Джарилгацький національний природний парк

Джарилгацький національний природний парк

46°01′00″ пн. ш. 32°56′00″ сх. д.
Країна	Україна
Розташування	Україна Херсонська область, Скадовський район
Найближче місто	Скадовськ
Площа	10000 га
Засновано	11 грудня 2009
Вебсторінка	nppd.com.ua
Джарилгацький національний природний парк (Херсонська область)

Джарилга́цький націона́льний приро́дний парк — природоохоронна територія на території Скадовського району Херсонської області, на острові Джарилгач. До його складу входить сам острів, акваторія Джарилгацької затоки, а також берегова смуга між Скадовськом та Лазурним.

Історія

Національний природний парк створено 11 грудня 2009 року згідно з указом президента України Віктора Ющенка з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів північного Причорномор'я. До території національного природного парку «Джарилгацький» погоджено в установленому порядку включення 10000 гектарів земель державної власності, в тому числі 805 гектарів земель державного підприємства «Скадовське дослідне лісомисливське господарство», що вилучаються в установленому порядку та надаються національному природному парку в постійне користування, і 6726 гектарів земель державного підприємства «Скадовське дослідне лісомисливське господарство» та 2469 гектарів акваторії Джарилгацької затоки Чорного моря, що включаються до складу національного природного парку без вилучення.

Російсько-українська війна

За попередніми оцінками Херсонської районної військової адміністрації, станом на січень 2024 року завдана через війну шкода біорізноманіттю парку складає 102,91 мільярди гривень.^[1]

Процес створення

Основою створення національного парку є острів Джарилгач та прилегла до нього акваторія. Ця територія, яка має велике значення для збереження акваторії Чорного моря та птахів, ще сторіччя тому привернула до себе увагу науковців. Вже у 1923 році острів став частиною заповідника "Асканія-Нова", а у 1927 році став частиною Державних надморських заповідників. У 1937 році цей статус було скасовано і віддано місцевим колгоспам для випасу худоби і лісовому господарству для створення захисних насаджень (у 1960 році). Лише у 1974 році у північно-східній частині острова було створено заказник "Джарилгацький" з метою охорони золотобородника цикадового, а в 1997 році відновились роботи зі створення національного природного парку. І тільки у 2009 році весь острів знову потрапив під охорону ^[2].

Шульга Світлана Миколаївна, директор НПП "Джарилгацький" 2012-2016 рр.

Згідно з указом президента Кабінет Міністрів України повинен:

1. забезпечити:
   1. вирішення питання щодо утворення адміністрації національного природного парку «Джарилгацький» та забезпечення її функціонування;
   2. затвердження у шестимісячний строк у встановленому порядку Положення про національний природний парк «Джарилгацький»;
   3. підготовку протягом 2010–2011 років матеріалів та вирішення відповідно до законодавства питань щодо вилучення та надання у постійне користування національному природному парку «Джарилгацький» 805 гектарів земель, а також розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок і проекту землеустрою з організації та встановлення меж території національного природного парку, отримання державних актів на право постійного користування земельними ділянками;
   4. розроблення протягом 2010–2012 років та затвердження в установленому порядку Проекту організації території національного природного парку «Джарилгацький», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів;
2. передбачати під час доопрацювання проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та підготовки проектів законів про Державний бюджет України на наступні роки кошти, необхідні для функціонування національного природного парку «Джарилгацький»

Території природно-заповідного фонду, що входять до складу НПП «Джарилгацький»

Нерідко, оголошенню національного парку або заповідника передує створення одного або кількох об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення. В результаті, великий НПП фактично поглинає раніше створені ПЗФ. Проте їхній статус зазвичай зберігають.

До складу території національного природного парку «Джарилгацький» входять такі об'єкти ПЗФ України:

• Ботанічний заказник загальнодержавного значення «Джарилгацький»

Солерос європейський

Піщана рослинність

Підводна рослинність

Рослинність

Рослинність національного природного парку представлена псамофітно-степовою, лучною, болотною, солонцевою і солончаковою, а також вищою водною. Значні площі займають штучні насадження дерев та кущів.

