PROFILBARU.COM

Герберт Рікгофф
Герберт Рікгофф
нім. Herbert Joachim Rieckhoff
Народився	25 грудня 1898; Берлін, Німецька імперія
Помер	30 листопада 1948 (49 років); Есслінген-ам-Неккар, Штутгарт, Баден-Вюртемберг
Країна	Німеччина
Діяльність	офіцер
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання	Генерал-лейтенант
Нагороди
	Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами
Нагрудний знак пілота-спостерігача (Пруссія)	Нагрудний знак пілота
	; ; ;

Герберт Йоахім Рікгофф (нім. Herbert Joachim Rieckhoff; 25 грудня 1898, Берлін — 30 листопада 1948, Есслінген) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія

Під час Першої світової війни 11 січня 1915 року вступив в морську піхоту. З листопада 1915 року служив в піхоті, 15 травня 1916 і 17 лютого 1917 року важко поранений. З листопада 1917 по березень 1918 року пройшов підготовку льотчика-спостерігача в 12-му запасному авіазагоні. Після демобілізації 12 серпня 1920 року вступив на службу в поліцію, командир взводу. З 1 червня 1926 року — радник, потім начальник відділу в управлінні поліції Тюрингії і тюринзькому Міністерстві економіки, з 1 січня 1934 року — старший урядовий радник і начальник відділу повітряного флоту Тюринзького Міністерства економіки. 1 червня 1934 року переведений в люфтваффе і призначений начальником відділу комерційної льотної школи. З 1 квітня 1937 року — командир ескадрильї в Шверіні. 1 квітня 1938 року переведений в штаб 2-го авіаційного командування (з 1 лютого 1939 року — 2-й повітряний флот) і 26 серпня 1939 року очолив оперативний відділ. З 17 серпня 1940 року — командир 30-ї, з 21 жовтня 1940 року — 2-ї бомбардувальної ескадри. Учасник Французької і Балканської кампаній. 13 жовтня 1941 року призначений начальником штабу 1-го повітряного флоту. Учасник Німецько-радянської війни. 23 лютого 1943 року призначений авіаційним командиром 1. З 19 січня 1944 року — начальник Академії люфтваффе в Берліні-Гатові. З 21 вересня 1944 року — начальник 5-ї авіаційної області (зі штаб-квартирою в Штутгарті). 2 квітня 1945 року переведений в резерв. 8 травня 1945 року взятий в полон союзниками. 5 березня 1948 року звільнений.

Звання

Доброволець (11 січня 1915)
Унтерофіцер (1 жовтня 1915)
Фенріх (22 березня 1916)
Лейтенант без патенту (8 липня 1916) — 6 жовтня 1917 року отримав патент від 9 серпня 1916 року.
Лейтенант поліції (12 серпня 1920)
Оберлейтенант поліції (1 жовтня 1923)
Гауптман поліції (1 червня 1926)
Гауптман (1 червня 1934)
Майор (1 вересня 1935)
Оберстлейтенант (1 лютого 1938)
Оберст (19 серпня 1940)
Генерал-майор (1 березня 1943)
Генерал-лейтенант (1 липня 1944)

Нагороди

Залізний хрест 2-го і 1-го класу
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою (14 червня 1917)
Нагрудний знак пілота-спостерігача (Пруссія)
Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Почесний хрест ветерана війни з мечами
Нагрудний знак пілота
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років)
Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
Авіаційна планка бомбардувальника
Лицарський хрест Залізного хреста (5 липня 1941)
Німецький хрест в золоті (19 серпня 1942)
Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами (Фінляндія; 8 січня 1944)

Література

Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Яуза-Пресс, 2005. ISBN 5699137688
Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena, 2. Auflage 2007, ISBN 978-3-938845-17-2
URBANKE, AXEL & KAISER, JOCHEN, Die Ritterkreuzträger der Kampfflieger, Luftfahrtverlag-Start, 2011.