Загальна характеристика
Словенська електроенергетика спирається на атомну та теплову генерацію при високій частці гідроенергетики. Так, в середньому за десять років з 2005 по 2014 частки АЕС та ТЕС у виробництві електроенергії складали по 36 %, тоді як для ГЕС цей показник становив 27 %[1]. Щоправда, у 2014 р. частка ТЕС різко знизилась до 25 %, що було викликане виведенням з експлуатації однієї з трьох теплоелектростанцій. Утім, у тому ж 2014 почались пускові роботи на надсучасному вугільному енергоблоку Состанжі-6 (ТЕС Шоштань), потужність якого (600 МВт) ненабагато поступається єдиному атомному блоку (730 МВт).
Виробництво та споживання електроенергії в Словенії, млн кВт·год
| Рік
|
Всього
|
АЕС
|
ТЕС
|
ГЕС
|
СЕС
|
ВЕС
|
Чистий імпорт
|
Чистий експорт
|
Споживання
|
| 1996
|
12737
|
4562
|
4507
|
3668
|
0
|
0
|
0
|
1667
|
11070
|
| 1997
|
13178
|
5019
|
5067
|
3091
|
0
|
0
|
0
|
1696
|
11482
|
| 1998
|
13705
|
5019
|
5236
|
3450
|
0
|
0
|
0
|
1894
|
11811
|
| 1999
|
13261
|
4696
|
4826
|
3739
|
0
|
0
|
0
|
1333
|
11928
|
| 2000
|
13624
|
4761
|
5029
|
3834
|
0
|
0
|
0
|
1321
|
12303
|
| 2001
|
14466
|
5257
|
5413
|
3796
|
0
|
0
|
0
|
1772
|
12694
|
| 2002
|
14600
|
5528
|
5759
|
3313
|
0
|
0
|
0
|
1134
|
13466
|
| 2003
|
13821
|
5207
|
5657
|
2957
|
0
|
0
|
164
|
0
|
13985
|
| 2004
|
15272
|
5459
|
5718
|
4095
|
0
|
0
|
0
|
756
|
14516
|
| 2005
|
15117
|
5884
|
5772
|
3461
|
0
|
0
|
0
|
325
|
14792
|
| 2006
|
15115
|
5548
|
5975
|
3591
|
0
|
0
|
44
|
0
|
15159
|
| 2007
|
15043
|
5695
|
6082
|
3266
|
0
|
0
|
229
|
0
|
15272
|
| 2008
|
16398
|
6273
|
6107
|
4018
|
1
|
0
|
0
|
1599
|
14799
|
| 2009
|
16403
|
5739
|
5945
|
4715
|
4
|
0
|
0
|
3059
|
13344
|
| 2010
|
16440
|
5657
|
6067
|
4703
|
13
|
0
|
0
|
2120
|
14320
|
| 2011
|
16059
|
6215
|
6073
|
3706
|
66
|
0
|
0
|
1372
|
14687
|
| 2012
|
15736
|
5528
|
5958
|
4087
|
163
|
0
|
0
|
1039
|
14697
|
| 2013
|
16103
|
5300
|
5661
|
4923
|
215
|
4
|
0
|
1290
|
14813
|
| 2014
|
17437
|
6370
|
4440
|
6366
|
257
|
4
|
0
|
2743
|
14694
|
В останні роки почала активно розвиватись сонячна генерація, проте поки її частка досягла лише 1,5 %.
Споживання електроенергії стабільно зростало з 1996 по 2007. Під час світової економічної кризи 2008—2009 споживання дещо впало, за чим у 2010—2013 знову спостерігалось зростання попиту, хоча воно так і не досягнуло рівня 2007 року.
При цьому Словенія зазвичай є нетто-експортером електроенергії. За дев'ятнадцять років з 1996 по 2014 лише тричі країна змушена була виступати в ролі нетто-імпортера, причому двічі це збігалося з падінням виробництва на ГЕС.
Атомна енергетика
Теплоелектростанції на викопному паливі
З самого початку своєї історії словенська теплова генерація віддає перевагу традиційному для балканського регіону місцевому паливу — лігніту. Станом на 1999 рік вона складалась з трьох електростанцій, найновіші блоки яких відносились до 70-х років. При цьому базова генерація, що використовувала лігніт, налічувала 870 МВт, маневрові потужності на нафті — 158 МВт. Станом на 2016 рік теплова генерація зазнала докорінних змін. Усі зазначені об'єкти на лігніті виведені або плануються до швидкого виведення з експлуатації, натомість споруджено один сучасний енергоблок 600 МВт. Крім того, введені маневрові потужності на природному газі в обсязі 312 МВт.
