Дука Ірина Михайлівна

Ірина Михайлівна Дука
Народилася	18 листопада 1945(1945-11-18) (79 років) Горький
Діяльність	актриса, режисер, педагог
Чоловік	Бессараб Валерій Олександрович
Нагороди та премії
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Ірина Михайлівна Ду́ка (нар. 18 листопада 1945, Горький) — українська актриса, режисер, педагог. Народна артистка України.

Біографія

Народилася 18 листопада 1945 року в місті Горькому (тепер Нижній Новгород, Росія). 1968 року закінчила Київський інститут театрального мистецтва (викладач Л. Олійник). З 23 вересня 1968 року працює у Київському національному театрі російської драми імені Лесі Українки ( нині Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки).^[1] У 1984—1997 роках доцент Київського інституту театрального мистецтва^[2].

Творчість

Ролі в театрі:^[2]

• Долорес («Камінний господар» Лесі Українки);
• Світлана («Справедливість — моє ремесло» Л. Жуховицького);
• Інна («Діти Ванюшина» С. Найдьонова);
• Пушкіна («Останні дні» М. Булгакова);
• Котова («Вечірнє світло» О. Арбузова);
• Джаніна («Віяло» К. Ґольдоні);
• Людмила («Пізня любов» О. Островського);
• Іветта («Матінка Кураж та її діти» Б. Брехта);
• Валентина («Зірки на вранішньому небі» О. Галіна);
• Ада («Генерали у спідницях» Ж. Ануя);
• Леді Сніруел («Школа скандалу» Р.-Б. Шерідана);
• Емма («Розлучення по-російськи» Н. Птушкіної);
• Б'янка («Отелло» В. Шекспіра);
• пані Спасич («Обеж», Б. Нушича);
• Дар'я («Покликання», В. Врублевської);
• Мімі («Трішки ніжності» А. Ніколаї).

Ролі в кіно:^[1]

• «Скарби палаючих скель» (1969);
• «Серце Бонівура» — подруга Тані (1969);
• «Школа скандалу» (1999; Україна, фільм-спектакль);
• «Бабин Яр» (2002, Україна);
• «Надія як свідчення життя» — Анна Матвіївна, мати Андрія (2007, Україна).

Вистави:^[2]

• «Рядові» О. Дударева (1985);
• «Зірки на вранішньому небі» О. Галіна (1988);
• «Без вини винні» О. Островського (1991);
• «Жиди міста Пітера, або Невеселі бесіди при свічках» за братами Стругацькими (1991);
• «Генерали у спідницях» Ж. Ануя (1993);
• «Розлучення по-російськи» (1999);
• «Різдвяні мрії» Н. Птушкіної (2001);
• «Трішки ніжності» А. Ніколаї (2005).

Відзнаки

• Народна артистка України з 1992 року;
• Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2006)^[3].

Примітки

1. Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки.
2. Енциклопедія сучасної України. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 28 лютого 2020.
3. Указ Президента України Про нагородження працівників Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки № 1009/2006 від 30 листопада 2006 року. Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 28 лютого 2020.

Література

• Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 837 . — ISBN 5-88500-042-5.;
• Ирина Дука: «В театре люди иногда бывают священными, а иногда — чудовищами» (Интервью И. Вратаревой) // День. 2006, 2 фев.
• Ірина Дука на сайті Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки.