Гру́па кро́ві — класифікація крові за наявністю або відсутністю певних успадковуванихантигенів на поверхні еритроцитів та частково на лейкоцитах, тромбоцитах і інших клітинах тканин[1].
Деякі з цих поверхневих антигенів еритроцитів можуть походити від одного алеля (або альтернативної версії гена) і разом утворювати систему груп крові. Також такі антигени можуть бути присутні на поверхні інших типів клітин різних тканин.[2]
Такими антигенами можуть бути білки, вуглеводи, глікопротеїни або гліколіпіди, в залежності від системи груп крові. Станом на 2023 рік у людини відомо 43 системи груп крові, що сумарно ідентифікує 349 антигенів[3][4], серед яких найважливішими є система AB0(ABO) та система Rh(RhD). У разі переливання крові, тільки несумісність за цими двома системами може становити серйозну загрозу для здоров'я і життя. Несумісність за іншими системами, такими як MNS, Duffy, Kell, Lewis, має наслідком дуже слабку реакцію щодо переливання крові, або ж вона взагалі відсутня. Інші системи груп крові важливіші в хірургії для трансплантації[5].
Історія
Дослідження крові та її груп тісно пов'язано з переливанням крові та виявленням системи AB0. Проте, наука рухається вперед і прогрес розвитку зумовив виявлення інших систем груп крові окрім AB0.[3][4][6][7]
Білок (рецептор хемокінів). Головні антигени Fya і Fyb. Індивіди, в яких цілком відсутні антигени Duffy, мають імунітет проти малярії, викликаної Plasmodium vivax і Plasmodium knowlesi
За системою AB0 є два основні білки еритроцитів (гемаглютиногени), які позначаються літерами «А» і «В» (латинський алфавіт), та два додаткові білки плазми (гемаглютиніни) — Альфа(α) та Бета(β) (грецький алфавіт). Відсутність гемаглютиногенів позначають цифрою «0». За їхньою наявністю чи відсутністю визначають чотири групи крові:
без аглютиногенів та з обома аглютинінами — (0), відома також як І
тільки з аглютиногенами А та з аглютиніном бета — (А), відома також як ІІ
тільки з аглютиногенами В та з аглютиніном альфа — (В), відома також як III
з обома аглютиногенами та без аглютинінів — (АВ), відома також як IV
Історія відкриття
Три групи крові було відкрито Ландштайнером в 1900 році, а його учнями була відкрита й четверта (1901—1907 рр.). Того ж року було опубліковано дослідження чеського вченого Янського, який на відміну від Ландштайнера (що винайшов позначення 0, А, В (AB0)), не лише описав групи (римськими абр. I—IV), а й виклав умови, за яких переливання не призведе до летального результату[12]. Кожна з цих груп може містити або не містити ще один білок еритроцитів — резус-фактор(Rh).
Номенклатурна назва
Цікавим моментом є назва системи: AB0 чи ABO. Початково вона отримала назву від наявності аглютиногенів A та B, чи їхньої відсутності, яку вчений позначив як 0, тому першопочаткова назва системи AB0 — вимовляють [А-Бе-Нуль, англійською Ей-Бі-Зіроу]. Однак, в англомовних країнах (США, Велика Британія) та неангломовних країнах (Німеччина[13]) замість цифри 0 вживають літеру «О» — таким чином, вимовляють ABO ([ей-бі-оу]) (заміна можлива з кількох причин. Перша — це білок ABO який кодований однойменним геномом та визначає групу крові, друга — схожість у написанні цифри 0 і літери O, і обидва можливі варіанти вимови[14]).
Резус-фактор є другою найважливішою для трансфузіології системою груп крові. Поверхневі антигени еритроцитів кодуються низкою неалельних генів, серед яких найважливішими є RHD (компонент трансмембранного транспортера амонію) та RHCE, функція якого невідома.
За статистикою, найпоширенішою є перша група крові (0): до неї належать 33,5 % населення Землі. Найменш поширеною є четверта група крові (АВ) — 5 % населення. При цьому розподіл поширеності людей з певним типом крові має свої відмінності у різних країнах, що ілюструє наведена нижче таблиця.
В українців найпоширенішою групою крові є друга група (А) — 40 %. Далі йдуть перша група (0) — 37 %, третя (В) — 17 %, четверта (АВ) — 6 %.[28][29]
Успадкування групи крові
Успадкування різних груп крові — дискутабельне питання, в першу чергу тому, що наявні різні системи груп крові, і навіть більше того — існують науково підтверджені факти «неправильного» успадкування груп крові за AB0[30][31].
Найбільш вивченими щодо успадкування є системи АВ0, Rh(RhD) та MNS.
AB0
АВ0-система визначається різним поєднанням трьох алелів однієї алеломорфної групи генів, що утворюють 6 основних генотипів, але лише 4 фенотипи, які позначаються як «A», «B» через домінування цих груп алелів над «0». Розташовані в дев'ятій хромосомі[32][33][33].
Rh
Успадкування Rh (резус-фактора) крові. Ген, що кодує резус-фактор D (Rh), є домінантним, алельний йому ген d — рецесивним (резус-позитивні люди можуть мати генотип DD чи Dd, резус-негативні — лише генотип dd). Людина отримує від кожного із батьків по 1 гену — D чи d, і у нього можливі, таким чином, 3 варіанти генотипу — DD, Dd чи dd. У перших двох випадках (DD і Dd) аналіз крові на резус-фактор дасть позитивний результат. Лише при генотипі dd людина буде мати резус-негативну кров.[34]
Донор та реципієнт крові повинні мати «сумісні» групи крові та резус-фактори.[37] У середині двадцятого століття вважалося, що група 0(I)Rh(мінус) сумісна зі всіма групами. Люди з цією групою та Rh-негативним фактором крові раніше вважалися «універсальними донорами», і їхня кров могла бути перелита будь-якій людині. Станом на 2023 рік, такої практики немає, а переливання між різними групами крові сучасною медициною вважається неприпустимим.[37]
Втім, оскільки несумісність групи 0(I)Rh(мінус) з іншими групами спостерігається відносно рідко, у виключних випадках, коли йдеться про порятунок життя людини, таке переливання здійснюють і дотепер.[джерело?]
У таблиці показано, які групи крові вважаються сумісними[38].
Таблиця сумісності різних груп крові (за системою AB0)
Реціпієнт
Донор
0-
0+
A-
A+
B-
B+
AB-
AB+
0-
Так
0+
Так
A-
Так
A+
Так
B-
Так
B+
Так
AB-
Так
AB+
Так
У таблиці нижче, показано, які групи крові вважались сумісними.
Таблиця сумісності різних груп крові (застаріле)[39][40]
Реціпієнт
Донор
0-
0+
A-
A+
B-
B+
AB-
AB+
0-
Так
0+
Так
Так
A-
Так
Так
A+
Так
Так
Так
Так
B-
Так
Так
B+
Так
Так
Так
Так
AB-
Так
Так
Так
Так
AB+
Так
Так
Так
Так
Так
Так
Так
Так
У плазмі групові антигени A і B еритроцитів I групи практично відсутні, тому раніше вважали, що еритроцити I групи можна змішувати з іншими групами крові без жодних наслідків.
Проте в плазмі I групи містяться аглютиніни, і цю плазму можна вводити лише в дуже обмеженому об'ємі.
↑Maton, Anthea; Jean Hopkins; Charles William McLaughlin; Susan Johnson; Maryanna Quon Warner; David LaHart; Jill D. Wright (1998). Human Biology and Health. Englewood Cliffs NJ: Prentice Hall. ISBN0-13-981176-1.