Білбі
|
|
Біологічна класифікація
|
Царство:
|
Тварини (Animalia)
|
Тип:
|
Хордові (Chordata)
|
Клада:
|
Синапсиди (Synapsida)
|
Клас:
|
Ссавці (Mammalia)
|
Інфраклас:
|
Сумчасті (Marsupialia)
|
Ряд:
|
Бандикутоподібні (Peramelemorphia)
|
Родина:
|
Білбові (Thylacomyidae) Bensley, 1903
|
Рід:
|
Білбі (Macrotis) Reid, 1837
|
Синоніми
|
Paragalia Gray, 1841
Peragale Lydekker, 1887
Phalacomys anon., 1854
Thalaconus Richardson, Dallas, Cobbold, Baird and White, 1862
Thylacomys Blyth, 1840[1]
|
Вікісховище: Macrotis
|
Білбі[2] (Macrotis) — єдиний сучасний рід ссавців з родини білбових. Рід містить один сучасний вид і один відомий вимерлий. Родина білбових також містить два відомі викопні роди.
Опис
Довжина тіла у середньому — 20–44 см, хвоста — 12–22 см, вага може сягати до 2,5 кг. Мають довге шовковисте хутро блакитно-сірого кольору. Черево — білувате. Хвіст кольору тіла в основі, далі — чорний, а білий наприкінці. У білбі великі загострені рідковолосі вуха. Корінні зуби великі з суцільно гладкою вгнутою поверхнею. Торба у самиць відкриває взад і вниз (щоб запобігти потрапляння ґрунту під час риття).
Спосіб життя
Полюбляють напівпустелі. Ведуть нічний спосіб життя. Риють глибокі нори — до 1,5 м. Харчуються м'ясною їжею.
Білбі живуть парами. Період парування триває з березня до травня. Вагітність триває 12–14 днів. Народжується 1–2 дитинча.
Розповсюдження
Рід білбі, як і родина білбових, є ендеміками Австралії.
Систематика родини Thylacomyidae
Westerman et al. (2012) оцінили дату молекулярної дивергенції пізнього олігоцену ~25,8 мільйонів років для поділу між білбовими та бандикутовими[3], однак вік найдавніших зареєстрованих скам'янілостей (Liyamayi) оцінюються в ≈ 15 MA.
Thylacomyidae
- рід Macrotis
- вид Macrotis lagotis
- вид † Macrotis leucura
- рід †Ischnodon
- вид †Ischnodon australis
- рід †Liyamayi
- вид †Liyamayi dayi
Примітки
- ↑ Wilson & Reeder. Genus Macrotis. Mammal Species of the World. Архів оригіналу за 27.08.2017. Процитовано 14.08.2014.
- ↑ Харчук, С.; Загороднюк, І. Родини ссавців світу: огляд таксонів та їхні українські назви // Geo & Bio. — 2019. — Вип. 17. — С. 85–115. — DOI:10.15407/gb.2019.17.085.
- ↑ Westerman, M., B. P. Kear, K. Aplin, R. W. Meredith, C. Emerling, and M. S. Springer. 2012. Phylogenetic relationships of living and recently extinct bandicoots based on nuclear and mitochondrial DNA sequences. Molecular Phylogenetics and Evolution 62:97–108
Джерела
- Gordon, Greg (1984). Macdonald, D.. ed. The Encyclopedia of Mammals. New York: Facts on File. pp. 846–849. ISBN 0-87196-871-1.