Білосюк Олена Михайлівна

Олена Підгрушна
Олена Підгрушна Олена Підгрушна
Загальна інформація
Прізвиська	Lena[1]
Національність	українка
Громадянство	Україна
Місце проживання	Тернопіль
Народження	9 січня 1987(1987-01-09) (37 років) Легниця, Нижньосілезьке воєводство, Польща
Зріст	175 см
Вага	64 кг
Alma mater	Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка
Спорт
Країна	Україна
Вид спорту	біатлон
Спортивне звання	Заслужений майстер спорту України
Клуб	Спортивне товариство «Колос», Динамо
Команда	Збірна України з біатлону
Тренери	Ігор Починок, Олег Бунт
Участь і здобутки
Світові змагання	1 х 2 х 3 х
Регіональні змагання	5 х 3 х 0 х
Олімпійські ігри	10 х 10 х 8 х
Паралімпійські ігри	8
Найвищий рейтинг	3
Особисті рекорди	2
Нагороди Орден княгині Ольги І ступеня Орден княгині Ольги ІІ ступеня Орден княгині Ольги ІІІ ступеня Відзнака Тернопільської міської ради Зимові Олімпійські ігри Золото Сочі 2014 естафета Чемпіонат світу з біатлону Золото Нове Место-на-Мораві 2013 спринт 7,5 км Срібло Нове Место-на-Мораві 2013 естафета 4×6 км Срібло Гохфільцен 2017 естафета 4×6 км Бронза Нове Место-на-Мораві 2013 переслідування 10 км Бронза Антерсельва 2020 естафета 4×6 км Бронза Поклюка 2021 естафета 4×6 км Чемпіонат Європи з біатлону Золото Брезно-Осрбліє 2012 естафета 4×6 км Золото Брезно-Осрбліє 2012 спринт 7,5 км Золото Брезно-Осрбліє 2012 переслідування 10 км Золото Ріднау-валь-Ріданна 2011 естафета 4x6 км Золото Уфа 2009 естафета 4x6 км Срібло Раубичі 2020 суперспринт Срібло Ріднау-валь-Ріданна 2011 індивідуальна гонка 15 км Срібло Отепя 2010 естафета 4x6 км Срібло Бансько 2007 естафета 3x6 км (юніори) Чемпіонати світу серед юніорів Бронза Лейк-Плесід 2006 індивідуальна гонка 10 км (юніорки) Чемпіонати світу з літнього біатлону Срібло Нове-Место 2011 змішана естафета Бронза Уфа 2012 преследование 10 км Срібло Отепя 2016 змішана естафета Золото Отепя 2016 спринт 7,5 км Срібло Отепя 2016 переслідування 10 км
Білосюк Олена Михайлівна у Вікісховищі

Оле́на Миха́йлівна Білосюк, до шлюбу Підгрушна (нар. 9 січня 1987, Легниця, Нижньосілезьке воєводство, Польща) — українська біатлоністка, заслужений майстер спорту України,^[2] чемпіонка Олімпійських ігор у Сочі, чемпіонка світу, 5-разова чемпіонка Європи, переможниця і призерка етапів Кубка світу з біатлону. З 25 березня 2014^[3] по 8 квітня 2015^[4] — заступниця Міністра молоді та спорту України.

Кавалер ордена княгині Ольги ІІ та ІІІ ступенів, лавреатка Премії Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України (2009).

Життєпис

Народилася 9 січня 1987 року в Легниці. Проживала у селищі Велика Березовиця — передмісті Тернополя.^[5]

Виступає за спортивне товариство «Колос». Перший і теперішній тренер — Ігор Починок, тренер (збірної) — Євген Колупаєв.

Серед спортивних досягнень — золота призерка етапу Кубка світу 2009 р. у Рупольдингу (естафета), бронзова призерка чемпіонату світу серед юніорів та юнаків 2006 р., срібна призерка чемпіонату Європи 2007 р. серед юніорок, золота медалістка у складі естафетної команди чемпіонату Європи 2009 року (м. Уфа, Росія), срібна медалістка у складі естафетної команди чемпіонату Європи 2010 року (місто Отепя, Естонія).

На чемпіонаті світу 2011 року в Ханти-Мансійську здобула «срібло» в естафеті 4х6 км, однак через порушення антидопінгових правил Оксаною Хвостенко Міжнародний союз біатлоністів позбавив українську жіночу естафетну четвірку другого місця в гонці чемпіонату світу з біатлону-2011.^[6]

На чемпіонаті світу 2013 року здобула 3 медалі: золоту в спринті, срібну в естафеті і бронзову в гонці переслідування.

