PROFILBARU.COM

Гірнича промисловість Венесуели

Загальна характеристика

У 1990-х рр. гірнича промисловість Венесуели забезпечувала близько 7 % ВВП і близько 95 % валютних надходжень, хоч зайнято в ній було менше 3 % економічно активного населення країни. Венесуела займає 2-е місце серед країн Латинської Америки за вартістю продукції гірничої промисловості. В структурі галузі 98 % складає паливна промисловість. Державний сектор контролює близько 97 % видобутку корисних копалин. Понад 85 % продукції гірничої промисловості Венесуела експортує. Імпортує мідь, свинець, цинк та інші руди.

На початку XXI ст. у країні видобували нафту (Маракайбо — центр нафтової промисловості Венесуели), Au, вугілля, Ni, алмази, сировину для цементної промисловості і будівельних матеріалів. У Венесуелі діє сприятливе для інвестицій гірниче законодавство. Здійснюється програма стимулювання розвитку мінерально-сировинного сектора, включаючи додаткові заходи по поліпшенню інвестиційного клімату, стимулювання нетрадиційних напрямів видобутку і переробки мінеральної сировини.

Видобуток мінеральної сировини і її переробка у Венесуелі на початку XXI ст. (млн т).

Мінеральна сировина	2000	2001
Глинозем	1,7	1,8
Боксити	4,3	4,6
Цемент	9,0	12,0
Глини	2,2	2,5
Вугілля	7,8	8,0
Кокс	2,3	2,5
Алмази (карат)	109 597	150 000
Доломіт	0,22	0,25
Польовий шпат	0,14	0,30
Золото (т)	7,3	9,1
Граніт	0,58	0,51
Гіпс	0,25	0,50
Залізні руди	17,4	16,7
Вапняк	11,3	25,0
Нікель (т)	3 200	27 033
Фосфат	0,39	0,40
Кварц (т)	101 000	120 000
Пісок і гравій	3,1	7,0
Кремній (т)	331 000	340 000
Сірка (т)	-	350 000

Окремі галузі

Нафтова галузь

Див. також: Історія нафтогазовидобування у Венесуелі

З початку 1920-х до кінця 1960-х років відбувалося швидке зростання нафтової індустрії. Нафта забезпечувала понад 90% прибутків Венесуели від експорту і 60 % державних прибутків, становлячи майже 25 % ВВП. До 1976 пануюче положення в нафтовій промисловості займали іноземні корпорації; на частку трьох самих великих з них «Креол» («Екссон»), «Ройял Датч Шелл» і «Галф ойл корпорейшн» припадало близько 80 % всієї сирої і очищеної нафти. У 1976 іноземні нафтові компанії були націоналізовані. Відтоді провідним в цій галузі є державний холдинг «Петролеос де Венесуела» (філія — «Нафтова корпорація Венесуели» ВНК).

На початку 1990-х років Венесуела займала 8-е місце серед провідних виробників і таке ж серед країн-експортерів сирої нафти. У 2003 р Венесуела — 4-й світовий виробник нафти.

У 1993 видобуток становив 127,8 млн т нафти, тобто значно менше, ніж в 1973 (176 млн т); після 1973 уряд ухвалив рішення про скорочення видобутку з метою збереження ресурсів. Близько 3/4 видобутку в країні сирої нафти дає нафтоносний район Маракайбо. Інші великі родовища розташовані в східних штатах Монагас і Ансоатегі.

Хоч безпосередньо на підприємствах нафтової промисловості зайнято (за даними на 1992) менше за 2 % економічно активних населення, виробництво і очищення нафти дають близько 21 % національного прибутку, 70 % надходжень до бюджету і 90 % прибутків від експорту.

На початку XXI ст. в районі озера Маракайбо в західному штаті Суліа відкрито нові великі нафтові родовища «Томопоро». Родовища почала розробляти найбільша в Латинській Америці нафтогазова монополія «Петролеос де Венесуела». Запаси родовищ оцінено в понад 500 млн барелів високоякісної нафти-сирцю. У 2002 р видобуток нафти тут становить близько 120 тис. бар. на день. На платформі «Дельтана» в дельті річки Оріноко на площі 27 тис. км² видобувають природний газ, запаси якого — до 30 трлн куб. футів.

