«Великий тестамент», або «Великий заповіт» (фр. Le Testament) — поетична збірка Франсуа Війона; твір написано взимку 1461-1462 рр., після звільнення поета з в'язниці.
Зміст
Збірка вирізняється іронічним поглядом на світ. У творі автор підсумовує та осмислює своє життя, виправдовує свої грішні вчинки бідністю та жорсткою долею, а також згадує своє кохання. Описує своє зречення від старих переконань.
У збірку вміщено різні твори:
- високого стилю (набожні пісні,...)
- низького стилю (пияцькі мотиви, грубі вирази ...)
Збірка характеризується як «висміювання доби, всіх і всього і себе самого». Обсяг збірки — 172 восьмивіршові строфи, вміщених до шістнадцяти балад, двох пісень і трьох рондо. У творі вміщено багато провокативних тем і почуття відрази до світу. Читач знайомиться з антуражем таверн і палаців, а також почуваннями низів суспільства.
Одним із центральних мотивів збірки є Ubi sunt, марність людського життя.[1]
Переклад українською
Великий Тестамент та інші поезії / Ф. Війон ; пер. і передмова з фр.: Л. Первомайський . — М. : Дніпро, 1973 . — 186 с.
Примітки
- ↑ McGaughey, Christine Swafford (1983). From Life to Life: The Ubi Sunt Motif in Villon's Testament and Manrique's Coplas Por la Muerte de Su Padre. Ball State University.
Посилання
