«Васілевс Георгіос» (грец. Βασιλεύς Γεώργιος) — броньований корвет, побудований у Великій Британії для Королівського флоту Греції протягом 1860-х років. Він став навчальним кораблем для курсантів до того, як його виключили зі списку ВМС у 1912 році. Корабель був утилізований у 1915 році.
Опис
«Васілевс Георгіос» мав довжину 102,1 метр, мідель — 10,1 метрів, осадку — 6,1 метра. Його водотонажність на момент побудови складала 1802 тонни. Приводився у рух паровою горизонтальною машиною одинарного розширення потужністю 2 400 індикативних кінських сил, яка приводила у рух два пропелери.[1] Швидкість мала досягати 14 вузлів, але реальна потужність двигунів була на 300 кінських сил менша за заявлену, що зменшило максимальну шидкість на 2 вузли.[2] Для подорожей на великі відстані «Васілевс Георгіос» був оснащений двома щоглами з вітрилами шхуни. Корабель ніс 210 тон вугілля, що забезпечувало рух на відстань 2 400 кілометрів на повній швидкості. Екіпаж становив 120 осіб.[1]
«Васілевс Георгіос» був озброєний двома 9 дюймовими (229 міліметровими) дульнозарядними нарізними гарматами Armstrong та двома меншими казнозарядними нарізними 20 фунтовими гарматами (калібр 95,2 міліметри) того ж виробника. Це був броненосець з центральною батареєю, де озброєння розміщувалося у гексагональній броньованій цитаделі. Її захищали 152-міліметрові броньовані плити, а весь борт корабля був захищений бронею, тощина якої коливалася від 178 міліметрів у центрі до 114 мліметрів на оконечностях корабля.[3]
Будівництво та служба
«Васілевс Георгіос», названий на честь короля Греції Георга I,[4] був побудований на Темз Айронворкс (Thames Ironwork), Лондон. Корабель був спущенний на воду 28 грудня 1867 року та завершений наступного року. Наприкінці 19 століття його почали використовувати як навчальний корабель[3] до моменту, коли його виключили зі складу флоту 1912 року. «Васілевс Георгіос» був утилізований 1915 року.[5]
Примітки
- ↑ а б Silverstone, p. 278
- ↑ «Greek Ironclads Olga and Georgios», p. 212
- ↑ а б «Greek Ironclads Olga and Georgios», pp. 212–13
- ↑ Silverstone, p. 281
- ↑ Gardiner & Gray, p. 383
Література