Деніел Джозеф Левітін англ. Daniel Joseph Levitin Народився 27 грудня 1957 (1957-12-27 ) (66 років) Сан-Франциско , Каліфорнія , США Країна США Діяльність психолог , музичний журналіст , музичний продюсер , композитор , журналіст , нейронауковець , невролог Галузь музична психологія Alma mater Стенфордський університет (2000 )[1] , Орегонський університет (1996 )[1] , Stanford University School of Medicine d , Музичний коледж Берклі (1980 )[1] , Університет штату Каліфорнія у Фресно d (1979 )[1] , Palos Verdes High School d і University of Oregon College of Arts and Sciences d Науковий керівник Джон Пірс Вчителі Джон Пірс і Роджер Шепард Знання мов англійська [2] Заклад Університет Макгілла [3] , Університет Каліфорнії (Берклі) , Стенфордський університет і Minerva University d Членство Королівське товариство Канади Роки активності 1980 — тепер. часНагороди IMDb ID 0355320 Сайт daniellevitin.com
Деніел Джозеф Левітін (англ. Daniel Joseph Levitin , нар. 27 грудня 1957) — американо-канадський когнітивний психолог , нейробіолог , письменник , музикант і продюсер .[4] Є почесним професором Університету Макгілла в Монреалі (Квебек, Канада); засновником та деканом факультету гуманітарних наук школи Мінерви ; заслуженим науковим співробітником факультету бізнесу Каліфорнійського університету в Берклі. [5] Чудовий оратор , його виступ на TED [6] набрав більше 16 мільйонів переглядів. Левітін окрім цього є членом Американської асоціації сприяння розвитку науки , Асоціації психологічних наук та Королівського товариства Канади (FRSC).
Деніел являється автором чотирьох книг-бестселерів № 1 в США , зокрема видання «Структуроване мислення. Ясний розум в інформаційному хаосі », перекладеного українською мовою та опублікованого видавництвом «Наш Формат » у 2019 році.
Біографія та освіта
Деніел Левітін народився в Сан-Франциско ,[7] є сином професора, бізнесмена Ллойда та письменниці Соні Левітін . Виріс в Дейлі-Сіті , Мораг і Палос-Вердес, штат Каліфорнія .[8] Закінчив середню школу в Палос-Вердесі. Вступив до Массачусетського технологічного інституту , де вивчав прикладну математику. Пізніше — до музичного коледжу Берклі , щоправда потім кинув його та приєднався до однієї з музичних груп.
У 30 років зайнявся вивченням когнітивної психології, спочатку в Стенфордському університеті (де він отримав ступінь бакалавра в 1992 році), потім в університеті штату Орегон (де здобув ступінь магістра в 1993 році та ступінь доктора філософії в 1996 році). Ступінь доктора наук Левітіну було присвоєно в дослідницькому центрі Інтервал в Силіконовій долині Пола Аллена , а також в Медичній школі Стенфордського університету і в Каліфорнійському університеті в Берклі[8] . Його наставниками були Роджер Шепард , Майкл Познер , Дуглас Хінцман , Джон Р. Пірс та Стівен Палмер .
Саме Левітіну приписують фундаментальні зміни сприйняття слухової пам'яті, так званий «ефект Левітіна ».[9] [10] [11] [12] Він також відомий тим, що виявив немалу роль в прослуховуванні музики мозочка, зокрема у відстеженні ритму, розрізненні знайомої та незнайомої музики.[10]
Паралельно працюючи коміком та займаючись сатиричним письменництвом, Деніел здобуває різноманітні нагороди на гумористичних заходах.
