Гаврилюк Іван Ярославович

Гаврилюк Іван Ярославович
Народився	25 вересня 1948(1948-09-25) (76 років) Йосипівка, Буський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР →  Україна
Діяльність	актор
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Заклад	Кіностудія ім. О. Довженка
Роки діяльності	1968  — тепер. час
Партія	Реформи і порядок
Дружина	Резніченко Мирослава Леонтіївна
Діти	син Сергій (1968)
Батьки	батько Ярослав Михайлович (1916—2003) мати Лідія Тимофіївна (1927)
Членство	Верховна Рада України IV скликання
IMDb	ID 0310665
Нагороди та премії
Висловлювання у Вікіцитатах

Народний депутат України
4-го скликання
Блок Віктора Ющенка «Наша Україна»	14 травня 2002	—	25 травня 2006

Іва́н Яросла́вович Гаврилю́к (нар. 25 вересня 1948 року^[1][2], с. Йосипівка, нині Золочівський район, Львівська область) — український кіноактор, художній керівник кінофірми Україна. Член Спілки кінематографістів України (з 1972). Народний артист України (1992). Заслужений артист Української РСР (1977).

З квітня 2002 до квітня 2006 — Народний депутат України 4-го скликання, обраний у виборчому окрузі № 126, Львівська область. Член депутатської фракції політичної партії «Реформи і порядок» та «Наша Україна»^[3].

Життєпис

Іван Гаврилюк народився 25 жовтня 1948 у селі Йосипівка, нині Золочівський район (тоді Олеський район), Львівська область, Україна. Батько Ярослав Михайлович (1916—2003) — службовець; мати Лідія Тимофіївна (1927) — пенсіонер; дружина Резніченко Мирослава Леонтіївна (1948) — акторка, педагог^[4]; син Сергій (1968) — актор^[5].

З 1973 року Іван Гаврилюк вже актор кіностудії імені О. Довженка. Зіграв Богдана в релігійній драмі «Покутування чужих гріхів», Сашка Івакіна у фільмі «Ті, що йдуть за горизонт», Макара Істоміна в драмі «Це сильніше за мене».

Пік популярності актора припав на 1980-і роки. Тоді він зіграв головні ролі в героїчно-пригодницькому фільмі «На вагу золота», у драмах «Потрібні мужчини» та «Тепло студеної землі», історичному фільмі «Данило — князь Галицький», філософській притчі «Небилиці про Івана».

З 1986 року Іван Гаврилюк — художній керівник кіновідео-об'єднання «Україна»^[6].

Працював на студії Лариси Роднянської «Контакт» — актором, сценаристом і режисером. Він створив дві ліричні документальні стрічки: «Місто Коломия» та «Прикарпаття. Гори і доли» (разом з Тимуром Залоєвим).

З 1991 року — генеральний директор кінофірми «Воля XX». Президент кінофестивалю «Бригантина». З 1997 року — актор, режисер, сценарист, кіностудія «Контакт».

У 2002 році Іван Гаврилюк після тривалої перерви знявся в серіалі Анатолія Матешко «Критичний стан». В серіалі, на гадку всієї творчої групи, відбулось нове народження актора — він виконав роль мера міста. Працюючи над роллю соціального героя, Гаврилюк відкрив блискучі психологічні грані свого таланту.