Флора парку включає близько 500 видів вищих спорових (252 родини)і судинних рослин (72 родини). Високою є питома вага ендемічних і субендемічних видів. Їх на острові нараховується 54. (10,82 % всієї флори).

До Червоної книги України занесено 21 вид судинних рослин, у тому числі: волошка короткоголова, гвоздика бесарабська, зозулинець блощичний, зозулинець болотний, зозулинець рідкоквітковий, зозулинець розмальований, зозулинець салеповий, золотобородник цикадовий, катран понтійський, ковила волосиста, ковила дніпровська, коручка болотна, люцерна приморська, меч-трава болотна, холодок прибережний.

До Європейського Червоного списку занесено гвоздику бесарабську, покісницю сиваську, содник ягодоносний, холодок прибережний.

Рослинність острова Джарилгач представлена псамофітною, псамофітно-степовою, лучною, болотною, солонцевою і солончаковою. Синантропна рослинність в значній мірі представлена деревними та чагарниковими насадженнями, зокрема це лох вузьколистий, лох сріблястий, тамарикс галузистий, в'яз низький, тополі чорна та біла, акація біла. Навколо маяків зростає смородина золотиста. Рослинні комплекси острова представлені піщаними терасами з розрідженим рослинним покривом, за якими розпочинаються засоленні пониження, де переважно представлені галофіти: содник загострений, солонець лежачий, сермек Гмеліна та значними угрупованнями покісниці Фоміна та гігантської. Навколо солоних озер та понижень з тривалим затопленням утворюються окремі комплекси з домінуванням очерету південного та субдомінуючим пирієм повзучим, рідше зростають солонцева айстра звичайна та ситник приморський. На внутрішньо-острівних плакорних ділянках з темно-каштановими солонцюватими та супіщаними ґрунтами за ознакою домінантності представлена формації золотобородника цикадового та формації ковили дніпровської. В осолонцюватих пониженнях зростають зозулинці салеповий та болотяний. Розріджений покрив пісків складений переважно з участю жовтушниці сивої, яка займає значні площі слабкохвилястих піщанх масивів та осока колхідська зростає переважно на слабкозакріплених пісках, але зустрічається і в псамофітно-степових угрупованнях. За маяком та вздовж узбережжя моря в невеликих пониження із домінування очерету звичайного зростає кендир Русанова, який є вузьколокальним ендеміком острову та занесений до ЧКУ. Черепашкові тераси є притулком для таких рідкісних та охоронюваних видів, таких як миколайчики приморські та катран приморський, та для звичайних домінантів: колосняк причорноморський, гірчиця морська причорноморська.

На території НПП «Джарилгацький» занесені до Зеленої книги України такі угруповання: меч-трави болотяної, покісниці сиваської, ковили дніпровської, ковили волосистої та золотобородника цикадового.

Мікобіота налічує 57 видів грибів, флора лишайників — 26 видів.

Тваринний світ

Медуза коренерот

Скарабей священний

Дикі кабани

Фауна Парку налічує: 83 види морських безхребетних, 352 види (22 рідкісні) – комах, 57 (13 рідкісні) – риби, 4 – амфібій, 7 (3 – ЧКУ) – рептилій, 250 видів (69 – ЧКУ) – птахи, 30 видів ссавців (15 – рідкісних, із них 3 – морських ЧКУ)^[3].

Фауна риб Чорного моря сформована з елементів різного походження і нараховує майже 80 видів. Відомою славою користуються бички, що мають високі смакові властивості та які є цінними об'єктами для рибалок-любителів. Бички, в основному, морські донні риби, але деякі мешкають в приморських опріснених озерах, лиманах і гирлах річок. Багато видів бичків виділяються своїм незвичайним забарвленням і здатністю змінювати його в певних періодах і ситуаціях. В звичайні ж періоди життя різні види бичків відрізняються за кольором тіла. Найпоширеніший промисловими видами є бичок-травник (Zosterisessor ophiocephalus), бичок-кнут (Mesogobius batrachocephalus), бичок-пісочник (Gobius melanostomus), бичок-кругляк (Gobius fluviatilis). В затоці серед зостери та цістозіри ховаються зеленушки, що мають строкате забарвлення. Також можна зустріти скатів, камбалу, султанку, хамсу, чорноморського оселедця, шпрота, кефалі, ставридку, морського карася, атерину, луфаря, саргана, скорпену, глосу та інші.

