Волтер Ліні

	Волтер Ліні; англ. Walter Lini
Прапор	1-й Прем'єр-міністр Вануату
30 липня 1980 — 6 вересня 1991 року
Попередник:	Посаду започатковано
Наступник:	Дональд Калпокас
Народження:	1942; Острів Пентекост
Смерть:	21 лютого 1999; Порт-Віла
Країна:	Вануату
Релігія:	англіканство
Партія:	Партія Вануаку (1991) і Національна об'єднана партія
	Медіафайли у Вікісховищі

Волтер Ліні — англіканський священик, перший прем'єр-міністр Республіки Вануату.

Біографія

Народився 1942 року на острові Пентекост. Здобув освіту в місіонерській школі, потім вирушив на навчання до Нової Зеландії, де 1970 року отримав духовний сан^[1].

За часів колоніального панування на Нових Гебридах активно виступав за незалежність кондомініуму. На початку 1971 року з групою «інтелектуалів» заснував «Культурну асоціацію Нових Гебрид», яка у подальшому трансформувалась у Новогебридську національну партію (потім перейменовано на Партію Вануаку)^[2]. В січні 1978 року був обраний на пост заступника головного міністра Законодавчої Асамблеї Нових Гебрид. 1979 року став головним міністром Ради міністрів кондомініуму, а 1980, після здобуття Новими Гебридами незалежності, — прем'єр-міністром незалежної держави Вануату^[3].

Перше десятиріччя перебування при владі Волтера Ліні характеризувалось сміливою державною політикою, конфронтацією з багатьма провідними державами світу й боротьбою з партизанським рухом всередині країни^[4]. Головною доктриною державного будівництва того часу став меланезійський соціалізм, де знайшли відображення місцеві звичаї, що підкреслюють колективістські уявлення про солідарність і взаємну допомогу, а також ідеї про сумісне володіння й обробку землі.

Відносини з Францією за часів прем'єрства Ліні були натягнутими, попри те, що вона надавала країні серйозну фінансову підтримку. З країни були навіть вислані три французьких посли^[4]. Напруженість у відносинах була спричинена підтримкою французьким урядом повстання на острові Еспіріту-Санто 1980 року, під час якого було оголошено про створення незалежної держави Вемерана, а також колоніальною політикою в Новій Каледонії, що продовжувала, на думку Ліні, мати місце^[4].

1983 року Вануату встановила дипломатичні відносини з режимом Фіделя Кастро на Кубі, який підтримав незалежність островів, а згодом і з революційним режимом Лівії. Активно розвивалось співробітництво з Радянським Союзом, з яким 1987 року було підписано угоду про рибальство^[4].

Незважаючи на тісну співпрацю з соціалістичними країнами, Ліні проводив політику неприєднання до військово-політичних блоків, виступав проти випробування ядерної зброї в тихоокеанському регіоні, що негативно позначалось на двосторонніх відносинах із США, та співробітництві з іншими острівними державами Меланезії та Океанії. За часів прем'єрства Ліні були також встановлені дружні відносини з Австралією та Новою Зеландією, які почали витісняти колишні колоніальні держави з Океанії, передусім, Велику Британію та Францію^[4].

Обраний прем'єр-міністром курс різко критикувався політичною елітою Вануату: членами Союзу поміркованих партій, президентом Джорджем Сокоману й політиком Бараком Сопе. В результаті президент і відомий політик були заарештовані й засуджені до тюремного ув'язнення за підготовку заколоту й державного перевороту^[5].

До початку 1990-их років авторитет прем'єр-міністра різко впав. Свою роль відіграли накопичення Ліні міністерських портфелів, часте звільнення чинних міністрів, ворожнеча з ключовими представниками судової влади, постійні сутички з окремими ЗМІ, які різко критикували його політику, викриття його зв'язків з в'єтнамським бізнесменом та експатрійованим американським підприємцем^[5]. Тому вже влітку 1991 року опоненти Ліні в партії проголосували за його виключення з Партії Вануаку, а 6 вересня 1991 року він залишив пост глави уряду. Однак Ліні вирішив не йти з політичної сцени та заснував нову політичну партію — Національну об'єднану партію, яка під час наступних парламентських виборів, наприкінці 1991 року, утворила коаліцію з Союзом поміркованих партій^[5].

Помер Волтер Ліні 21 лютого 1999 року в столиці Вануату, місті Порт-Віла^[6].

Примітки

↑ The Economist; February 27, 1999. Walter Lini [Архівовано 30 березня 2011 у Wayback Machine.](англ.)
↑ Tufala. — Стор. 60.
↑ Tufala. — Стор. 67.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д Miles. — Стор. 24.
↑ ^а ^б ^в Miles. — Стор. 25.
↑ The New York Times. Walter Lini, 57, Clergyman Who Led Nation of Vanuatu(англ.)

Література

Tufala Gavman. Reminisces from the Anglo-French Condominium of the New Hebrides / Brian J. Bresnihan, Keith Woodward, editors. — Suva, Fiji: Institute of Pacific Studies, University of the South Pacific, 2002.
William Miles. Bridging mental boundaries: identity and development in Vanuatu. — Honolulu, Hawai'i : University of Hawai'i Press, 1998.