ТЕС Шоштань
Найбільшою словенською теплоелектростанцією була (і залишається) ТЕС Шоштань. Станом на початок 2020-х років її потужність становить 1029 МВт.
ТЕС Трбовлє
Другою за значенням словенською ТЕС тривалий час був завод у Трбовлє, який розпочав свою роботу ще 1906 року. Як паливо електростанція використовувала вугілля копальні Засав'є. У 60-х роках завод пройшов докорінну модернізацію — починаючи з 1968 електроенергія вироблялась блоком № 2 потужністю 125 МВт. Первісно передбачалося спорудження однотипного блоку № 3, однак цьому не судилося збутися. Один лише блок № 2 через певні технічні прорахунки сильно погіршив екологічну ситуацію в районі побудови ТЕС, оскільки димар висотою 80 метрів при певних погодних умовах не забезпечував видалення викидів із вузької долини Сави. Тому в середині 70-х він був замінений новим висотою 360 метрів, який став найвищим в Європі.
Для забезпечення енергосистеми маневровими потужностями на ТЕС Трбовлє спорудили енергоблок № 4. Він складався з двох газових турбін загальною потужністю 63 МВт, які використовували як паливо продукти нафтопереробки.
А от більш пізні плани все-таки побудувати блок № 3, тільки із вибором як палива значно більш екологічного природного газу та потужністю в 400 МВт, так і не реалізували. Перевага була віддана спорудженню нового блоку № 6 на ТЕС Состанжі, після введення в дію якого у 2014 році ТЕС Трбовлє вивели з експлуатації[2][3].
ТЕС Брестаніца
Станом на початок 2020-х років потужність станції становила 350 МВт.
Когенерація
Станом на 2002 рік когенерація Словенії мала електричну потужність понад 200 МВт, причому більша частина відносилась до ТЕЦ Tе-Тол, яка здійснює централізоване теплопостачання столиці. Ще близько 30 % потужностей припадало на автовиробників (підприємства, які самі ж і є головними споживачами виробленої енергії). Майже вся тодішня когенерація працювала на вугіллі.
У 21 столітті словенська влада почала заохочувати розвиток когенераційних потужностей, що передусім надало поштовх створенню малих ТЕЦ. За період з 2003 до 2014 року було встановлено близько 300 одиниць когенераційного обладнання загальною потужністю 126 МВт. Паливом для нових об'єктів переважно слугує природний газ (57 %), біогаз (23 %), біомаса (18 %) і в окремих випадках біопаливо та газ, вироблений на очисних спорудах каналізації (по 1 %). Проте завдяки згаданим вище люблянській ТЕЦ та автовиробникам поки що 60 % електроенергії виробляє вугільна когенерація. В цілому на кінець 2014 потужність ТЕЦ досягла 370 МВт, а виробництво електроенергії перевищило 1,1 млрд кВт·год.[4][5]
Найбільша словенська ТЕЦ Те-Тол наразі має вугільні енергоблоки загальною потужністю 124 МВт, проте у 2022 очікується запуск газових турбін потужністю 110 МВт з наступним виводом із експлуатації більшої частини застарілого обладнання.
Другою за величиною системою централізованого теплопостачання в Словенії є система міста Веленє, де розташована штаб-квартира концерну Gorenje. Саме тут у 1928 році спорудили першу словенську ТЕЦ електричною потужністю 7,5 МВт. Вона працювала понад 40 років, поки у 1971 не була виведена з експлуатації. Відтоді теплоенергію для Веле́нє постачає розташована неподалік теплоелектростанція Состанжі. Для цього на ТЕС є два окремих котли, які не беруть участі у виробництві електроенергії. Тому хоча ТЕС Состанжі і забезпечує Веленє теплом, проте не включається до складу когенерації[6].
Гідроенергетика
Гідроенергетична галузь Словенії з більш ніж сторічною історією продовжує розвиватись і в XXI столітті. За період з 2002 по 2014 в експлуатацію ввели декілька ГЕС загальною потужністю 170 МВт та проєктним середньорічним виробітком електроенергії 704 млн кВт·год, що збільшило можливості словенських гідроелектростанцій більш ніж на 20 %. В цей же період ввели в експлуатацію першу в країні ГАЕС потужністю 185 МВт та плановим річним виробітком електроенергії 426 млн кВт·год.
Примітки
