Еліо Ойтісіка

Еліо Ойтісіка
Hélio Oiticica
Народження26 липня 1937(1937-07-26)[1][2][…]
Ріо-де-Жанейро, Бразилія[1]
Смерть22 березня 1980(1980-03-22)[1][4][…] (42 роки)
 Ріо-де-Жанейро, Бразилія[1]
(інсульт)
Країна Бразилія[6][7]
Жанроб'єкти, інсталяція, живопис, скульптура
НавчанняMuseum of Modern Art, Rio de Janeirod і Університет Сассексу
Діяльністьхудожник, скульптор, рисувальник, перформер, кінематографіст
Напрямокнеоконкрет-арт[en], тропікалія, сучасне мистецтво
Роки творчостіз 1954
ЧленGrupo Frented і neo-concrete movementd[8]
ТвориMetaesquema 362d, Metaesquema 12d, Neoconcrete Reliefd, Be an Outlaw, Be a Herod, Sem título (Untitled)d, Vermelho cortando o brancod і Relevo espaciald
БатькоJosé Oiticicad[9]
Роботи в колекціїНаціональний музей «Центр мистецтв імені королеви Софії», Художній інститут Чикаго, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк), Тейт, Національна галерея мистецтв, Музей мистецтв Філадельфії, Музей образотворчих мистецтв, Музей мистецтв Карнегіd, Inhotimd і Художній музей Перес[10]
Нагороди
Сайтheliooiticica.org.br
CMNS: Еліо Ойтісіка у Вікісховищі

Еліо Ойтісіка (порт. Hélio Oiticica, 26 липня 1937 Ріо-де-Жанейро, Бразилія — 22 березня 1980 Ріо-де-Жанейро, Бразилія) — бразильський художник — абстракціоніст, представник неоконкретного мистецтва і бразильського культурного руху тропікалія.

Життя і творчість

Ранні полотна Е. Ойтісікі, що відносяться до середини 1950-х років, вказують на значний вплив на них європейського авангардного мистецтва, зокрема таких рухів, як «Конкретне мистецтво» і «Стиль». Художник стає членом групи «Grupo Frente», створеної його вчителем Іваном Серпою. Ці твори відтворюють яскравими фарбами геометричні мотиви, близькі до робіт Пітера Мондріана, Пауля Клее і Казимира Малевича. Творчість Е. Ойтісікі швидко розвивається, йдучи по шляху використання все більш теплих фарб і більш субтильні палітри з помаранчевого, жовтого, червоного і коричневого кольорів. У 1959 році він вступає в «Неоконкретну групу» (Grupo Neoconcreto), де також брали участь такі художники, як Амількар де Кастро, Ліжія Кларк, Ліжія Папе, Франц Вайсман і поет Феррейра Гуллар. Група проіснувала до 1961 року.

У 1960-і роки Е. Ойтісіка створює серію невеликих скульптур-ящиків під назвою «боліди» (Bólides), в яких він інсталює полички і двері. У 1970-ті він стає автором ряду інсталяцій під назвою penetráveis. Всі ці роботи він створює під впливом і в рамках руху тропікалія(Tropicalismo), що охопив культурне життя Бразилії, починаючи з другої половини 1960-х років. Е. Ойтісіка випускає також ряд рухливих скульптур під назвою Parangolés, експериментує з ними, виготовляючи для них одяг з тканини і пластика. Перші Parangolés художник створює спільно з танцюристами з школи самби «Мангейра». За своїми політичними поглядами художник належав до анархістського руху.

У 1970-ті роки художник завойовує популярність у своїй країні; він підтримує дружні зв'язки і веде постійне листування з багатьма діячами культури, артистами і письменниками Бразилії: Арольдо де Кампосом, Аугусто де Кампосом, Валі Саломайо, Сільвіан Сантьяго і ін. У 1965 році він бере участь у Лондоні у виставці «Soundings two», разом з такими майстрами, як Й. Альберс, К. Бранкузі, М. Дюшан. У 1969 році в Лондоні проходить його персональна виставка під назвою «Whitechapel experience» (за назвою галереї, в якій вона була організована). У тому ж році він запрошується як художник для викладання в Брайтон, в Сассекському університеті. У 1970 художник бере участь у виставці «Information», що відбулася в Нью-Йоркському музеї сучасного мистецтва. Провівши деякий час в Нью-Йорку і в Лондоні, Е. Ойтісіка повертається в рідне місто. Після страждань відгіпертонії, він вмирає у 1980 році від інсульту.

Доля спадщини

У 2007 році в лондонській галереї Тейт Модерн і в MoMA відкрилися великі експозиції робіт Е. Ойтісікі. 19 жовтня 2009 року, в результаті пожежі, що виникла в Ріо-де-Жанейро, в будинку Цезаря Ойтісікі, брата і збирача творчої спадщини художника, загинуло близько 90 % зібраної там колекції. Загинули значна кількість картин, більшість «Parangolés» і «Bólides», в тому числі виставлялися в 2007 році в лондонській «Тейт», і значна кількість документів і книг з архіву художника. Пожежники не могли впоратися з вогнем понад три години. Реставрацію пошкоджених, але уцілілих творів взяло на себе міністерство культури Бразилії.

Галерея

Примітки

  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #119168138 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Helio Oiticica
  3. ↑ Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  4. ↑ SNAC — 2010.
  5. ↑ Itaú Cultural Enciclopédia Itaú Cultural — São Paulo: Itaú Cultural, 2001. — ISBN 978-85-7979-060-7
  6. ↑ http://www.nytimes.com/2007/03/02/arts/design/02muni.html?ref=arts
  7. ↑ Museum of Modern Art online collection
  8. ↑ https://www.tate.org.uk/art/art-terms/n/neo-concrete
  9. ↑ Guggenheim Fellows database
  10. ↑ https://www.pamm.org/en/exhibition/helio-oiticica-penetravel-macaleia/

Strategi Solo vs Squad di Free Fire: Cara Menang Mudah!