Ролі у фільмах

• 1968 — Анничка — Іванко
• 1970 — Комісари — начальник курсів комісарів
• 1970 — Родина Коцюбинських — ад'ютант
• 1970 — Хліб і сіль — Левко Щербина
• 1971 — Жива вода — Богдан
• 1971 — Захар Беркут — Максим Беркут
• 1971 — Зоряний цвіт — Дмитро
• 1971 — Іду до тебе — Михайло Петрович
• 1972 — Ті, що йдуть за обрій — Саша Івакін
• 1972 — Після ярмарку — Яким Сорока
• 1973 — Це сильніше зе мене — Макар Істомін
• 1973 — Новосілля — Сильвестр
• 1973 — Бронзовий птах — Олексій Карагаєв (немає в титрах)
• 1973 — Всі докази проти нього — Думитру Мовиляну
• 1975 — Канал — Франчук
• 1975 — Танець орла — Макарич
• 1975 — Дума про Ковпака — Лєнкін
• 1976 — Ати-бати, йшли солдати… — сержант Сайко, «Балтика»
• 1976 — Дніпровський вітер — єгер Петро
• 1976 — Пам'ять землі — Крапивич
• 1976 — Тривожний місяць вересень — Валерка, моряк
• 1978 — Викуплення чужих грехів — Богдан Чичура
• 1978 — Віщує перемогу — Власенко
• 1979 — Я хочу вас бачити — Конопльов
• 1979 — Багряні береги — Мартин Шумик
• 1979 — Вавилон ХХ — Клим Синиця
• 1979 — Завдання з трьома невідомими — робітник міліції
• 1979 — Київські зустрічі («В останні дні літа»)
• 1980 — Від Бугу до Вісли — Лєнкін
• 1980 — Дивна відпустка (3 серії)
• 1981 — Сто радощів, або книга великих відкриттів — Маркелл
• 1982 — Повернення Баттерфляй — Теофіл Окуневський
• 1983 — Климко — батько
• 1983 — На вагу золота — Марко Завгородний (озвучив актор Євген Паперний)
• 1983 — Легенда про княгиню Ольгу — Рус^[7]
• 1986 — Кармелюк — Устим Кармелюк
• 1987 — Поки є час — Іван Сірко
• 1987 — Данило — князь Галицький — Василько Романович
• 1988 — Чорна долина — Іван Сірко
• 1989 — Гори димлять — Іван Семенюк
• 1989 — Небилиці про Івана — Іван Калита
• 1991 — Карпатське золото — Крапивич
• 1992 — Чотири листи фанери — капітан Богдан Мазепа
• 1992 — Іван та кобила
• 2004 — Залізна сотня — Рен

Режисер

• 1992 — Чотири листи фанери

Примітки

1. Легенда українського поетичного кіно: Іван Гаврилюк святкує 75-й день народження // tsn, 25 вересня 2023 14:32
2. Відомому кіноактору зі Львівщині виповнилося 70 років // Тетяна Костенко, «Status Quo», 25 вересня 2018, 16:37
3. «Наша Україна» в парламенті. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 28 лютого 2016.
4. «Якщо у держави немає ідеології, то й кіно нема». Архів оригіналу за 29 лютого 2016. Процитовано 28 лютого 2016.
5. Довідка Гаврилюк Іван Ярославович. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 28 лютого 2016.
6. Гаврилюк Іван Ярославович. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 28 лютого 2016.
7. Рус, коханець княгині Ольги (убитий за наказом князя Ігоря). Автор сценарію і режисер-постановник — Юрій Іллєнко

Джерела

• Рудаков Микола Іванович Автографи майстрів. — К.: Міжнародний доброчиний фонд «Українська хата», 2005. — 128 с. — ISBN 966-7025-05-5.
• В. М. Войтенко, С. В. Тримбач. Гаврилюк Іван Ярославович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — 728 с. — ISBN 966-02-3355-8.

Посилання

• Гаврилюк Іван Ярославович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Іван Гаврилюк: «Бардак у нашій державі — від відсутності культури» [Архівовано 3 травня 2016 у Wayback Machine.]
• Сайт ВРУ
• Прес-конференція Івана Гаврилюка 10.08.2007
• Іван Гаврилюк: «Якщо прийдуть, буду стріляти: зброя є, і до речі, легальна». [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Фільмографія [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Народний артист України Іван Гаврилюк: Київ став мені чужим містом [Архівовано 13 січня 2018 у Wayback Machine.]