Венесуела має нафтопереробну промисловість, зокрема великий нафтоочищувальний і нафтохімічний комплекс продуктивністю 6 млн т важкої нафти на рік («Петролеос де Венесуела» має 50 % акцій, 50 % — німецькі компанії). Великий нафтохімічний комплекс побудований в місті Морон, на північ від Валенсії, ще один — на східному березі озера Маракайбо.

З кінця 1970-х років «Петролеос де Венесуела» почала розробляти проекти освоєння ресурсів бітумінозних пісків.

У Венесуелі на початку XXI ст. планують побудувати завод з виробництва зрідженого природного газу продуктивністю 4.7 млн т на рік. Сировина для заводу буде поступати з морських газових родовищ Ібіскус і Пойнсеттія, розташованих північніше за півострів Парія і поблизу від тих, що належать Тринідаду і Тобаго [Petroleum Economist, 2003. V.70].

Вугільна промисловість

Основні вугледобувні підприємства Венесуели сконцентровані в басейні Гуасаре. У 2000 р. Венесуела видобула 6,8 млн т вугілля. На провідному підприємстві Paso Diablo в 1998 р. видобуток вугілля становив 5 млн т при проектній продуктивності 8 млн т/рік. Запаси вугілля тут оцінюються в 180 млн т. Розроблено ТЕО підприємства Socuy проектною продуктивністю 10 млн т/рік. Запаси вугілля в гірському відведенні підприємства оцінюються в 215 млн т. На підприємстві Norte в 1998 р. видобуток вугілля становив 1,2 млн т при проектній 2,0 млн т/рік, підприємство Cachiri з проектною продуктивністю 2,0 млн т/рік стало до ладу в 2001. Запаси вугілля в гірському відведенні вказаних підприємств 70 млн т. Управління промисловим освоєнням басейну Гуасаре здійснює державна компанія Carbozulia. Вугілля басейну має теплотворну здатність 7030 ккал/кг, вміст S 0,6 %, летких речовин 34,5 %, зольність 6,7 % і вологість 7,0 % [Mining J. — 1999. — Annual Rev, Coaltrans Mag. — 2001. — 16, № 1. — З. 31-33].

Венесуела планує приватизувати вугільну промисловість, поліпшити її інфраструктуру, координувати з вугільною промисловістю Колумбії. Видобуток у 2001 р. — до 18 млн т. [Coaltrans Mag. — 2001. — 16, № 1. — Р. 31-33].

Залізорудна галузь

Венесуела є великим виробником залізняку. У 1993 видобуток зал. руд становив 16,8 млн т. До 1975 американські компанії володіли багатьма великими рудниками, які пізніше були націоналізовані.

Видобуток Fe — руд у Венесуелі в 2001 р. (в дужках за 2000 р.) склав (в млн т): 19,0 (17,4); [Mining J. — 2002. — 339, № 8693. — Р. 25-27].

Золото

Повний видобуток золота в 2001 р оцінювався в 9 100 кг. Державою на 2001 р зареєстровано 296 концесій на виконання гірничих робіт у золотодобувній підгалузі.

Основні промислові родов. Au-руд у Венесуелі знаходяться в штаті Болівар. За оцінками державної компанії CVG, ресурси Au, придатні для відкритої розробки, становлять 5000 і для підземної 3000 т. Компанії Placer Dome і CVG підготували ТЕО будівництва золотодобувного підприємства Las Cristinas. Проектна продуктивність підприємства 12440 кг Au на рік з плановим терміном експлуатації 19 років. Загальні запаси Au в полі підприємства оцінюються в 363,9 т. Компанія Monarch Resources продовжує експлуатацію підприємства El Dorado, на якому видобуток Au в 1998 р. досяг 130 кг/місяць при плані 165 кг/місяць. Запаси руди в гірському відведенні підприємства оцінюються в 540 тис. т, середній вміст Au 22 г/т.

