Дільниця Гавенвейк-Зейд розташована у місцевості, що колись була островом Вардейланд. Обриси цього острова важко побачити на сучасній мапі Лейдена, адже у процесі зростання і розширення міста він був перерізаний низкою каналів. Фактично Гавенвейк-Зейд розташований на шести островах, відокремлених від інших дільниць річкою Ньїве-Рейн і каналами Зейлсінгел і Геренґрахт. По території дільниці також протікають з півночі на південь канали Оран'єграхт, Кейфграхт, Вардграхт, Міннебруерсграхт, Бінненостсінгел та Бінненвестграхт.
На північному сході дільниці розташований парк Анкерпарк, на сході — парк Катунпарк, на південному сході — цвинтар Грунестег.
Місцевість, де розташована дільниця Гавенвейк-Зейд, увійшла до меж Лейдена у 1659 році. Її заселяли переважно робітники навколишніх мануфактур, пролетарський характер дільниці добре відображений у топонімах — вулиця Свічкарів (Карсенмакерсстрат), площа Чинбарні (Лойєрсплейн), провулок Гончарів (Поттенбаккерсганг) тощо.
Канал Вардграхт у 1928 році
У XIX столітті в місті почала розвиватися промисловість. У 1835 році на місті сучасного парку Анкерпарк відкрилася Королівська Нідерландська кузня (нід.Koninklijke Nederlandse Grofsmederij), яка виробляла різні металеві вироби — рейки для першої в Нідерландах залізниці Амстердам-Гарлем, якорі та корабельні ланцюги, ґрати і кришки для міських водостоків тощо. Наприкінці XIX століття на сході Гавенвейк-Зейда відкрилася борошномельна фабрика De Sleutels (укр.«Ключі»). Вона стала однією з найбільших у Нідерландах — у 1959 році п'ята частина усіх хлібобулочних виробів у країні вироблялася з борошна з цієї фабрики. Наприкінці XX століття, коли промислові об'єкти переносили за межі міста, фабрика закрилася. У XXI столітті вона є частиною музею Лакенхал і слугує місцем для проведення різних фестивалів, ярмарок, експозицій сучасного мистецтва тощо. У 2011 році з'явився проект із реставрації та перебудови фабрики, з метою перетворення її у повноцінний арт-простір.
Марія Сваненбург, серійна вбивця
У XVIII–XIX століттях Гавенвейк-Зейд був типовим робітничим районом, забудованим одно- і двоповерховими невеликими будинками. Із 25 тисяч робітників, що жили у Лейдені у XIX столітті, близько 17 тисяч осіб (тобто майже двох третин) мешкали за межею бідності. Більшість з них заселяли саме південний схід тогочасного міста, зокрема, Гавенвейк-Зейд. До початку XX століття міська влада не робила майже нічого для поліпшення умов життя робочих, цими питаннями опікувалися переважно різні благодійні товариства. Так, 1816 року у Гавенвейк-Зейді, на набережній Геренґрахт відкрився перший притулок для незаможних літніх людей, а у 1827 році аналогічний заклад відкрився на південному сході дільниці, на вулиці Карсенмакерстрат. Тут мешкали як самотні літні люди, так і звичайні безпритульні. Притулки надавали своїм мешканцям помешкання, їжу, одяг, маркований спеціальною позначкою, проте вимагали суворого виконання правил поведінки. У 1901 році на Калвермаркті відкрився один з останніх гоф'є в Лейдені — Юффроумаасгоф.
Благодійницька діяльність у Гавенвейк-Зейді має й інший, «темний» бік. Саме тут мешкала Марія Сваненбург, яку прозвали «Добра Мі» (нід.Goeie Mie) за те, що вона постійно допомагала бідним, доглядала дітей та опікувала хворих у своєму кварталі. Насправді, ця жінка у період з 1880 по 1883 рік отруїла арсеном десятки людей, у яких вона служила або якими опікувалася, задля отримання від них спадщини або грошей по страховому полісу. Першими її жертвами стали власні батьки, а точна кількість жертв досі невідома. Відомо, що вона отруїла 102 людини, з яких 27 померли у 1880–1883 роках, а у кримінальній справі згадано 90 епізодів із летальним результатом. Марію Сваненбург занесено до книги рекордів Гіннеса як найуспішнішу отруйницю усіх часів.
Релігія
Церква Остеркерк на старовинній гравюрі
У 1663 році у Гавенвейк-Зейді збудували дерев'яну протестантську церкву Вардкерк (Waardkerk), інша назва — Лодскерк (Loodskerk). У 1829 році будівлю церкви зруйнували і замінили новою, кам'яною, проте вже 1898 року церкву закрили, а у середині XX століття зруйнували і будівлю. Церква Вардкерк розташовувалася на набережній каналу Оран'єграхт, про її існування нагадують назви навколишніх вулиць — провулку Вардкеркстег і площі Вардкеркплейн.
У 1898 році на набережній каналу Геренґрахт збудували нову протестантську церкву — Остеркерк (Oosterkerk). Автором проекту був архітектор В. Мулдер[nl]. Церкву закрили 1967 року, а 1977 року будівлю розібрали[3].