Закінчила Тернопільський національний педагогічний університет (викладач фізичної культури і спорту). Аспірантка Львівського державного університету фізичної культури.^[7]

7 грудня 2013 року українські біатлоністки здобули «золото» на етапі в Гохфільцені (Австрія); під час нагородження біатлоністки Юлія Джима, сестри Валентина і Віта Семеренки та Олена Підгрушна вигукували «За Майдан». Вболівальники відповіли спортсменкам «Молодці!»^[8].

На Олімпіаді в Сочі здобула «золото» в естафетній гонці 4 по 6 км (збірна України виступила у складі Юлії Джими, Віти Семеренко, Валі Семеренко та Олени Підгрушної).

2 лютого 2022 року захворіла на COVID-19 вже в Пекіні, перед відкриттям Олімпійських ігор^[9].

З 2013 по 2016 рік була в шлюбі з Олексієм Кайдою, колишнім народним депутатом Верховної Ради України від ВО «Свобода» та головою Тернопільської обласної ради. У 2021 році одружилася з колишнім лижником, сервісменом збірної України з біатлону, Іваном Білосюком^[10].

Захоплення — вишивання.

Олімпійські ігри

Змагання	Індивідуальна	Спринт	Переслідування	Мас-старт	Естафета	Змішана естафета
XXI Зимові Олімпійські ігри 2010, Ванкувер	32	18	21	12	6	Н/Д
XXII Зимові Олімпійські ігри 2014, Сочі	8	16	22	7	1	—
XXIII Зимові Олімпійські ігри 2018, Пхьончхан	Не провела жодної гонки
XXIV Зимові Олімпійські ігри 2022, Пекін	—	—	—	—	7	—

З сезону 2012 результати Зимових Олімпійських ігор не зараховуються до загального заліку Кубку світу.

Виступи на чемпіонатах світу

Рік	Місце проведення	Інд	Спр	Пр	МС	Ест	ЗМ
2009	Пхьончхан, Південна Корея	16	—	—	—	DNF	—
2011	Ханти-Мансійськ, Росія	24	31	19	24	DSQ	—
2012	Рупольдінг, Німеччина	14	—	—	—	6	—
2013	Нове Место, Чехія	11	1	3	11	2	—
2016	Осло, Норвегія	DNF	16	5	18	5	4
2017	Гохфільцен, Австрія	10	34	DNS	DNS	2	5
2020	Антерсельва, Італія	—	4	13	24	3	—
2021	Поклюка, Словенія	43	11	7	12	3	4

Виступи на чемпіонатах Європи

Рік	Місце проведення	Інд	Спр	Пр	Ест	ЗМ	СС
2006*	Лангдорф, Німеччина	18	31	DNF	—	4	—
2007*	Бансько, Болгарія	5	4	5	—	2	—
2008*	Нове Место-на-Мораві, Чехія	7	4	11	—	4	—
2009	Уфа, Росія	9	—	—	1	—	—
2010	Отепя, Естонія	13	—	—	2	—	—
2011	Ріднау-Валь-Ріданна, Італія	2	—	—	1	—	—
2012	Брезно-Осрбліє, Словаччина	—	1	1	1	—	—
2020	Раубичі, Білорусь	—	—	—	—	—	2

[*] — юніорські змагання

Кубок світу

• Дебют у кубку світу — 2 березня 2007 року в спринті в Контіолагті — 44 місце.
• Перше попадання в залікову зону — 4 грудня 2008 року в індивідуальній гонці в Естерсунді — 27 місце.
• Перший подіум/перша перемога — 7 січня 2009 року в естафеті в Обергофі — 1 місце.
• Перший персональний подіум — 1 грудня 2012 року в спринті в Естерсунді — 2 місце.
• Всього сезонів — 13
• Найвищі місця в рейтингу — 7 (сезон 2015-16); 8 (сезон 2012-13)
• Індивідуальних перемог — 2
• Всього перемог — 6
• Індивідуальних подіумів — 8 (2 золотих, 2 срібних, 4 бронзових)
• Всього подіумів — 26 (6 золотих, 12 срібних, 8 бронзових)

