Взуттєва колодка

Взуттєва колодка (також чоботарська колодка, копи́л^[1], розм. копи́то) — пристосування для підтримки форми взуття в процесі її виготовлення, за формою нагадує людську стопу. Колодка визначає зовнішній вигляд і зручність взуття і являє собою центральний, найважливіший, найскладніший і тісно пов'язаний з наукою компонент виробництва взуття^[2].

Класифікація

Відповідно до ВРЕ, існують три типи колодок:

• затяжні, що використовуються для скріплення і формування деталей взуття;
• прасувальні — для прасування підошов
• оздоблювальні — для використання при обробці верху взуття.

Люксімон и Ма^[3]  пропонують інші класифікації колодок:

• за висотою підбору;
• за формою носка 
• за матеріалом;
• за стилем взуття (спортивне сандалі, тощо);
• за способом виготовлення (вручну або на верстаті).

Історія

Колодки VII століття із Алеманії

Використання колодок у виробництві взуття почалося в сивій давнині. Спочатку вони виготовлялися повністю вручну. Однак, вже в 1815 році Т. Бланчард^[en] винайшов копіювальний токарний верстат для обробки предметів неправильної форми (спочатку використовувався для виготовлення гарматних стволів), який потім був використаний для виготовлення колодок ^[2]. Вдосконалені токарно-копіювальні верстати використовуються у виробництві колодок і понині. До середини XIX століття для правої і лівої ноги зазвичай використовувалися одні і ті ж колодки, взуття тому можна було носити на будь-який нозі ^[2]. До 1880 року в США використовувалися тільки цілі розміри взуття і три повноти, після 1880 року з'явилися розміри з кроком ½ (спроба в XX столітті ввести крок ¼ виявилася невдалою через подорожчання запасів у взуттєвих магазинах); в XXI столітті американська система розмірів включає кілька повнот, зазвичай від ААА (вузькі) до EE (широкі)^[4].

Виготовлення

Створення колодки повністю залежить від майстерності її виробника, який обточує заготовку до тих пір, поки не досягне потрібної форми, керуючись при цьому кількома вимірами^[5]. Після створення еталонної колодки вона масштабується з тим, щоб дати можливість виготовлення взуття різних розмірів.

Як матеріал для виготовлення колодок застосовуються дерево, пластмаси і метал (зокрема, з металу виконуються колодки для формування і вулканізації підошви). На початку XXI століття виробники колодок воліють пластмаси, зазвичай поліетилен (як високої, так і низької щільності). Незважаючи на те, що цей матеріал важче дерева і дорожче інших альтернативних матеріалів, його легше обробляти на верстатах з ЧПК^[6].

Фразеологія

• Існують вирази «на один копил» (про людей з однаковими якостями, зокрема, недоліками), «робити на свій копил» (по-своєму)^[1].

Див. також

• Чоботарська лапа

Примітки

1. Копил // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. Luximon, 2012, с. 194.
3. Luximon, 2013, с. 179-180.
4. Luximon, 2012, с. 195.
5. Luximon, 2012, с. 193.
6. Luximon, 2013, с. 179.

Література

• Колодка обувная // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
• Ameersing Luximon, Xiao Ma. Design and manufacture of shoe lasts : [англ.] // Handbook of Footwear Design and Manufacture. — Elsevier Science, 2013. — С. 177-196. — ISBN 978-0-85709-879-5.
• Harold R. Quimby. The story of lasts. New York, N.Y. : National Boot and Shoe Manufacturers Association, 1947. (англ.)
• Ameersing Luximon, Yan Luximon. Shoe-Last Design and Development : [англ.] // The Science of Footwear. — CRC Press, 2012. — С. 193-212. — ISBN 978-1-4398-3569-2.