Джеймс Коулман

Джеймс Коулман
Соціологія
Народження	12 травня 1926(1926-05-12) Бедфорд, США
Смерть	25 березня 1995(1995-03-25) (68 років) Чикаго, США
Громадянство	США
Знання мов	англійська[1]
Ім'я при народженні	Джеймс Семюель Колмен
Діяльність	соціолог, вихователь, письменник
Викладав	Чиказький університет, Стенфордський університет і Університет Джонса Гопкінса
Член	Американська академія мистецтв і наук, Американське філософське товариство[2] і Національна академія наук США
Школа / Традиція	теорія раціонального вибору
Основні інтереси	соціологія освіти, соціологія молоді, соціалізація, моделювання соціальних процесів, соціологія політики, соціальна епістемологія, соціологія економіки, методологія соціологічних досліджень, загальна соціологічна теорія
Значні ідеї	мікро-макро переходи, вплив соціального капіталу на людський
Вплинув	Рональд С. Барт, Роберт Патнем, Френсіс Фукуяма
Alma mater	Університет Пердью (1949), Колумбійський університет (1955) і duPont Manual High School^d
Зазнав впливу	Джон Локк, Макс Вебер, Роберт Кінг Мертон, Сеймур Мартін Ліпсет, Пауль Лазарсфельд
Історичний період	XX століття
Нагороди	Грант Ґуґґенгайма почесний доктор Брюссельського вільного університету^d (1987)

Джеймс Семюель Колмен (інколи Коулман, Коулмен; англ. James Samuel Coleman; 12 травня 1926(19260512), Бедфорд (Індіана) — 25 березня 1995, Чикаго) — американський соціолог, один із ключових представників теорії раціонального вибору^[3], здійснив значний внесок у розробку концептуального пояснення та формальних методів^[4] аналізу людської поведінки при генеруванні колективних рішень. Широку громадську відомість здобув завдяки керівництву дослідженням освітньої нерівності та расової сегрегації у США, що лягли в основу «Доповіді Колмена» (1966)^[5].

Біографія

Народився у місті Бедфорд, дитинство провів у штаті Кентуккі. Під час Другої світової війни служив у ВМС США. Отримав природничу кваліфікацію в університеті Пердью 1949^[6] р., однак зацікавився поведінковими науками вже працюючи хіміком^[6]. Згодом продовжив навчання у Колумбійському університеті, де зазнав впливу Пауля Лазарсфельда та Роберта Мертона^[7]. 1955 отримав PhD, викладав у Чиказькому університеті з 1956 р. та повторно з 1973 р., а у 1959—1973 р. р. в Університеті Джона Гопкінса, де брав участь у заснуванні кафедри соціальних відносин^[8]. Був членом Національної академії наук США, президентом Американської соціологічної асоціації^[9](1991—1992).

Наукова спадщина

Теорія

Спираючись на засади методологічного індивідуалізму^[10], Дж. С. Колмен сформулював концепцію мікро-макро переходів, із ключовою тезою — необхідності пошуку емпіричних референтів макрофеноменів на мікрорівні й принципової відмови від макро-макро пояснення. Виділяючи два типи акторів: природних осіб та корпоративних акторів, Дж. С. Колмен клав в основу аналізу мікрорівня соціальних відносин модель обміну контролю за ресурсами та подіями. Зміст, якої полягав у тому, актори або контролюють ресурси, або ж зацікавлені в них, тоді як їх контролюють інші актори, максимізація корисності забезпечується шляхом «обміну контролю над ресурсами чи явищами», яка призводить до виникнення на мікрорівні норм і санкцій у спільноті^[11]. Ця новація сутнісно вирізняла підхід Дж. С. Колмена в порівнянні з класичною соціологією, де соціальна норма розглядалася як передзадана — така, що передує соціальний взаємодії^[12]. Авторський підхід критикували деякі дослідники як редукціоністський^[13][14]. Концепція мікро-макро переходів була розвинена в межах сучасної аналітичної соціології^[15], а також використовується в різноманітних дослідженнях^[16].