Подіуми на етапах кубків світу

Сезон	Місце проведення	Змагання	Результат
2008-09	Обергоф, Німеччина	Естафета	1
2012-13	Обергоф, Німеччина	Естафета	1
2012-13	Нове Место, Чехія — ЧС	Спринт	1
2013-14	Гохфільцен, Австрія	Естафета	1
2015-16	Рупольдінг, Німеччина	Естафета	1
2015-16	Кенмор, Канада	Спринт	1
2010-11	Гохфільцен, Австрія	Естафета	2
2010-11	Поклюка, Словенія	Змішана естафета	2
2011-12	Контіолагті, Фінляндія	Змішана естафета	2
2012-13	Естерсунд, Швеція	Спринт	2
2012-13	Гохфільцен, Австрія	Естафета	2
2012-13	Антгольц — Антерсельва, Італія	Переслідування	2
2012-13	Нове Место, Чехія — ЧС	Переслідування	2
2012-13	Сочі, Росія	Естафета	2
2013-14	Анесі — Ле Гран Борнан, Франція	Естафета	2
2015-16	Преск-Айл, Сполучені Штати Америки	Естафета	2
2016-17	Гохфільцен, Австрія — ЧС	Естафета	2
2017-18	Гохфільцен, Австрія	Естафета	2
2012-13	Нове Место, Чехія — ЧС	Переслідування	3
2013-14	Естерсунд, Швеція	Змішана естафета	3
2013-14	Обергоф, Німеччина	Спринт	3
2015-16	Естерсунд, Швеція	Індивідуальна гонка	3
2015-16	Естерсунд, Швеція	Спринт	3
2015-16	Гохфільцен, Австрія	Естафета	3
2016-17	Поклюка, Словенія	Естафета	3
2019-20	Антерсельва, Італія — ЧС	Естафета	3
2020-21	Поклюка, Словенія — ЧС	Естафета	3

Місця в кубках світу

Сезон	Індивідуальна	Спринт	Переслідування	Мас-старт	Загальний залік
	Позиція (очки)	Позиція (очки)	Позиція (очки)	Позиція (очки)	Позиція (очки)
2008-09	28 (46)	70 (25)	52 (29)	— (0)	52 (100)
2009-10	15 (77)	31 (112)	32 (72)	26 (76)	29 (346)
2010-11	21 (72)	29 (120)	26 (88)	27 (62)	26 (342)
2011-12	10 (82)	36 (83)	51 (27)	30 (48)	32 (240)
2012-13	19 (53)	8 (305)	4 (265)	14 (141)	8 (764)
2013-14	22 (30)	19 (142)	35 (85)	31 (27)	28 (284)
2014-15	—	—	—	—	—
2015-16	12 (73)	5 (299)	7 (224)	7 (158)	7 (754)
2016-17	5 (83)	37 (81)	56 (32)	30 (51)	33 (247)
2017-18	—	61 (29)	35 (67)	—	52 (96)
2018-19	34 (32)	38 (78)	67 (14)	36 (23)	44 (146)
2019-20	67 (1)	27 (110)	21 (83)	27 (59)	25 (253)
2020-21	39 (25)	35 (90)	45 (49)	31 (29)	39 (193)

Статистика виступів у Кубку світу

2020–2021	Контіолахті					Гохфільцен						Обергоф						Антерсельва			ЧС Поклюка						Нове Место						Естерсунд			Підсумки
	Інд	Спр	Спр	Ест	Пр	Спр	Ест	Пр	Спр	Пр	МС	Спр	Пр	ЗМ	Спр	Ест	МС	Інд	МС	Ест	ЗМ	Спр	Пр	Інд	Ест	МС	Ест	Спр	Пр	Спр	Пр	ЗМ	Спр	Пр	МС	Очок	Місце
	61	10	25	5	41	—	7	—	63	—	—	53	39	—	62	8	—	16	—	8	4	11	7	43	3	12	4	34	42	88	—	—	35	30	—	—	—

2019–2020

Остерсунд

Гохфільцен

Аннесі

Обергоф

Рупольдінг

Поклюка

ЧМ Антерсельва

Нове Место

Контіолахті

Гольменколлен[11]

Підсумки

ЗМ

Спр

Інд

Ест

Спр

Ест

Пр

Спр

Пр

МС

Спр

МС

Ест

Спр

Ест

Пр

Інд

ЗМ

МС

ЗМ

Спр

Пр

Інд

ОЗМ

Ест

МС

Спр

Ест

МС

Спр

Пр

ЗМ

Спр

Пр

МС

Очок

Місце

—

—

—

—

12

4

55

9

12

19

36

6'