Єдиний представник акул в Чорному морі є мала колюча акула - катран (Squalus acanthias ponticus). Ця акула морська живородяча риба, є найцікавішим видом риб в Чорному морі. Її веретеноподібне тіло покрито дуже дрібною сірою лускою з невеликими рідкими плямами білого кольору. Чорноморська акула-катран на людину не нападає і вважається безпечною.

Німфа емпузи піщаної

Муфлони на острові Джарилгач

Благородний олень

До однієї родини голкових належать морські голки та морські коники. Морський коник чорноморський (Hippocampus guttulatus microstephanus) – невелика кісткова риба, що веде малорухомий спосіб життя. Віддає перевагу солоній, чистій та прохолодній воді з піщаним дном. Майже зник у рекреаційних зонах через надмірний вилов, оскільки використовується як сувенір, тому деякі морські риби-голки та морський коник занесені до Червоної книги України. Також занесені до Червоної книги такі види, як чорноморська білуга (Huso huso ponticus), осетер чорноморсько-азовський (Acipenser gueldenstaedtii colchica), севрюга звичайна (Acipenser stellatus), лосось чорноморський (Salmo trutta labrax), які мають виключно високі смакові якості м’яса та ікри, популяції яких перебувають у депресивному стані, через зникнення типових біотопів, потрібних для природного відтворення, спричинені гідротехнічним будівництвом, забрудненням води, незаконним виловом, що спричинило до їх різкого зменшення.

Павук аргіопа

Також на території парку перебувають більше десятка видів крабів, більшість з яких мешкає в мілководній прибережній зоні серед заростей. Найпоширенішими видами є трав'яний краб (Eriphia spinifrons), кам'яний краб (Eriphia verrucosa), мармуровий краб (Pachygrapsus marmaratus), краб-плавунець (Macropipes holsatus) і рак-самітник (Diogenes pugilator), промисел і збирання яких заборонено. Серед інших десятиногих ракоподібних зустрічаються три види звичайних креветок: морський кріт (Upogebia pusilla), кам'яна креветка (Palaemon elegans) та трав'яна креветка (Palaemon adspersus). Остання є дуже поширеною і має високі смакові якості, через що підвержена надмірному вилову.

Серед молюсків, які заселяють морське піщане дно Джарилгацької затоки, найросповсюдженішими є чорноморська мідія (Mytilus galloprovincialis), донакс (Donax trunculus), венерка (Venus gallina = Chamelea gallina), скафарка нерівна (Scapharca inaequivalis), сердцевидка (Cerastoderma glaucum), рапана (Rapana venosa), китайський капелюх (Calyptraea chinensis), гребінець чорноморський (Flexopecten ponticus).

З-поміж змій на Джарилгачі мешкають занесені до ЧКУ види: гадюка степова (Vipera renard), полоз жовточеревий (Hierophis caspius), і полоз сарматський (Elaphe sauromates)^[3].

Серед птахів можна виділити найяскравіших представників: пелікан рожевий (Pelecanus onocrotalus), чапля жовта (Ardeola ralloides), косар (Platalea leucorodia)^[3].

Острів населяють акліматизовані види ратичних: олень благородний (Cervus elaphus), муфлон (Ovis ammon musimon), і лань європейська (Cervus dama). Серед морських ссавців три види китоподібних занесені до Червоної книги України: афаліна звичайна (Tursiops truncates), дельфін білобокий (Dephinus delphis), фоцена звичайна (Phocoena phocoena)^[3].

Водно-болотне угіддя міжнародного значення

Національний природний парк є частиною водно-болотного угіддя міжнародного значення «Каркінітська та Джарилгацька затока». До складу Рамсарського угіддя (3UA011) входять засновані в 1957 р. орнітологічний заказник національного значення «Каркінітська затока» (27646 га) і частина Кримського природного заповідника «Лебедині острови» (9612 га), а також створений у 1974 р. ботанічний заказник національного значення «Джарилгацький» (300 га). В їхнії межах заборонено використання природних ресурсів та рекреаційна діяльність^[4].

