Едгар Пюо

Едгар Пюо
фр. Edgar Puaud
Народився	29 жовтня 1889(1889-10-29)[1][2] Орлеан
Помер	5 березня 1945(1945-03-05) (55 років) Кошалін, Поморське воєводство, Польща
Країна	Франція
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	французька
Учасник	Перша світова війна, Друга світова війна, план «Барбаросса», Битва за Москву, Партизанський рух у Білорусі часів Другої світової війни, операція «Оверлорд» і Східно-Померанська операція
Роки активності	з 1909
Посада	командир
Військове звання	Оберфюрер СС
Нагороди	Командор ордена Почесного легіону Офіцер ордена Почесного легіону Кавалер ордена Почесного легіону Воєнний хрест 1914—1918 Кавалер ордена Академічних пальм Колоніальна медаль (Французька Республіка) Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Медіафайли у Вікісховищі

Едгар Жозеф Александре Пюо (нім. Edgar Joseph Alexandre Puaud; 29 жовтня 1889, Орлеан, Франція — 5 березня 1945, Кьослін, Третій Рейх) — французький офіцер, бригадний генерал французької армії, оберфюрер військ СС. Командор ордена Почесного легіону.

Біографія

Закінчив військое училище в Сен-Моксені, суб-лейтенант (1914). Учасник Першої світової війни, капітан (1918).

В 1920 році вийшов у відставку і заснував власний бізнес, але згодом вступив у Іноземний легіон, у складі якого брав участь у військових операціях в Марокко, Сирії, Лівані та Індокитаї - загалом 21 кампанія.

Після поразки Франції в перших боях Другої світової війни Пюо в 1939-1940 роках займав посаду командира іноземних добровольців у військовому таборі (для інтернованих). Потім служив у армії, підконтрольній вішістському уряду: з жовтня 1941 року — командир 3-го батальйону 23-го піхотного полку.

В червні 1942 року вступив у Легіон триколору (французьке націоналістичне формування) і був призначений начальником його штабу.

З середини 1943 року — командир Легіону французьких добровольців, у складі якого брав участь у боях з англо-американськими військами.

З грудня 1944 року — командир гренадерської бригади військ СС «Шарлемань», яка 10 лютого 1945 року була розгорнута в дивізію військ СС «Шарлемань».

5 березня 1945 року загинув, потрапивши під артобістріл.

Звання під час Другої світової війни

• Майор (1939)
• Підполковник (липень 1942)
• Полковник (червень 1943)
• Бригадний генерал (14 квітня 1944)
• Оберфюрер військ СС (серпень 1944)

Нагороди^[3]

Нагороди Франції

• Круа-де-Герр з 1 бронзовою пальмовою гілкою і 6 зірками
• Хрест бійця
• Медаль «За поранення на війні» з 4 зірками
• Пам'ятна медаль Першої світової війни
• Медаль Перемоги
• Орден Академічних пальм, лицарський хрест
• Колоніальна медаль — за участь у військових операціях в Марокко (1926), Сирії та Індокитаї.
• Воєнний хрест за закордонні військові операції з 1 пальмою і 2 зірками
• Орден Чорної зірки, командорський хрест
• Воєнний хрест Легіону французьких добровольців з пальмовою гілкою
• Орден Почесного легіону
  • Кавалер
  • офіцер (1928)
  • Командор (4 квітня 1944) — нагороджений урядом Віші.

Нагороди Третього Рейху

• Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами (січень 1944)
• Залізний хрест
  • 2-го класу (20 лютого 1944)
  • 1-го класу (червень 1944)

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. TracesOfWar
   d:Track:Q98839586
3. Puaud, Edgar Joseph Alexandre - TracesOfWar.nl. www.tracesofwar.nl (нід.) . Процитовано 22 жовтня 2018.

Джерела

• Залесский К. А. Войска СС. Военная элита Третьего Рейха. — М.: Яуза-пресс, 2009. — с.257 -258.
• Залесский К.А. Кто был кто во второй мировой войне. Союзники Германии. Москва, 2003.