18

40

6

DNS

40

DSQ

—

—

4

13

—

—

3

24

49

4

—

57

DNS

—

—

—

—

253

25

2018–2019

Поклюка

Гохфільцен

Нове Место

Обергоф

Рупольдінг

Антерсельва

Кенмор

Солджер Голлов

ЧС Остерсунд

Гольменколлен

Підсумки

ЗМ

Інд

Спр

Пр

Спр

Пр

Ест

Спр

Пр

МС

Спр

Пр

Ест

Спр

Ест

МС

Спр

Пр

МС

Інд

Ест

Спр

Пр

ЗМ

ЗМ

Спр

Пр

Інд

Ест

МС

Спр

Пр

МС

Очок

Місце

9

15

7

2

2

DNF

8

13

DNF

18

—

—

—

97

—

—

DNF

—

—

35

—

—

—

—

—

—

—

—

—

—

—

—

—

146

44

2017–2018	Естерсунд					Гохфільцен			Анесі			Обергоф			Рупольдінг			Антгольц			ОІ Пхьончхан (*)						Контіолахті				Гольменколен			Тюмень			Підсумки
	ОЗМ	ЗМ	Інд	Спр	Пр	Спр	Пр	Ест	Спр	Пр	МС	Спр	Пр	МС	Інд	Ест	МС	Спр	Пр	МС	Спр	Пр	Інд	МС	ЗМ	Ест	Спр	ОЗМ	ЗМ	МС	Спр	Пр	Ест	Спр	Пр	МС	Очок	Місце
	—	10	58	28	9	63	—	2	49	30	—	25	17	5	DNF	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	96	52

2016–2017

Остерсунд

Поклюка

Нове Место

Обергоф

Рупольдінг

Антхольц

ЧС Гохфільцен

Пхьончхан

Контіолахті

Холменколен

Підсумки

ЗМ

ОЗМ

Інд

Спр

Пр

Спр

Пр

Ест

Спр

Пр

МС

Спр

Пр

МС

Ест

Спр

Пр

Інд

МС

Ест

ЗМ

Спр

Пр

Інд

Ест

МС

Спр

Пр

Ест

Спр

Пр

ОЗМ

ЗМ

Спр

Пр

МС

Очок

Місце

—

—

13

29

23

15

27

3

46

43

15

7

DNF

16

4

41

DNS

17

—

—

5

34

DNS

10

2

—

DNS

—

—

—

—

—

—

—

—

—

247

33

2015–2016	Естерсунд					Гохфільцен			Поклюка			Рупольдінг			Рупольдінг			Антгольц			Кенмор				Преск-Айл			ЧС Холменколен						Ханти-Мансійськ			Підсумки
	ОЗМ	ЗМ	Інд	Спр	Пр	Спр	Пр	Ест	Спр	Пр	МС	Спр	Пр	МС	Інд	Ест	МС	Спр	Пр	Ест	Спр	МС	ОЗМ	ЗМ	Спр	Пр	Ест	ЗМ	Спр	Пр	Інд	Ест	МС	Спр	Пр	МС	Очок	Місце
	—	11	3	3	10	14	18	3	42	DNS	6	7	10	5	16	1	15	5	14	9	1	10	—	—	14	7	2	4	16	5	DNF	5	18	7	7	—	754	7

2013–2014	Естерсунд				Гохфільцен			Анесі			Обергоф			Рупольдінг			Антгольц			ОІ Сочі						Поклюка			Контіолахті			Холменколен			Підсумки
	ЗМ	Інд	Спр	Пр	Спр	Ест	Пр	Ест	Спр	Пр	Спр	Пр	МС	Ест	Інд	Пр	Спр	Пр	Ест	Спр	Пр	Інд	МС	ЗМ	Ест	Спр	Пр	МС	Спр	Спр	Пр	Спр	Пр	МС	Очок	Місце
	3	11	12	—	10	1	21	2	8	10	3	8	14	3	DNS	—	—	—	—	26	22	8	7	—	1	—	—	—	—	—	—	—	—	—	284	28

2012–2013	Естерсунд				Гохфільцен			Поклюка			Обергоф			Рупольдінг			Антгольц			ЧС Нове Место						Холменколен			Сочі			Ханти-Мансійськ			Підсумки
	ЗМ	Інд	Спр	Пр	Спр	Пр	Ест	Спр	Пр	МС	Ест	Спр	Пр	Ест	Спр	МС	Спр	Пр	Ест	ЗМ	Спр	Пр	Інд	Ест	МС	Спр	Пр	МС	Інд	Спр	Ест	Спр	Пр	МС	Очок	Місце
	10	33	2	5	20	12	2	26	4	25	1	21	14	7	19	10	4	2	5	—	1	3	11	2	11	5	DNF	5	26	DNF	2	11	17	17	764	8

