Ендемізм у ссавців характерний перш за все для материкових або острівних територій і ділянок, обмежених біотичними, кліматичними або геологічними бар'єрами. Ендеміками в цьому сенсі маються на увазі ті види ссавців, ареал яких обмежений строго певною територією.
Найбільшу кількість ендемічних видів відзначено в наступних країнах: Індонезія (201 ендемік з 436 видів місцевої теріофауни), Австралія (198 з 252), Мексика (140 з 450), США (101 з 428), Філіппіни (97 з 153), Бразилія (96 з 394), Китай (77 з 394), Мадагаскар (77 з 105) , Папуа Нова Гвінея (57 з 214), Перу (45 з 344), Індія (44 з 316)[1].
Ендемізм на рівні надрядів
Ендемізм на рівні рядів
Майже всі ряди ссавців представлено у крайньому разі на двох континентах. Однак є й ендемічні ряди, тобто з найбільш обмеженим діапазоном розповсюдження.
- Ряд Ценолестоподібні (Paucituberculata), 1 родина Ценолестові (Caenolestidae) — поширені на заході Південної Америки (Анди), від південної Венесуели до південного Чилі.
- Ряд Мікробіотерії (Microbiotheria), мешкають в Південній Америці. 1 вид Дромер (чилійський опосум).
- Ряд Кагуанові (Dermoptera, 1 родина, 2 роди і 2 види) — Південна Азія (Малайзія, Філіппіни).
-
Пацюковидний опосум
-
-
-
-
-
Самка трубкозуба з малям
-
-
Ендемізм на рівні родин
Див. також
Література
- Соколов В. Е. Систематика млекопитающих, Том 1. М., 1973;
- Соколов В. Е. Систематика млекопитающих, Том 2. М., 1976;
- Соколов В. Е. Систематика млекопитающих, Том 3. М., 1979;
- Соколов В. Е. Редкие и исчезающие виды животных. Млекопитающие. 1986.
- Соколов В. Е. Млекопитающие (энциклопедический справочник из серии «Фауна мира»). 1990.
Примітки