ВБУ є типовим для причорноморського регіону ландшафтним утворенням. Це прибережні біотопи з добре розвиненою системою кіс, мілководь та островів. Рослинність типова для приморської частини степової зони. В межах угіддя представлені такі основні біотопи: дюнні луки, відкриті водні плеса, галофітні угруповання та маргінальні ценози. Угіддя має велике значення в національному масштабі для мігруючих птахів: тут спостерігалося 150 тис. пар коловодних птахів восени та 100 тис. пар навесні. Під час міграції переважна кількість птахів концентрується на відкритій воді, прибережних мілинах, островах і солончаках. 115 видів птахів занесено до різних охоронних списків, 46 з них − до Червоної книги України.

Ресурси Інтернету

• Текст Указу на вебсайті Верховної Ради України
• ПЕРЛИНИ ПРИЧОРНОМОР'Я З серії «Новий злет природно-заповідної справи на Україні» [Архівовано 1 березня 2019 у Wayback Machine.]

Література про природу Джарилгацього НПП

1. Ардамацкая Т.Б. СОХРАНИТЬ ОРНИТОФАУНУ ОСТРОВА ДЖАРЫЛГАЧ//Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова» ім. Ф.Е. Фальц-Фейна: Проблеми економоніторингу та збереження біорізноманіття. -Асканія-Нова, 1998.
2. Биоразнообразие Джарылгача: современное состояние и пути сохранения / Котенко Т.И., Ардамацкая Т.Б., Дубына Д.В. и др. / Науч.ред. Т.И. Котенко, Ю.Р. Шеляг-Сосонко. – Вестн. зоологии. – 2000. –Спец. выпуск. – 240 с.
3. Бойко М.Ф. Аналіз репрезентативності сучасної мережі об'єктів природно-заповідного фонду півдня України // Заповідна справа: проблеми, перспективи. – Херсон: Айлант, 1999. - С. 3-5.
4. Бойко М.Ф., Москов Н.В., Тихонов В.И. Растительный мир Херсонской области. – Симферополь: Таврия, 1987. – 142 с.
5. Бойко М.Ф., Ходосовцев А.Е. Флора лишайников и мхов //Биоразнообразие Джарылгача: современное состояние и пути сохранения. – Вестн. зоологии. – 2000. – Спец. выпуск. – С. 43-44.
6. Бойко М.Ф., Чорний С.Г. Екологія Херсонщини. — Херсон, 2001. – 156 с.
7. Василюк А. Новые степные национальные парки в Украине // Степной бюлетень, 2010
8. Вирлич А.Э. Памятники природы Херсонской области. –Симферополь: Таврия, 1984. – 110 с.
9. Гелюта В.П., Тихоненко Ю.Я. Микофлора острова Джарылгач //Биоразнообразие Джарылгача: современное состояние и пути сохранения. – Вестн. зоологии. – 2000. – Спец. выпуск. – С. 51-52.
10. Дасятова-Шостенко Н.О. Ботанічне дослідження надморських заповідників: коси Джарилгача, Тендера та стровів Бабиного і Смаленого// Тр. Ін-ту ботаніки при Харків. держ. ун-ті. – 1937 (1936). – 2. – С. 116-173.
11. Десятова-Шостенко Н.О., Левіна Ф.Я. Ботанічне дослідження Чорноморських кіс та островів – Тендра, Джарилгача, Орлова та Довгого // Матеріали охорони природи України. – 1928. – 10, вип. 1. – С. 1-72.
12. Дубина Д.В., Дзюба Т.П. Фітоценотична різноманітність острова Джарилгач (Херсонська обл.) // Укр. ботан. журн. – 2005. – 62, № 2. – С. 128-142.
13. Дубина Д.В., Тимошенко П.А. Особливості флористичного різноманіття острова Джарилгач // Укр. ботан. журн. – 2004.
14. Дубына Д.В., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Плавни Причерноморья. –Київ: Наук. думка, 1989. - 272 с.
15. Дубына Д.В., Шеляг-Сосонко Ю.Р., Бойко М.Ф. Растительность //Биоразнообразие Джарылгача: современное состояние и пути сохранения. – Вестн. зоологии. – 2000. – Спец. выпуск. – С. 46-51.
16. Іллічевський С.О. Матеріали для флори приморської частини України // Журн. Ін-ту ботаніки АН УРСР. – 1937. – № 15 (23). – С. 253-255.
17. Котенко Т.И. и др. Джарылгачский национальный природный парк: необходимость создания и предлагаемая схема функціонального зонирования его территории // Биоразнообразие Джарылгача:современное состояние и пути сохранения. – Вестн. зоологии. – 2000.Спец. выпуск. – С. 105-112.
18. Курило-Кримчак А. 1929. Кілька слів про Надморські заповідники Мелітопольщини // Укр. мисливець та рибалка. — 1929. — № 11-12. — С. 39-41.
