Даргинська писемність — писемність, що використовується для запису даргинської літературної мови. За час свого існування функціонувала на різних графічних основах і неодноразово реформувалася. Наразі даргинська писемність функціонує на кирилиці. В історії даргинської писемності виділяються наступні етапи:
Найстаршими пам'ятники даргінською писемності є позначки на полях арабських рукописів, що датуються кінцем XV–початком XVI сторіччя. Так, в рукописі «Мінхадж ал-‘абідін» (1494–1497 роки) переписувачем Ідрісом, сином Ахмада з Акуши на полях і між рядків було записано арабським шрифтом понад тисячу даргинських слів і виразів. Також великий обсяг даргинських слів фіксується на полях рукопису «Іхйа улум ад-дін» (1506–1507 роки), переписаного тим же Ідрісом. Для пристосування арабської абетки Ідріс створив три нові літери, додавши до існуючих знаків діакритичні точки. За допомогою цих 3 букв він позначав 6 специфічних звуків даргинської мови. Голосні звуки даргинської мови в цих рукописах позначені за допомогою діакритичних значків[1].
У пізніших даргиньких рукописах, написаних арабською абеткою, використовується схожа графічна система. Але вживання тих чи інших букв у різних авторів у різних працях було непослідовним. Окрім того, зазвичай одна арабська буква використовувалася для позначення відразу декількох даргинських звуків: ک для [к], [кӀ], [г], ق для [къ], [кь], [хъ], چ для [ч] і [чӀ], для [хь] і [г], ژ для [ц], [цӀ] і [дз] тощо. У такому вигляді даргинська абетка на арабській основі використовувався до 1920-х років[1][2].
1920 року даргинська абетка на арабській графічній основі був реформований і наближений до потреб даргінської фонетики. З 1921 року на ньому стала випускатися газета «Дарган», а також інші видання[3]. До 1928 року даргинська абетка на арабській основі виглядав так[4]:
آ
ب
چ
ج
ڃ
د
اه
ٱ
ف
گ
غ
ﻫ
ح
ع
اى
ى
ک
ل
م
ن
او
پ
ڢ
ڠ
ۊ
ر
س
ڝ
ش
ت
ط
ت
ط
ۆ
و
خ
څ
ز
ژ
ڗ
ڞ
Абетка Услара
У 1860-і роки, після приєднання Дагестану до Російської імперії, етнографом і лінгвістом П. К. Усларом була складена перша даргинська граматика (вийшла 1892 року в серії «Етнографія Кавказу. Мовознавство» під назвою «Хюркілінська мова»). У цій граматиці був використаний модифікований кирилична абетка з додаванням кількох латинських і грузинських букв. У 1911 році на кілька зміненому варіанті цього алфавіту в Тифлісі був надрукований буквар «Даргилла алипуне wa луђисне жуж»[5]. Подальшого розвитку цей алфавіт не отримав.
Латинська абетка
Незважаючи на багатовікове побутування у даргинців арабської абетки, відсоток грамотних до середини 1920-х років становив лише 4,9 %. 1923 року на конференції мусульманських народів в П'ятигорську було піднято питання про перехід дагестанських мов на латинський алфавіт. Однак тоді це питання було визнано передчасним. Знову воно було підняте 1926 року. У лютому 1928 року 2-й об'єднаний пленум обкому та Раднаркому Дагестанської АРСР поставив завдання розробити латинізовані алфавіти для народів республіки, зокрема і для даргинців. Того ж року абетка була складена і затверджена. Згідно з постановою ЦВК Дагестанської АРСР з 1 жовтня 1930 року латинізований даргинський алфавіт ставав єдиним припустимим для використання у всіх офіційних сферах[6]. В основу літературної мови було покладено акушинський діалект[7].
Перший варіант даргинського латинізованого алфавіту не мав великих літер і виглядав так[8]: a, b, c, є, ç, d, e, ә, f, g, ǥ, ƣ, h, ⱨ, ħ, i, j, k, ⱪ, l, m, n, o, p, ҏ, q, ꝗ, r, s, ş, s̷, t, ƫ, u, v, x, ҳ, ӿ, z, ⱬ, ƶ, ƶ̢, ’. 1930 року на I Дагестанській орфографічній конференції для даргинської літературної мови були розроблені основи правопису, а 1932 року проведена реформа алфавіту — введені великі літери і виключені букви є, ǥ, ҏ. В результаті алфавіт прийняв такий вигляд[9]:
A a
B b
C c
Ç ç
D d
E e
Ә ә
F f
G g
Ƣ ƣ
H h
Ⱨ ⱨ
Ħ ħ
I i
J j
K k
Ⱪ ⱪ
L l
M m
N n
O o
P p
Q q
Ꝗ ꝗ
R r
S s
Ş ş
S̷ s̷
T t
T̨ t̨
U u
V v
X x
Ҳ ҳ
Ӿ ӿ
Z z
Ⱬ ⱬ
Ƶ ƶ
Ⱬ̵ ⱬ̵
Ӡ ӡ
Цей алфавіт використовувався до 1938 року.
Сучасна абетка
1938 року даргинський алфавіт, як і більшість інших алфавітів народів СРСР, був переведений на кириличну графічну основу. 14 лютого 1938 року затверджений проект алфавіту був опублікований в газеті «Дагестанская правда»[10]. Одночасно був складений звід орфографічних правил, пізніше доопрацьований в 1940 і 1948—1950 роках[7]. У грудні 1952 року на науковій сесії Інституту історії, мови і літератури Дагестанської філії АН СРСР було запропоновано ввести в даргинському алфавіті літери АЬ аь (широкий глоттізованний голосний), ЗӀ зӀ (дзвінка африката дз) і ПӀ пӀ (смично-гортанний вибуховий приголосний), але ця ідея була відхилена[11]. Пізніше буква ПІ пІ все ж була введена в даргинський алфавіт.
Наразі даргинська абетка виглядає так:
А а
Б б
В в
Г г
Гъ гъ
Гь гь
ГӀ гӀ
Д д
Е е
Ё ё
Ж ж
З з
И и
Й й
К к
Къ къ
Кь кь
КӀ кӀ
Л л
М м
Н н
О о
П п
ПӀ пӀ
Р р
С с
Т т
ТӀ тӀ
У у
Ф ф
Х х
Хъ хъ
Хь хь
ХӀ хӀ
Ц ц
ЦӀ цӀ
Ч ч
ЧӀ чӀ
Ш ш
Щ щ
Ъ ъ
Ы ы
Ь ь
Э э
Ю ю
Я я
Букви Ё ё, О о, Ы ы, ь (поза диграфів) і Ф ф зустрічаються тільки в запозиченнях (єдине незапозичене даргинське слово з буквою ф — уфікӀес 'дути'). Букви З з і Ж ж крім звуків [з], [ж] позначають також африкати [дз] і [дж][7].
Кайтагська і кубачинська писемність
Кайтагського і кубачинська мови і часто розглядаються як діалекти даргинської мови. У XVI—XIX сторіччях на цих мовах був написаний ряд рукописів, виконаних арабським алфавітом[1]. Офіційна писемність для них ніколи не створювалася, проте відомо, що в приватному листуванні кубачинці користуються даргинським алфавітом[12]. 2002 року був виданий російсько-кубачинський розмовник, де використовується даргинський алфавіт без букви ПӀ пӀ[13].