Дослідження підліткової субкультури, освітньої нерівності та «Доповідь Колмена»

Дж. С. Колмен провадив дослідження у царинах соціології освіти та молоді, вивчав процеси соціалізації та підліткову субкультуру, парадоксально з'ясувавши стримуючий вплив останньої на успіхи у навчанні^[17]. Згодом колектив дослідників під його керівництвом здійснив глибоке вивчення освітніх можливостей у США, аналізуючи освітній процес у понад 4000 державних шкіл та охопивши 600000 учнів^[18]. Було виявлено негативний вплив расової сегрегації на успішність чорних дітей, а також те, що чорні діти демонструють вищі успіхи в навчанні в расово гетерогенних спільнотах. Сімейне походження виявилося більш значущим чинником в успішності, а вже потім особистісні характеристики учнів та вчителів. Натомість характеристики школи, включно із витратами, виявилися слабко пов'язаними з успішністю^[19].

Вибрані праці

• «Community Conflict» (1955)
• "Union Democracy: The Internal Politics of the International Typographical Union (1956, with Seymour Martin Lipset and Martin Trow)
• «The Adolescent Society» (1961)
• «Introduction to Mathematical Sociology» (1964)
• «Equality of Educational Opportunity» (1966)
• «Macrosociology: Research and Theory» (1970)
• «Resources for Social Change: Race in the United States» (1971)
• «The Asymmetrical Society» (1982)
• «Individual Interests and Collective Action» (1986)
• «Foundations of Social Theory» (1990)

Посилання

• Шелухін В. Концепція норм Дж. С. Колмена: мікро-макро теоретичні рамки та їх критичне прочитання [Архівовано 22 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Соціологія. — 2016. — № 1(7). — С. 24-25.
• Шелухін В. Принцип максимізації корисності поза класичною концепцією раціональності: «соціальний механізм» як альтернатива [Архівовано 29 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Соціологія. — 2015. — Том 1., № 29. — С. 13-20.

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. NNDB — 2002.
   d:Track:Q1373513
3. D. L. d'Avray. Rationalities in History: A Weberian Essay in Comparison — Cambridge University Press, 2010 — p. 30 ISBN 978-0521128087
4. Peter V. Marsden. The sociology of James S. Coleman //The Annual Review of Sociology. — 2005. — № 31. — p. 1
5. Sally B. Kilgore. The life and time of James S. Coleman [Архівовано 29 жовтня 2017 у Wayback Machine.] - Переглянуто 29 жовтня 2017
6. Peter V. Marsden. The sociology of James S. Coleman // The Annual Review of Sociology. — 2005. — № 31. — p. 2
7. Peter V. Marsden. The sociology of James S. Coleman //The Annual Review of Sociology. — 2005. — № 31. — p. 2
8. Peter V. Marsden. The sociology of James S. Coleman //The Annual Review of Sociology. — 2005. — № 31. — p. 3
9. James S. Coleman [Архівовано 29 жовтня 2017 у Wayback Machine.] - Переглянуто 29 жовтня 2017 р.
10. James S. Coleman. Foundations of Social Theory — Harvard University Press, 1994 — p. 6 ISBN 0-674-31225-2
11. Шелухін В. Концепція норм Дж. С. Колмена: мікро-макро теоретичні рамки та їх критичне прочитання [Архівовано 22 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Соціологія. — 2016. — № 1(7). — С. 26.
12. В. Концепція норм Дж. С. Колмена: мікро-макро теоретичні рамки та їх критичне прочитання^{[недоступне посилання]} // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Соціологія. — 2016. — № 1(7). — С. 23.
13. Шелухін В. Концепція норм Дж. С. Колмена: мікро-макро теоретичні рамки та їх критичне прочитання [Архівовано 22 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Соціологія. — 2016. — № 1(7). — С. 24-25.
14. Tilly C. James S. Coleman as a Guide to Social Research/ C. Tilly //The American Sociologist. — 1997. — № 28. — P. 82-87.
15. Pierre Demeulenaere. Introduction // Analytical Sociology and Social Mechanisms/ Edited by P. Demeulenaere — Cambridge University Press, 2011 — pp. 3, 6 ISBN 978-0-521-15435-2
16. Шелухін В. Громадська діяльність та спорідненість: мікро-макро переходи у піднесенні українського національного руху 1860-1890-х рр. // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Соціологія. — 2017. — 1(8). — с. 80-86
17. James S. Coleman. The Adolescent Society: The Social Life of the Teenager and its Impact on Education. — Free Press of Glencoe, 1961 — p. 265 ISBN-13: 978-0313229343
18. Russle K. Neili. Challenging Conventional Wisdom: Four Moments in the Research Career of James S. Coleman// Academic Questions. — 2016. — № 29. — p. 394.
19. Peter V. Marsden. The sociology of James S. Coleman //The Annual Review of Sociology. — 2005. — № 31. — p. 6