Горлиця яванська

? Горлиця яванська
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Голубоподібні (Columbiformes) Родина: Голубові (Columbidae) Рід: Довгохвоста горлиця (Macropygia) Вид: Горлиця яванська
Біноміальна назва
Macropygia ruficeps (Temminck, 1834)
Підвиди
(Див. текст)
Посилання
Вікісховище: Macropygia ruficeps Віківиди: Macropygia ruficeps ITIS: 177208 МСОП: 22690576 NCBI: 889804

Пара яванських горлиць

Горлиця яванська^[2] (Macropygia ruficeps) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає в Південно-Східній Азії. Виділяють низку підвидів.

Опис

Довжина птаха становить 27—30 см, вага 74—88 г. Забарвлення переважно рудувато-коричневе. У самців шия і верхня частина спини мають блискучий зелений або пурпуровий відтінок. Райдужки сірувато-білі, лапи червоні, дзьоб коричневий, на кінчику чорний.^[3][4][5]

Підвиди

Виділяють вісім підвидів:^[6]

• M. r. assimilis Hume, 1874 — від південної М'янми до північно-західного Таїланду і південно-західного Китаю;
• M. r. engelbachi Delacour, 1928 — північно-західний В'єтнам і північний Лаос;
• M. r. malayana Chasen & Kloss, 1931 — Малайський півострів;
• M. r. simalurensis Richmond, 1902 — острів Сімьолуе;
• M. r. sumatrana Robinson & Kloss, 1919 — Суматра;
• M. r. nana Stresemann, 1913 — Калімантан і острів Себатік^[en];
• M. r. ruficeps (Temminck, 1835) — Ява і Балі;
• M. r. orientalis Hartert, E, 1896 — Малі Зондські острови.

Поширення і екологія

Яванські горлиці поширені від східної М'янми до острова Тимор. Вони живуть в тропічних лісах. Зустрічаються на висоті від 300 до 2500 м над рівнем моря.

Поведінка

Яванські горлиці живуть парами або невеликими зграйками. Вони живляться дрібними твердими плодами, насінням, іноді зернами рису. Розмножуються протягом всього року.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Macropygia ruficeps. Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 23 листопада 2021.
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Baptista, L.F.; Trail, P.W.; Horblit, H.M.; Boesman, P. (2017). del Hoyo, Josep; Elliott, Andrew; Sargatal, Jordi; Christie, David A; de Juana, Eduardo (ред.). Little Cuckoo-dove (Macropygia ruficeps). Handbook of the Birds of the World Alive. Lynx Edicions. Процитовано 21 вересня 2017.
4. MacKinnon, John Ramsay; MacKinnon, John; Phillipps, Karen; He, Fen-qi (2000). A Field Guide to the Birds of China (англ.). Oxford University Press Oxford. с. 133. ISBN 9780198549406. Архів оригіналу за 22 листопада 2021. Процитовано 23 листопада 2021.
5. Gibbs, David (2010). Pigeons and Doves: A Guide to the Pigeons and Doves of the World (англ.). Bloomsbury Publishing. с. 274—275. ISBN 9781408135556. Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 23 листопада 2021.
6. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pigeons. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 22 листопада 2021.

Джерела

• David Gibbs, Eustace Barnes und John Cox: Pigeons and Doves. A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001, ISBN 90-74345-26-3.
• Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde. Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996, ISBN 3-7944-0184-0.

Посилання

• Little cuckoo dove (Recording). Xeno canto. Архів оригіналу (Audio) за 11 жовтня 2017. Процитовано 23 листопада 2021.
• Oriental Bird Images: Little Cuckoo Dove [Архівовано 23 листопада 2021 у Wayback Machine.] Selected images