19. Медведев С.И. Некоторые особенности в фауне насекомых Южного Заднепровья // Труды 4-го Всесоюзного съезда зоологов, анатомов и гистологов в Киеве, 6-12 мая 1930 г. –Киев; Харьков, 1931 – с.53-54.
20. Медведев С.И. О распространении насекомых в Южном Заднепровье. Предварительное сообщение. «Вісті державного степового заповідника «Чаплі» (к.Асканія-Нова), 1929. – т. 7, с. 5-27.
21. Михайлов В.А. Жесткокрылые супралиторальной зоны острова Джарылгач и их трофические и географические связи // Збірник наукових праць "Фальцфейнівські читання", Херсон, 2009, ПП Вишемирський, с. 206-210.
22. Михайлов В.А. Жесткокрылые супралиторальной зоны острова Джарылгач и их трофические и географические святи. «Фальцфейнівські читання. Збірник наукових праць. – Херсон, 2009. – с. 206-210.
23. Мойсієнко І.І. Проектований Національний природний парк «ДЖАРИЛГАЧ» // Екологічний вісник Херсонщини. – Серпень 2009. - № 8(13). – С. 9.
24. Пачоский Й.К. Матералы для флоры северной части Таврической губернии // Зап. Новорос. о-ва естествоиспытателей. –1907. – Т. 31. – С. 31-32, 34-59.
25. Чорний С. Г., Страшко В. І., РАРИТЕТНІ ҐРУНТИ ОСТРОВА ДЖАРИЛГАЧ ЯК ОБ'ЄКТ ЗАПОВІДАННЯ// Вісті Біосферного заповідника “Асканія-Нова”: Охорона та збереження рідкісних видів, 2000
26. Экзогенные процессы развития аккумулятивных берегов в северо-западной части Черного моря (Сост.: Ю. Д. Шуйский, Г. В. Выхованец). - М.: Недра, 1989. - 198 с.
27. Шарлемань М. Охорона природи та збирання відомостей про тварин «пам’ятки природи» // Вивчаймо природу краю: збірник статей про методи вивчання природи та збирання колекцій. — Київ, 1932. — С. 105-112
28. Шарлемань М. По заповідниках півдня України // Охорона природи на Україні — Харків, 1928. — С. 4-15
29. Шарлемань М. Дещо про надморські заповідники // Вісник природознавства. — 1931. — № :1/2. — С. 65-66.
30. Шарлемань М. Дещо про надморські заповідники // Укр. Мисл. та Риб.- 1929 - №2-3 - С. 9-11
31. Шарлемань М. Матеріали до орнітофауни острова Джарилгача на Чорному морі (разом із О.Шуммером) //Збірн праць Зоол.муз. - 1930 -№8 - С.99-117
32. Руденко А.Г. ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ ВИДОВОГО РІЗНОМАНІТТЯ ОРНІТОФАУНИ РАЙОНУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ "ДЖАРИЛГАЦЬКИЙ" // Сборник научных трудов ГНБС. 2013. Том 135
33. Андрющенко Ю.А., Гринченко А.Б. Случай наиболее восточного гнездования гаги в Украинском Причерноморье // Бранта: Сб. научных трудов Азово-Черноморской орнитологической станции. – 1998. – №1. – С. 111-112.
34. Ардамацкая Т.Б. Расширение гнездового ареала черноголовой чайки в Северном Причерноморье // Колониальные гнездовья птиц. – М., Наука, 1975, – С. 57-58.
35. Ардамацкая Т.Б. Краснозобая казарка в Северном Причерноморье // Редкие, исчезающие и малоизученные виды птиц в СССР. – Рязань, 1976. – С. 48-49.
36. Ардамацкая Т.Б. Изменение орнитофауны Черноморского заповедника за 60 лет // Заповедники СССР – их настоящее и будущее. – Новгород, 1990. – Ч. 3. – С. 189-194.
37. Ардамацкая Т.Б. Редкие и исчезающие птицы Черноморского государственного биосферного заповедника АН УССР и сопредельных територий // Редкие птицы Причерноморья. – Киев-Одесса. 1991. – С. 110-121.
38. Ардамацкая Т.Б. Изменение видового состава, численности и размещения островного орнитокомплекса Черноморского заповедника за 60 лет // Природные комплексы Черноморского государственного биосферного заповедника. – К.: Наук. думка, 1992. – С. 110-121.
39. Ардамацкая Т.Б. Изменение статуса и численности редких птиц о. Джарылгач под. влиянием антропогенной трансформации ландшафта // Матеріали конференції 7-9 квітня 1995 р., м. Ніжин. – Київ: УТОП, 1996. – С. 5-15.
40. Ардамацкая Т.Б. Значение Джарылгачского залива для сохранения биоразнообразия птиц // Роль охоронюваних природних територій у збереженні біорізноманіття: матеріали конф., присвяч. 75-річчю Канів. природ. заповідника. – Канів, 1998. – С. 144-146.