Нікелеве виробництво

Нікелеве виробництво розпочато у Венесуелі у 2001 р. Компанія Anglo American в 2000–2001 рр. почала видобуток і переробку Ni-руд (підприємство Loma de Niquel проектною потужністю 1,2 млн т феронікелю на рік. Капіталовкладення в будівництво становлять 452 млн дол.

Боксити, глинозем і алюміній

У 2001 р вироблено близько 1,8 млн т глинозему, з яких 527 тис.т — на експорт. Понад 80 % глинозему використовується в країні для виробництва близько 500 тис. т/рік алюмінію. Освоєння родовищ бокситів повинно зробити Венесуелу одним з найбільших виробників алюмінію у світі.

Компанії Billiton і Pechiney планують інвестиції в реконструкцію підприємств Bauxilum і Alcasa державної компанії Corporacion Aluminios de Venezuela. На підприємствах Bauxilum у 1999 р. виробництво глинозему становило 4,3 млн т при проектній продуктивності 6 млн т/рік. На металургійному заводі Alcasa в 1999 р. виплавка Al становила 160 тис. т з експлуатацією 2 з 4 ліній розливки металу. Фірма Pechiney також розглядає проект монтажу п'ятої лінії продуктивністю 200 тис. т/рік [Mining J. — 2000].

Алмази

За видобутком алмазів Венесуела займає 1-е місце в Лат. Америці. У 2001 р він перевершив 150 тис. карат. Динаміка позитивна. Видобуток і використання нерудної мінеральної сировини. У 2001 році видобуто: глини — близько 2.5 млн т (використовувалася головним чином для керамічної черепиці, в санітарних виробах, як сировина для цегли тощо). У Венесуелі на початку XXI ст. діє понад 60 виробників різноманітних глин. Доломіту — близько 250 тис. т, така ж кількість була імпортована. Польового шпату — 300 тис.т. Консорціум Molisanca/Amerifel планує подвоїти його виробництво до 2004 р. Граніту — 510 тис.т. Видобуток ведеться переважно в штатах Bolivar і Cojedes. Гіпсу — 50 тис. т. Вапняку — понад 25 млн т/рік. Це один з найбільш широко застосовуваних індустріальних мінералів у Венесуелі. Використовують вапняк переважно як основну сировину при виробництві цементу, а також у будівельній індустрії. Фосфатів — 400 тис.т, які використовуються для одержання фосфорної кислоти, вибухових речовин і тваринних харчових продуктів. Кварцу — 120 тис.т. Піску і гравію — 7,0 млн т, більшу його частину споживає будівельна індустрія. Кремнезему — 340 тис.т. Більша частина використовується як сировина для скляної промисловості, виробнича потужність якої — 2 600 т скла на добу. Сірки — 350 тис. т, головним чином як побічний продукт переробки нафти [Mining Annual Review 2002].

Геологічна служба. Наукові установи. Підготовка кадрів

Геологічна служба у Венесуелі здійснюється Міністерством енергетики і гірничодобувної промисловості. Наукові дослідження ведуться в АН. Гірничо-геологічні кадри готують університети в містах Каракас, Маракайбо, а також Школи нафтової техніки в мм. Ансоатегі і Маракайбо, Школа інженерів геології і гірничої справи в м. Болівар та ін. Основні періодичні видання з геології і гірничої справи: "Petroleo у mineria de Venezuela" (з 1948); "Boletin de geologia" (з 1951), "Carta semanal" (з 1958).

Див. також

Джерела

Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
Білецький В. С., Гайко Г. І. Хронологія гірництва в країнах світу. — Донецьк : Донецьке відділення НТШ : Редакція гірничої енциклопедії : УКЦентр, 2006. — 224 с.
Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.
Білецький В. С., Гайко Г.І, Орловський В. М. Історія та перспективи нафтогазовидобування: Навчальний посібник / В. С. Білецький та ін. — Харків, НТУ «ХПІ»; Київ, НТУУ «КПІ імені Ігоря Сікорського»; Полтава, ПІБ МНТУ ім. академіка Ю. Бугая. — Київ: ФОП Халіков Р. Х., 2019.