2011–2012	Естерсунд			Гохфільцен			Хохфильцен			Обергоф			Нове Место			Анхтольц			Холменколен			Контіолахті			ЧС Рупольдінг						Ханти-Мансійськ			Підсумки
	Інд	Спр	Пр	Спр	Пр	Ест	Спр	Пр	ЗМ	Ест	Спр	МС	Інд	Спр	Пр	Спр	Ест	МС	Спр	Пр	МС	Спр	Пр	ЗМ	ЗМ	Спр	Пр	Інд	МС	Ест	Спр	Пр	МС	Очок	Місце
	5	21	23	42	DNS	8	68	—	—	8	21	22	26	25	32	14	5	12	—	—	—	46	LAP	2	—	—	—	14	—	6	—	—	—	240	32

2010–2011	Естерсунд			Гохфільцен			Поклюка			Обергоф			Рупольдінг			Анхтольц			Преск-Айл			Форт-Кент			ЧС Ханти-Мансійськ						Холменколен			Підсумки
	Інд	Спр	Пр	Спр	Ест	Пр	Інд	Спр	ЗМ	Ест	Спр	МС	Інд	Спр	Пр	Спр	Ест	МС	Спр	ЗМ	Пр	Спр	Пр	МС	ЗМ	Спр	Пр	Інд	МС	Ест	Спр	Пр	МС	Очок	Місце
	15	34	11	44	2	40	26	11	2	4	DNF	—	27	19	30	20	8	12	—	—	—	—	—	—	31	—	19	24	24	DSQ	11	17	25	342	26

2009–2010	Естерсунд			Гохфільцен			Поклюка			Обергоф			Рупольдінг			Антгольц			ОІ Ванкувер					Контіолахті			Холменколен			Ханти-Мансійськ			Підсумки
	Інд	Спр	Ест	Спр	Пр	Ест	Інд	Спр	Пр	Ест	Спр	МС	Ест	Спр	МС	Інд	Спр	Пр	Спр	Пр	Інд	МС	Ест	ЗМ	Сп	Пр	Спр	Пр	МС	Спр	Мс	ЗМ	Очок	Місце
	10	7	6	36	DNS	9	24	57	40	4	50	19	—	—	—	12	38	31	18	21	32	12	6	6	24	18	21	23	29	33	28	—	346	29

2008–2009	Естерсунд			Гохфільцен			Хохфильцен			Обергоф			Рупольдінг			Анхтольц			ЧС Пхьончхан						Вістлер			Тронхейм			Ханти-Мансійськ			Підсумки
	Інд	Спр	Пр	Спр	Пр	Ест	Інд	Спр	Ест	Ест	Спр	МС	Ест	Спр	Пр	Спр	Пр	МС	Спр	Пр	Інд	ЗМ	МС	Ест	Інд	Спр	Ест	Спр	Пр	МС	Спр	Пр	МС	Очок	Місце
	27	57	32	60	—	—	63	27	4	1	—	—	4	41	31	—	—	—	—	—	16	—	—	DNF	34	DNS	4	58	51	—	30	31	—	100	52

2007–2008	Контіолахті			Гохфільцен			Поклюка			Обергоф			Рупольдінг			Антгольц			ЧС Естерсунд						Пхьончхан			Ханти-Мансійськ			Холменколен			Підсумки
	Інд	Спр	Пр	Спр	Пр	Ест	Інд	Спр	Ест	Ест	Спр	МС	Ест	Спр	Пр	Спр	Пр	МС	Спр	Пр	ЗМ	Інд	МС	Ест	Спр	Пр	ЗМ	Спр	Пр	МС	Спр	Пр	МС	Очок	Місце
	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	0	—

2006—2007	Естерсунд			Гохфільцен			Гохфільцен			Обергоф			Рупольдінг			Поклюка			ЧС Антгольц						Контіолахті			Холменколен			Ханти-Мансійськ			Підсумки
	Інд	Спр	Пр	Спр	Пр	Ест	Інд	Спр	Ест	Ест	Спр	Пр	Ест	Спр	МС	Спр	Пр	МС	Спр	Пр	Інд	ЗМ	Ест	МС	Інд	Спр	Пр	Спр	Пр	МС	Спр	Пр	МС	Очок	Місце
	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	DNS	44	45	59	LAP	—	47	DNS	—	0	—

