Емоційна праця — це процес управління почуттями для виконання емоційних вимог на роботі, зокрема у сфері послуг[1][2].
У багатьох професіях очікується, що працівники будуть регулювати свої емоції під час взаємодії з клієнтами, колегами та менеджерами. Це включає в себе аналіз і прийняття рішень щодо вираження емоцій, незалежно від того, відчуваються вони насправді чи ні, а також протилежне: придушення емоцій, які відчуваються, але не виражаються. Це робиться для того, щоб викликати у клієнта певне відчуття, яке дозволить компанії чи організації досягти успіху[1].
Пов'язаний термін «емоційна робота» (також «керування емоціями») стосується демонстрації певних емоцій для особистих цілей, наприклад, у приватній сфері вдома чи взаємодії з сім'єю та друзями.
Але якщо емоційна робота відбувається в приватній сфері, то емоційна праця — це управління емоціями на робочому місці відповідно до очікувань роботодавця. Робота, що передбачає емоційну працю, визначається як така, що:
вимагає особистого або голосового контакту з громадськістю.
вимагає від працівника викликати емоційний стан в іншої людини.
дозволяє роботодавцю через навчання та нагляд здійснювати контроль над емоційною діяльністю працівників[1].
Хохшильд стверджує, що в рамках цього процесу комерціалізації працівники сфери послуг відчужені від власних почуттів на робочому місці[1]. Тривала демонстрація награних емоцій може призводити до психічних розладів, наприклад «синдром маски з усмішкою».
Альтернативне використання
Термін застосовувався в сучасному контексті для позначення домашніх завдань, зокрема неоплачуваної праці, яка часто очікується від жінок, наприклад, планування свят або необхідність нагадувати своєму партнеру про домашні справи. [4] Цей термін також може стосуватися неформального консультування, наприклад надання поради другові або допомоги комусь у разі розлучення[5]. Коли Хохшильд брала інтерв’ю щодо цього мінливого використання, вона описала, що воно зазнало розширеня концепції[6].
Таке сучасне використання терміну спочатку було введено непрофесіоналами, тому зазнало критики з боку медиків і психологів[7].
↑Grandey, Alicia A. (2000). Emotion regulation in the workplace: A new way to conceptualize emotional labor. Journal of Occupational Health Psychology. 5 (1): 59—100. doi:10.1037/1076-8998.5.1.95. PMID10658889.
↑Hochschild, Arlie Russell (2012), Preface to the 2012 edition, The managed heart: commercialization of human feeling, Berkeley: University of California Press, с. x, ISBN978-0-520-27294-1