Його правління відоме як період освіченого абсолютизму та лібералізму. Мав ідею дати державі конституцію. Першим із правителів герцогства зацікавився проблемою екології країни. У 1800 році заснував Академію лісів.
Біографія
Ранні роки
Народився 4 лютого 1761 у Франкфурті-на-Майні. Був сьомою дитиною та четвертим сином в родині герцога Саксен-Мейнінгену Антона Ульріха та його другої дружини Шарлотти Амалії Гессен-Філіпстальської. Мав старших братів Карла та Фрідріха Франца, який наступного місяця помер, й сестер Шарлотту та Луїзу. Інші діти померли в ранньому віці до його народження. Невдовзі сім'я поповнилася донькою Амалією.
Батько пішов з життя, коли Георгу не виповнилося й 2 років. Оскільки в герцогстві не було прімогенітури, Георг і Карл мали рівні права на престол. Втім, через їхнє малолітство, регенткою була призначена їхня матір Шарлотта Амалія. Освічена правителька, вона змогла вивести країну з економічної кризи та дати дітям добре виховання.
Принци могли вільно бавитися в саду та працювати в ньому. Після домашньої освіти вони провели рік у Страсбурзі, де вдосконалювали знання французької мови та навички в образотворчому мистецтві. Згодом подорожували Швейцарією й, зрештою, у вересні 1775 року повернулись до матері у Франкфурт, а у березні 1776 — до Майнінгену.[1]
Правління
У лютому 1782 року Георг приєднався до брата у справах керування герцогством, а Шарлотта Амалія остаточно залишила посаду регентки. Разом володарі займалися благоустроєм королівської резиденції. Гете, який у травні прибув до Майнінгену, відмічав їхні активні дії в цьому напрямку.[1] Однак, вже у липні Карл пішов з життя у зовсім молодому віці, не залишивши нащадків. Георг після цього став одноосібним правителем. Час його володарювання став відомий ліберальним абсолютизмом, що ґрунтувався на стилі правління Шарлотти Амалії.[2]
Мешкало сімейство у замку Елізабетхенбург в Майнінгені.[3][4] Літо від 1798 року проводили у замку Альтенштайн у Тюринзькому лісі. Георг вніс певні зміни у тамтешній палацовий комплекс та звелів розбити навколо парк в англійському стилі. При його будівництві була знайдена т. з. Альтенштайнська печера, яка виявилась найдовшою печерою в Тюрингії.
Замок Альтенштайн
Герцог підтримував розвиток сільського господарства та прокладення доріг, а також докладав зусиль до відновлення лісів, оскільки їхня вирубка, а разом з тим й висока ерозія ґрунту досягли катастрофічного рівня. Для виправлення становища була заснована спеціальна Академія Лісів у Дрейсигакері.[5] Також намагався зберегти вцілілі хащі та популяції місцевих тварин.[2]
Підвищував освітній рівень герцогства. Посівши трон, ввів розклад відкритих дверей придворної бібліотеки, коли кожен мав змогу відвідати її. Те саме стосувалося і палацових колекцій мистецтва, зібраних його братом. Концерти придворного оркестру також стали відкритими для звичайних громадян. Після народження сина Георг відмовився від традиційних урочистостей,[6] натомість, пожертвувавши гроші на будівництво гімназії та закликавши підданих наслідувати його приклад. Для дітей, які не могли відвідувати уроки через необхідність заробляти на життя, була створена школа, поєднана з майстернею, де діти з бідних сімей могли навчатися шити, в'язати або іншому ремеслу й одночасно заробляти трохи грошей. Медична допомога та медикаменти для дітей та дорослих були безкоштовними. Також кожні півтора року вони отримували новий одяг за невелику суму грошей. Девізом правителя у допомозі бідноти сталоː «Не давайте милостині, надавайте бідним допомоги, аби вони допомогли собі!»[2]
У церковній сфері було скасовано публічне покарання неодружених матерів, екзорцизм при хрещенні та примусове індивідуальне сповідання. У церковних службах літургія була замінена повчальною проповіддю.[2]
Сам, будучи освіченою людиною, Георг друкував статті в філософських публікаціях, використовуючи псевдонім. Ідеї володаря зайшли так далеко, що він хотів відмовитися від Таємної ради та перетворити герцогство на ліберальну конституційну державу. Втім, рання смерть йому в цьому завадила.[2]
Помер герцог від хвороби, яка перебігала з гарячкою, в канун Різдва 1803 року. Похований на парковому цвинтарі Майнінгена.[7]
↑ абA. Schumann: Karl August Friedrich Wilhelm, Herzog zu Sachsen-Meiningen. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 17, Duncker & Humblot, Leipzig 1883, стор. 449—451 [1] [Архівовано 8 липня 2014 у Wayback Machine.] (нім.)
Johann Matthäus Bechstein, Joh. von Vierling: Lebensgeschichte Herzog Georg's des Unvergeßlichen. In: Herzoglich S. Coburg-Meiningisches jährliches gemeinnütziges Taschenbuch, … Meiningen 1803.
Ludwig Hertel: Meiningische Geschichte von 1680 bis zur Gegenwart. In: Schriften des Vereins für Sachsen-Meiningische Geschichte und Landeskunde. 47. Heft, Hildburghausen 1904.
Herta Müller: Georg I. Herzog von Sachsen Meiningen. In: Detlef Ignasiak (Hrsg.): Herrscher und Mäzene. Thüringer Fürsten und Hermenefred bis Georg II. Rudolstadt 1994.
Andrea Jakob: Herzog Georg I. von Sachsen-Meiningen: Ein Präzedenzfall für den aufgeklärten Absolutismus. Meininger Museen, ISBN 3-910114-06-7.
.jpg)
.jpg)
