Володимирський (Володимир-Волинський) повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця на українських землях, що входили до складу Російської імперії , Української Держави та УСРР . Повітовий центр — місто Володимир .
Утворений у 1795 році у складі Волинського намісництва , з 1796 — у складі Волинської губернії .
Повіт був розташований в західній частині губернії і на заході межував з Австро-Угорщиною , на сході з Ковельським , Луцьким і Дубенським повітами Волинської губернії. Займав площу 5695,8 верст² (близько 6 440 км² ).
Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 277 265 чоловік. З них 72,09 % — українці , 10,42 % — євреї , 8,38 % — поляки , 5,68 % — німці , 2,76 % — росіяни , 0,59 % — чехи [ 1]
У адміністративному відношенні повіт на 1885 рік розділявся на 33 волості , в яких було 337 сільських общин. Наприкінці ХІХ ст. ряд волостей було ліквідовано, тому на 1906 рік у повіті було 22 волості. Повітове місто власної волості не мало.
Округи (1923—1925) Повіти (1921—1923) Повіти (1797—1921) Повіти (1795—1797)
Центр Міста та містечка Волості Основні поселення1885 рік) Курсивом виділено волості, ліквідовані наприкінці ХІХ ст.
_volodimir.png)
_(1796).gif)