У таблиці відображені місця, зайняті спортсменом у гонках впродовж біатлонного сезону. Інд — індивідуальна гонка Пр — гонка переслідування Спр — спринт МС — мас-старт Ест — естафета ЗМ — змішана естафета

Відзнаки

Поштова марка України, 2014

Державні нагороди

• Орден княгині Ольги I ст. (8 березня 2021) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, зразкове виконання службового обов'язку та багаторічну сумлінну працю^[12]
• Орден княгині Ольги II ст. (23 серпня 2014) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм^[13]
• Орден княгині Ольги III ст. (14 вересня 2013) — за вагомий особистий внесок у розвиток та популяризацію фізичної культури і спорту в Україні, досягнення високих спортивних результатів та багаторічну плідну професійну діяльність^[14]
• Відзнака Тернопільської міської ради (2013)
• Лауреат Премії Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України (2009)^[15]

У філателії

Поштова марка України, спецпогашення 31 січня 2014 ^[16]

Примітки

1. Olympedia — 2006.
   d:Track:Q95606922
2. Олімпійська чемпіонка Олена Підгрушна дала майстер-клас у Підгородньому. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 15 грудня 2015.
3. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про призначення Підгрушної О. М. заступником Міністра молоді та спорту України» [Архівовано 26 березня 2014 у Wayback Machine.]
4. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про звільнення Підгрушної О. М. з посади заступника Міністра молоді та спорту України»
5. Вінчання біля Тернополя, 160 гостей, вбрання ручної роботи — Олена Підгрушна розповіла подробиці про весілля. Архів оригіналу за 12 травня 2015. Процитовано 20 жовтня 2015.
6. Федерація біатлону України. «Остаточне рішення у справі Оксани Хвостенко» 05.09.2011. [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
7. Олена Підгрушна. Архів оригіналу за 12 вересня 2015. Процитовано 2 лютого 2015.
8. «За Майдан» — біатлоністки підтримали українців на врученні золотих медалей. Архів оригіналу за 11 грудня 2013. Процитовано 8 грудня 2013.
9. На COVID-19 захворіла українська олімпійська чемпіонка. До Пекіна терміново викликали заміну [Архівовано 3 лютого 2022 у Wayback Machine.], Радіо Свобода, 2 лютого 2022
10. Олімпійська чемпіонка Підгрушна вийшла заміж та змінила прізвище (ua) . ФАКТИ. 5 червня 2021. Архів оригіналу за 22 січня 2022. Процитовано 22 січня 2022.
11. Етап був скасований через епідемію Коронавірусу
12. Указ Президента України від 8 березня 2021 року № 92/2021 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного жіночого дня»
13. Указ Президента України від 23 серпня 2014 року № 676/2014 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
14. Указ Президента України № 508/2013 від 14 вересня 2013 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня фізичної культури і спорту». Архів оригіналу за 25 березня 2018. Процитовано 16 листопада 2016.
15. Кабінет Міністрів України - Про присудження Премії Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 28 квітня 2019. Процитовано 28 квітня 2019.
16. Ukrposhta: Biathlon National Team of Ukraine 2014 [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]. wnsstamps.post

Джерела і посилання

• Профайл Олени Підгрушної на сайті IBU (Міжнародний Союз біатлоністів) (англ.)
• Профайл Олени Підгрушної на сайті Федерації біатлону України [Архівовано 6 квітня 2016 у Wayback Machine.]
• Троць Петро. Олена Підгрушна: Із подругами по збірній вишиваємо. Але не рушники на посаг. Українська біатлоністка вже на старті сезону забезпечила собі квиток на Олімпіаду й готується незабаром отримати погони лейтенанта міліції. [Архівовано 22 січня 2010 у Wayback Machine.] // Україна Молода. — 2010. — 5 січ.
• Українка стала другою у спринті на першому етапі кубку світу з біатлону
• Висока проба «золота» Олени Підгрушної. — Голос України. — 2013. — 14 лют. — С. 22.^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• О. Підгрушну нагородили Орденом Княгині Ольги [Архівовано 11 листопада 2014 у Wayback Machine.]
• Підгрушна: Сподіваюсь повернутись у біатлон, але лише після народження дитини // Чемпіон. — 2014. — 2 груд.