Сучасна вулиця Торговиця у XVIII—ХІХ століттях входила до складу історичної місцевості Тернопільського Подолу (південно-західна частина старого міста, бо тягнулася долом, тобто низиною, на південь від Надставної церкви). Саме тут проживало переважно єврейське населення міста, яке торгувало, займалося ремісництвом, давало гроші в кредит, навчалося і розважалося. Ця частина міста мала переважно занедбаний вигляд, адже сніг взимку, а багно після дощів «глибиною по лікоть» створювали значні труднощі під час пересування. Жартували, що на Подолі можна було жердиною, як на ставі, зондувати ґрунт. В цій частині міста та й в інших переважно також нечистоти просто виливали на вулицю і вони змивалися лише дощами. Під час відлиг чи злив вони пливли в сторону Серету й Оболоні «смердючими струмками». Далекі вулиці були прообразом пінських боліт і були зовсім не схожі на міські. А міські колодязі, перероблені на «студні»-помпи, заливало під час відлиги і дощів нечистотами, що сприяло вибухам епідемій. Вулиця в австрійський, польський та частково радянський час носила назву Торговиця, адже тут відбувалися численні продажі худоби, проте у радянський період була перейменована на вулицю Живова (Героя Радянського Союзу)[1].
11 липня2022 року рішенням Тернопільської міської ради вулиці відновлена історична назва — Торговиця[2].
