Горлиця султанська

? Горлиця султанська
Охоронний статус
Недосліджений  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Голубоподібні (Columbiformes) Родина: Голубові (Columbidae) Рід: Довгохвоста горлиця (Macropygia) Вид: Горлиця султанська
Біноміальна назва
Macropygia doreya Bonaparte, 1854
Підвиди
(Див. текст)
Посилання
Вікісховище: Macropygia doreya Віківиди: Macropygia doreya ITIS: 1125212 NCBI: 2953415

Горлиця султанська^[1] (Macropygia doreya) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає в Індонезії та Папуа Новій Гвінеї. Султанська горлиця раніше вважалася конспецифічною з тонкодзьобою горлицею^[2].

Султанська горлиця

Опис

Довжина птаха становить 35-37 см, з яких від 17 до 19 см припадає на хвіст. У самців верхня частина тіла сіро-коричнева, обличчя рожевувате, тім'я зеленувате. Крила темно-коричневі. Нижня частина тіла руда, поцяткована темними горизонтальними смужками. Кінчики пер на крилах і хвості темно-руді.

Підвиди

Виділяють сім підвидів:^[3]

• M. d. doreya Bonaparte, 1854 — захід Нової Гвінеї і острови Папуа;
• M. d. balim Rand, 1941 — долина Балієм^[en] (північ Нової Гвінеї);
• M. d. albiceps Bonaparte, 1856 — північні Молуккські острови;
• M. d. atrata Ripley, 1941 — острови Тоґіан^[en];
• M. d. sanghirensis Salvadori, 1878 — острови Сангіхе^[en] і Талауд^[en];
• M. d. albicapilla Bonaparte, 1854 — Сулавесі і сусідні острови;
• M. d. sedecima Neumann, 1939 — острови Сула^[en].

Поширення і екологія

Султанські горлиці живуть в тропічних лісах і чагарникових заростях. Зустрічаються поодинці, парами або невеликими зграйками до 8 птахів. Живляться переважно плодами. Гніздо являє собою масивну платформу, зроблену з гілок і ліан. В кладці 1 яйце.

Примітки

1. Macropygia doreya у базі Avibase.
2. Ng, E.Y.X.; Eaton, J.A.; Verbelen, P.; Hutchinson, R.O.; Rheindt, F.E. (2016). Using bioacoustic data to test species limits in an Indo-Pacific island radiation of Macropygia cuckoo doves. Biological Journal of the Linnean Society. 118 (4): 786—812. doi:10.1111/bij.12768.
3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pigeons. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 22 листопада 2021.

Джерела

• Bruce M. Beehler, Thane K. Pratt: Birds of New Guinea; Distribution, Taxonomy, and Systematics. Princeton University Press, Princeton 2016, ISBN 978-0-691-16424-3.
• David Gibbs, Eustace Barnes und John Cox: Pigeons and Doves. A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001, ISBN 90-74345-26-3.
• Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996, ISBN 3-7944-0184-0.