Джулія Мішель Серано ([səˈrænoʊ], народилась в 1967 році)[1] ― американська письменниця, музикантка, транс — бі активістка, і біологиня. Вона відома своїми трансфеміністськими книгами «Whipping Girl» (2007), «Excluded» (2013) та «Outspoken» (2016). Вона також є плідною публічною спікеркою, яка багато разів виступала в університетах та на конференціях, і її роботи часто публікуються в квір, феміністичних журналах та журналах популярної культури.
Життя
У своєму блозі SwitchHitter.net Джулія Серано зазначила, що вперше свідомо визнала в собі бажання бути жінкою наприкінці 1970-х, коли їй було 11 років. Через кілька років вона почала переодягатись. Спочатку вона переодягалась таємно, але врешті-решт почала відверто ідентифікувати себе як «чоловіка-трансвестита». Серано відвідувала групу підтримки для трансвеститів у 1994 році, коли вона жила в Канзасі.[2][3]
Серано є авторкою «Whipping Girl: A Transsexual Woman on Sexism and the Scapegoating of Femininity». Її друга книга «Excluded: Making Feminist and Queer Movements More Inclusive» була опублікована 10 вересня 2013 року видавництвом Seal Press.[6] Свою третю книгу «Outspoken: A Decade of Transgender Activism and Trans Feminism» вона опублікувала у Switch Hitter Press,[7] яку заснувала разом із Switch Hitter Records.[8]«Outspoken» ― фіналіст літературної премії «Лямбда» 2017 року.[9]
Її роботи виходили в квір, феміністичних та поп-культурних журналах, включаючи Bitch, Clamor, Kitchen Sink, LiP, make / shift та Transgender Tapestry. Фрагменти її роботи були опубліковані в The Believer і San Francisco Chronicle та на NPR.[10]
Серано говорила про трансгендерні та транс-жіночі проблеми у численних університетах, часто на конференціях, присвячених квір-фемінізму, психології та філософії.[11][12][13][14] Її роботи також використовувались у навчальних матеріалах на курсах гендерних досліджень у Сполучених Штатах.[15][16]
Вона пише статті про соціальну справедливість на вебсайті Medium. Вона часто пише про такі теми, як трансгендерна ідентичність, ЛГБТІК + видимість та ідентичність у політиці.[18][19]
Критика
Гендерна дослідниця Е. К. Крелл підвергла критиці Джулію Серано за те, що вона не аналізує расовий аспект проблеми трансфобії, наприклад, життя темношкірих трансгендерних чоловіків, які стикаються з трансмізандрієй та гендерним наглядом, що мають зв'язок з їхньою расою.[20]
↑Krell E. C. Is transmisogyny killing trans women of color? Black trans feminisms and the exigencies of white femininity // Transgender Studies Quarterly. – 2017. – Т. 4. – №. 2. – С. 226-242