41. Ардамацкая Т.Б. Видовой состав и численность водно-болотных птиц в районе Джарылгачского залива в январе 2000 г. // Зимние учеты птиц на Азово- Черноморском побережье Украины. Сб. матер. ХХ совещания Азово-Черномор. орнитол. рабочей группы. – Одесса-Киев, 2001. – Вып. 3. – С. 48-50.
42. Ардамацкая Т.Б. Краткая характеристика орнитофауны о. Джарылгач // Биоразнообразие Джарылгача: современное состояние и пути сохранения. – Вестн. зоологии. – 2000. – С. 74-83; 186-197.
43. Ардамацкая Т.Б. Динамика численности птиц водно-болотного комплекса и ее тенденции на островах Джарылгачского залива // Бранта: Сборник научных трудов Азово-Черноморской орнитологической станции. – 2009. – Вып. 12. – С. 40–47.
44. Ардамацкая Т.Б., Семенов С.М. Эколого-фаунистический очерк птиц района Черноморского заповедника. – Вестник зоологии. – 1977. – № 2. – С. 18-43.
45. Ардамацкая Т.Б., Руденко А.Г. Аннотированный список птиц Черноморского биосферного заповідника // Вестник зоологии. Позвоночные животные Черноморского биосферного заповедника. – 1996. – №1 (отд. вып.). – С. 19-38.
46. Ардамацкая Т.Б., Сиохин В.Д., Полуда А.М. Численность и размещение гнездящихся околоводных птиц в водно-болотных угодьях Азово-Черноморского побережья Украины. Джарылгачский залив / Под ред. к.б.н. Сиохина В.Д., к.б.н. Черничко И.И. – Киев, 2000. – С. 145-167.
47. Ардамацкая Т.Б., Дядичева Е.А., Луговой О.А. Современное состояние миграционных группировок кроншнепов на острове Джарылгач // Бранта: Сборник науч. трудов Азово-Черноморской орнитологической станции. – 2003. – Вып. 6. – С. 108-121.
48. Браунер А.А. По приморским и песчаным заповедникам Украины. І Поездка на остров Джарылгач // Укр. Мисливець та рибалка. – 1929. – № 8. – С. 9-12.
49. Клименко М.И. Материалы по фауне птиц района Черноморского государственного заповедника // Тр. Черноморского гос. зап-ка. – К.: Из-во Киевского гос. ун-та, 1950. – С. 24.
50. Портенко Л.А. Организация птичьего заповедника на острове Джарылгач //Укр. охотник и рыболов. – 1925. – № 9. – С. 24-27.
51. Портенко Л.А. Орнитофауна заповедных островов на Сиваше и Черном море в связи с ее охраной // Материалы II Конгресса зоологов, анатомов и гистологов СССР 4-10 мая 1925 г. – М.: "Главнаука", 1927. – С. 319.
52. Руденко А.Г., Яремченко О.А., Рыбачук К.И. Особенности зимовки гусеобразных птиц в Черноморском биосферном заповедике // Бюлл. РГГ. – 2000. – № 6. – С. 302- 314.
53. Руденко А.Г., Яремченко О.А., Москаленко Ю.А. Мониторинг зимующих птиц водно-болотных угодий Черноморского биосферного заповедника в 2000-2001 гг. / Мониторинг зимующих птиц в Азово-Черноморском регионе Украины. – Одесса- Киев, 2002. – С. 40-54.
54. Сабиневский Б.В. Азово-Черноморское побережье Украины – комплексный резерват водно-болотных птиц // Вестник зоологии. – 1977. – №2. – С. 44-54.
55. Сабиневский Б.В. Водноболотные птицы, зимующие в холодном поясе Азово -Черноморья: Автореф. дисс… канд. биол. наук: 03.00.08 / Институт зоологии им. И.И. Шмальгаузена АН УССР. – К., 1985. – 24 с.
56. Сабиневский Б.В., Ардамацкая Т.Б. Обзор изменения состояния зимовок водоплавающих птиц в Азово-Черноморском регионе по материалам январских учетов 1975-1984 гг. // Современное состояние ресурсов водоплавающих птиц: Тр. Всесоюзн. совещ. – М., 1984. – С. 75-77.
57. Цемш І.О. Екскурсія на південь України в 1937 році // Труди зоол. музею. – 1941. – №1. – С. 327-342.
58. Ardamatskaya T.B. Present status of Pelecanus onocrotalus in the Sea of Azov/Black Sea region / Eds.: Crivalli A., Krivenko V., Vinogradov V. – IWRB Publication 27. – 1994. – Р. 6-8.
59. Kostiushyn V.A., Chernichko I.I., Poluda A.M., Chernichko R.N. Analysis of information sources on waterbird migration in the Azov–Black Sea region of Ukraine: bibliography, count results and ring recoveries. – Wetlands International Black Sea Programme. – 2011. – 90 p.
60. Rudenko A.G., Yaremchenko O.A., Moskalenko Yu.A., Rudenko V.P. Long-term monitoring of the wintering geese in the Ramsar wetlands of the northern Black Sea coasts // Die Vogelwelt. – 2008. – N 129, Vol. 3. – P. 201-203.

