Едвін фон Штюльпнагель

Едвін фон Штюльпнагель
Народився	24 листопада 1876(1876-11-24) Берлін, Німецька імперія[1]
Помер	6 березня 1933(1933-03-06) (56 років) Далем^d, Штегліц-Целєндорф^d, Берлін, Третій Райх
Країна	Німеччина
Діяльність	офіцер
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Рід	Stülpnagel^d
Брати, сестри	Отто фон Штюльпнагель
Нагороди	Столітня медаль Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Орден «За військові заслуги» 3-го класу (Баварія) Лицарський хрест ордена «За військові заслуги» (Вюртемберг) Медаль «За відвагу» (Гессен) Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці Орден «Pour le Mérite» (Пруссія) Хрест «За вислугу років» (Пруссія)

Едвін Оттомар фон Штюльпнагель (нім. Edwin Ottomar von Stülpnagel; 24 листопада 1876, Берлін — 6 березня 1933, Берлін) — німецький штабний офіцер, генерал піхоти рейхсверу. Кавалер ордена Pour le Mérite.

Біографія

Син оберста Прусської армії Отто фон Штюльпнагеля (1822–1899) і його дружини Іди, уродженої Міхаеліс (1856–1909). 10 червня 1893 року вступив в 2-й гвардійський піхотний полк. В 1902 році направлений у Військову академію, в жовтні 1906 року — у Великий Генштаб, на початку 1909 року — в Генштаб 3-го армійського корпусу. З 1 жовтня 1911 року — командир роти 4-го померанського піхотного полку «фон Борке» №21. В 1913 року призначений в штаб 16-ї дивізії. Учасник Першої світової війни. З вересня 1918 року — начальник закордонного відділу Верховного головнокомандування сухопутних військ.

Після війни командував різними добровольчими частинами. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері і в 1919 році призначений командиром 2-го батальйону 17-го піхотного полку, потім служив в 6-му піхотному полку. 1 грудня 1920 року вступив переведений в штаб 4-го піхотного полку, з 1 листопада 1922 року — командир полку. З 1 червня 1926 по 31 грудня 1928 року — командир 5-ї дивізії і командувач піхотою 5-го військового округу. З 1 січня 1929 року — командир 4-ї дивізії і командувач 4-м військовим округом. 31 жовтня 1931 року вийшов у відставку. З 1932 року — виконавчий директор Імперської опікунської ради з навчання молоді.^[2]

Був похований на цвинтарі Старого собору Святого Маттеуса в Берліні. Могила не збереглася.

Сім'я

16 лютого 1928 року одружився в Штутгарті з дочкою фабриканта Мамі Барайсс (16 серпня 1891, Геппінген — 3 липня 1981, Штутгарт).

Звання

• Фанен-юнкер (10 червня 1893)
• Другий лейтенант (18 жовтня 1894)
• Гауптман (18 жовтня 1907)
• Майор (22 квітня 1914)
• Оберстлейтенант (30 листопада 1920)
• Оберст (1 січня 1922)
• Генерал-майор (1 жовтня 1926)
• Генерал-лейтенант (1 листопада 1928)
• Генерал піхоти запасу (31 жовтня 1931)

Нагороди

• Столітня медаль
• Орден Червоного орла 4-го класу
• Орден Корони (Пруссія) 4-го класу
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Орден «За військові заслуги» (Баварія) 3-го класу з мечами і короною
• Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг), лицарський хрест
• Медаль «За відвагу» (Гессен)
• Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін) 2-го і 1-го класу
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами
• Pour le Mérite (4 серпня 1918) — як начальник Генштабу 6-го резервного корпусу.
• Хрест «За вислугу років» (Пруссія)

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #1029298386 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. digiPress - Das Zeitungsportal der Bayerischen Staatsbibliothek. digiPress (нім.). Процитовано 4 травня 2023.

Література

• Karl-Friedrich Hildebrand, Christian Zweng: Die Ritter des Ordens Pour le Mérite des I. Weltkriegs, Band 3: P–Z, Biblio Verlag, Bissendorf 2011, ISBN 3-7648-2586-3, S. 382–383.
• Genealogisches Handbuch des Adels. (GHdA), Adelige Häuser A Band XVIII, Seite 426, Band 87 der Gesamtreihe, C. A. Starke Verlag, Limburg (Lahn) 1985, ISSN 0435-2408.
• Hans-Jürgen Mende: Lexikon Berliner Grabstätten. Haude & Spener, Berlin 2006. S. 309
• Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn Verlag, Berlin, S. 106