Народився в хорватській дворянській сім'ї Антуна і Гої Луцичів на Хварі, де провів більшу частину свого життя. Замолоду був суддею, а потім став адвокатом Хварського муніципалітету. Як свідок Хварського повстання в 1510 році, Луцич був змушений втекти до Трогіра та Спліта у зв'язку із розпачем, який відчував перед повсталим селянством. Він називав повсталих «натовпом, який немає думки».
Ранній літературний доробок Луцича асоціюється з перекладами творів Овідіяхорватською («iz latinske odiće svukavši u našu harvacku priobukal»). Його власні твори написані здебільшого південним чакавським діалектом хорватської мови. Він писав, зокрема, драми (його твір Robinja став першою п'єсою на світську тематику в історії хорватської літератури) і любовну поезію, під сильним впливом Петрарки, але також із використанням хорватських фольклорних мотивів. Захоплення поета жіночою фігурою відіграє важливу роль, будучи наскрізним елементом, у більшості віршів Луцича.
Луцич був схильний до самокритики, тому більшу частину своїх творів спалив; ті, що були врятовані пізніше опублікував його син Антоній (Antonij).
Hanibal Lucić, Skladanje izvarsnih pisan razlicih, Petar Hektorović, Ribanje i ribarsko prigovaranje i razlike stvari ine, prir. M. Franičević, Pet stoljeća hrvatske književnosti, knj. 7, Zagreb, 1968.