Фотогалерея

• 
  Інформаційний стенд на острові
• 
  Лиман
• 
  Краєвид
• 
  Джарилгацький НПП з висоти пташиного польоту
• 
  Узбережжя
• 
  Піщаний берег
• 
  Краєвид
• 
  Узбережжя
• 
  Захід сонця
• 
  Узбережжя
• 
  Джарилгач. Озеро

Відео

• Олені з землі та повітря
• На острові Джарилгач живуть благородні й плямисті олені
• Медузу знято під час експедиції на о. Джарилгач
• Солоне озеро на острові Джарилгач
• Степова ділянка острова Джарилгач, відзнята з коптера

Додатково

1. [[https://web.archive.org/web/20181213121715/https://ua.wikimedia.org/wiki/Вікіекспедиції/Острів_Джарилгач Архівовано 13 грудня 2018 у Wayback Machine.] Вікіекспедиція 2015]
2. Відеоролик «Національний природний парк «Джарилгацький»: острів Джарилгач [Архівовано 31 січня 2018 у Wayback Machine.] (2017) творчої групи B Wild
3. Відеоролик «National Nature Park «Dzharylgatskii»: Dzharylgach island»(2017)творчої групи B Wild

Примітки

1. Заміновані території і скорочення популяцій: яких збитків завдали росіяни заповідникам Херсонщини?. О, Море.Сity (укр.). Процитовано 1 травня 2024.
2. Биоразнообразие Джарылгача: современное состояние и пути сохранения. – Вестн. зоологии. – 2000. – Спец. выпуск
3. Національний природний парк «Джарилгацький» — Тваринний світ. Архів оригіналу за 24 серпня 2017. Процитовано 9 липня 2017.
4. Directory of Azov — Black Sea Coastal Wetlands: Revised and updated / Ed. by Gennadiy Marushevsky. — Kyiv: Wetlands International, 2003. 235 pp., 81 maps.