У 1811 році король Людовик I Бонапарт заборонив традиційні для того часу поховання у церквах, тому 1813 року у Гавенвейк-Зейді, на березі каналу Зейлсінгел відкрився міський цвинтар. Тут поховано багато відомих мешканців Лейдена, зокрема, міський архітектор Саломон ван дер Паув (Salomon van der Paauw) і мати художника Вінсента ван Гога.
Транспорт
Територією Гавенвейк-Зейда проходить лише один міський автобусний маршрут № 6, який сполучає центральні райони Лейдена і Лейдердорп[4].
Демографія
Станом на 2014 рік у Гавенвейк-Норді мешкало 1 780 осіб, з них 845 чоловіків і 935 жінок. За віком населення розподіляється наступним чином:
особи у віці до 15 років — 8%,
особи у віці від 15 до 25 років — 17%,
особи у віці від 25 до 45 років — 38%,
особи у віці від 45 до 65 років — 23%,
особи у віці старше 65 років — 13%.
З усіх мешканців дільниці 41% осіб мають іноземне походження, що значно більше, ніж у середньому по місту (29% усього населення Лейдена). Переважна більшість з них — переселенці з інших європейських країн, які складають 26% населення (проти загальноміських 14%). 15% населення становлять особи неєвропейського походження, основними етнічними групами є марокканці та суринамці (по 2%), турки і вихідці з Антильських островів (по 1% відповідно)[1].
Пам'ятки історії та архітектури
Будівля колишньої борошномельної фабрики
Національні пам'ятки
у провулку Грунестег: будинок № 70 (XVIII ст.);
на площі Калвермаркт: будинки № 4, 7, 10 (усі — XVIII ст.);
по вулиці Лангестрат: будинки № 2 (XVIII ст.), 10 (2-га пол. XIX ст.), 12, 14, 16 (2-га пол. XVII ст.);
на набережній Ньїве-Рейн: будинки № 100 (XVIII ст.), 101 (2-га пол. XVII ст.), 103 (XVIII ст.), 104 (кін. XVII ст.), 105 (XVIII ст.), 107 (1-ша пол. XVIII ст.), 108 (1-ша пол. XVII ст.), 109 (XVIII ст.), 110, 111 (1-ша пол. XVII ст.);
по набережній Оран'єграхт: будинки № 89 (XVIII ст.), 91 (XVII–XVIII ст.), 93 (XVIII ст.), 95, 97 (XVII ст.), 99 (XVIII ст.);
на набережній Гавенкаде: будинок № 17 (сер. XVIII ст.);
на набережній Геренґрахт: будинки № 3, 5 (поч. XVIII ст.), 7 (1-ша пол. XVII ст.), 9-11 (XVIII ст.), 13, 15 (2-га пол. XVIII ст.), 17 (сер. XVIII ст.), 21 (1-ша пол. XVIII ст.), 23, 25 (сер. XVIII ст.), 27 (1-ша пол. XVIII ст.), 29 (сер. XVIII ст.), 31 (1-ша пол. XVIII ст.), 33-35 (1886 р.), 37 (сер. XVIII ст.), 41 (поч. XVIII ст.), 43 (1-ша пол. XVIII ст.), 45 (XVII ст.), 49 (2-га пол. XVII ст.), 51 (сер. XVIII ст.), 53 (2-га пол. XVII ст.);
цвинтар Грунестег;
міст Зейдсінгелбрюг (XVIII — поч. XIX ст.);
міст Геренбрюг (бл. 1659 р.);
міст Вейнбрюг;
будівля притулку для престарілих на вулиці Карсенмакерсстрат (1827 р.);
будівля борошномельної фабрики De Sleutels на вулиці Остеркеркстрат (1884 р.)
Пам'ятки місцевого значення
у провулку Грунестег: будинки № 59, 61, 63, 65, 72, 78, 80 і 82 (усі — XVII ст.);
на набережній Зейдсінгел: будинки № 12 (XVIII ст.), 30-32 (1920–1930 рр.);
на площі Калвермаркт: будинок № 2 (XIX ст.);
по вулиці Лангестрат: будинки № 20 (XVII ст.), 22 (XIX ст.), 34 (бл. 1850 р.);
у провулку Поттенбаккерсганг: будинок № 2 (1927 р.);
на набережній Гавенкаде: будинки № 5 (XIX ст.), 14, 15 (бл. 1922 р.), 18 (бл. 1910 р.);
на набережній Геренґрахт: будинок № 19 (XIX ст.);
гоф'є Юффроумаасгоф на площі Калвермаркт (1901 р.);
гоф'є Катрейн-Якобсдохтерхоф на вулиці Карсенмакерсстрат (1598 р.)
Cor Smith. Het Leiden Boek. — Zwolle : WBooks, 2013. — 383 p. — ISBN 978-90-400-77524.(нід.)
Ingrid Moerman. What and where in historical Leiden / Waar gebeurd in Leiden. — Leiden : Stedelijk Museum de Lakenhal, 1997. — P. 84-87. — ISBN 90-71655-10-5.(англ.), (нід.)
Посилання
Monumentenregister. www.erfgoedleiden.nl. Erfgoed Leiden en Omstrekken. Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 29 жовтня 2015. (нід.)
