поляновский Г. Л. А. Энтелис: Наши юбиляры [К 60-летию со дня рождения лектора-музыковеда] // Советская музыка. — 1963. — № 12. — С. 136—137; с портретом.
Дунаева Н. Л. Энтелис Леонид Арнольдович // Русский балет: Энциклопедия. — Москва: Большая Российская энциклопедия; Согласие, 1997. — С. 525.
Симоненко Володимир. Українська енциклопедія джазу. — К., 2004. — С. 43.
Леонід Ентеліс — засновник першого джаз-бенду Києва / Підготував Євген Касап // Ділове місто (Кам'янець-Подільський). — 2010. — № 57. — 17 грудня. — С. 20.
Посилання
Ентеліс Леонід Арнольдович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 24.