Як музичний продюсер, Левітін співпрацював з Крісом Ісааком , Джоні Мітчеллом , Джо Сатріані та ін.[13] Був продюсером панк-груп («MDC», «The Afflicted »), виступав критиком альбомів таких відомих виконавців як Стіл Ден, Стіві Вандер , Майкл Брук .[14] [12] До речі, записи та компакт-диски, у які Деніел зробив свій внесок, були продані тиражем понад 30 мільйонів примірників.[15] [16]
Кар'єра письменника
Левітін починав з написання статей для журналів музичної індустрії «Billboard », «Grammy », «EQ», «Mix», «Music Connection » та «Electronic Musician » ще в 1988 році. Також писав статті, огляди та нариси для «The New York Times », «The Wall Street Journal », «The Washington Post », «The Atlantic ».[17]
Деніел Левітін є автором низки популярних видань:
1997 — «The Billboard Encyclopedia of Record Producers»;
2002 — «Foundations of Cognitive Psychology: Core Readings»;
2006 — «This Is Your Brain On Music: The Science of a Human Obsession»;
2008 — «The World in Six Songs: How the Musical Brain Created Human Nature»;
2014 — «The Organized Mind: Thinking Straight in the Age of Information Overload» (укр. «Структуроване мислення. Ясний розум в інформаційному хаосі »)
За заслуги в галузі літератури, Деніел Левітін отримав ряд престижних нагород, зокрема «Книжкову премію Лос-Анджелес Таймс» за видатні досягнення в області науки і технологій, нагороду «Quill Award» за кращу дебютну книгу (2006), а також відзнаки «The Independent», «The Guardian», «Axiom Business Book Award» та ін. Був номінований на премію Доннера.[джерело? ]
Переклад українською
Посилання
Примітки
↑ а б в г Hoffman R. LinkedIn — 2003.
↑ Identifiants et Référentiels — ABES , 2011.
↑ https://www.mcgill.ca/psychology/daniel-j-levitin
↑ Page, Roger (2000). Summary of Midwinter Executive Committee Meeting, Thursday, January 13,2000 . PsycEXTRA Dataset . Процитовано 4 травня 2019 .
↑ Levitin Lab . daniellevitin.com . Архів оригіналу за 28 квітня 2019. Процитовано 4 травня 2019 .
↑ Levitin, Daniel, How to stay calm when you know you'll be stressed (англ.) , архів оригіналу за 24 квітня 2019, процитовано 4 травня 2019
↑ Levitin, Daniel J. 1957- | Encyclopedia.com . www.encyclopedia.com . Архів оригіналу за 7 травня 2019. Процитовано 4 травня 2019 .
↑ а б D’Hautpoul, Marquis, (1859–1934) . Who Was Who . Oxford University Press. 1 грудня 2007. Процитовано 4 травня 2019 .
↑ Levitin, Daniel J. (1994-07). Absolute memory for musical pitch: Evidence from the production of learned melodies . Perception & Psychophysics . Т. 56, № 4. с. 414—423. doi :10.3758/bf03206733 . ISSN 0031-5117 . Процитовано 4 травня 2019 .
↑ а б Huron, David (2006). Sweet Anticipation . doi :10.7551/mitpress/6575.001.0001 . Процитовано 4 травня 2019 .
↑ Dictionary - Definition of Levitin . web.archive.org . 24 липня 2011. Архів оригіналу за 24 липня 2011. Процитовано 4 травня 2019 .
↑ а б Harley, James (2004-09). McGill Electronic Music Studio 35th Anniversary: Tornado–Electroacoustic Compositions Compact discs (2), McGill Records 2001-01-2, 2001; available from Electronic Music Studio, Faculty Music, McGill University, 555 Sherbrooke Street West, Montreal, Quebec H3A 1E3, Canada; Web www.music.mcgill.ca/resources/mcgillRecords/tornado.html . Computer Music Journal . Т. 28, № 3. с. 89—91. doi :10.1162/comj.2004.28.3.89 . ISSN 0148-9267 . Процитовано 4 травня 2019 .
↑ Flying in a Blue Dream - Joe Satriani | Credits . AllMusic (en-us) . Архів оригіналу за 7 вересня 2018. Процитовано 4 травня 2019 .
↑ Sullivan, James (20 серпня 2006). He's rocking the world of neuroscience . Boston.com . Архів оригіналу за 4 січня 2019. Процитовано 4 травня 2019 .
↑ Cooper, James Lees, (6 March 1907–9 April 1980), President and Publisher, The Globe and Mail, Toronto, 1963–74; Director, The Globe and Mail Ltd . Who Was Who . Oxford University Press. 1 грудня 2007. Архів оригіналу за 20 червня 2020. Процитовано 4 травня 2019 .
↑ L’abandon de la conception imitative de la musique . Sonate, que me veux-tu ?. ENS Éditions. ISBN 9782847888317 .
↑ Levitin, Daniel (31 грудня 2012). Amnesia and the Self That Remains When Memory Is Lost . The Atlantic (амер.) . Архів оригіналу за 4 березня 2019. Процитовано 4 травня 2019 .
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль