Бурмака Василь Антонович

Василь Антонович Бурмака
Народження	25 лютого 1918(1918-02-25) Нове Мажарове
Смерть	9 вересня 2014(2014-09-09) (96 років) Запоріжжя
Поховання	Капустяне кладовище^d
Країна	СРСР  Україна
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	ВПС СРСР
Рід військ	Штурмова авіація
Роки служби	1938—1959
Партія	КПРС
Звання	Підполковник авіації
Війни / битви	Вторгнення СРСР до Польщі Радянсько-німецька війна
Нагороди	Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників» Медаль «За взяття Будапешта» Медаль «За взяття Відня» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «40 років Збройних Сил СРСР» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» Медаль Жукова Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Василь Антонович Бурмака (25 лютого 1918, Нове Мажарове — 9 вересня 2014) — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу (1946), почесний громадянин Запоріжжя і Дніпропетровська.

Біографія

Народився 25 лютого 1918 року в селі Новому Мажаровому (нині Зачепилівського району Харківській області) в селянській родині. Українець. Закінчив 7 класів школи. Працював слюсарем Нижньодніпровського заводу у Дніпропетровську. Закінчив Дніпропетровський аероклуб.

У Червоній Армії з 1938 року. Учасник вторгнення СРСР до Польщі в 1939 році. У 1941 році закінчив Балашовську школу льотчиків.

З початком радянсько-німецької війни на фронті. Член ВКП (б) з серпня 1943 року^[1]. Служив старшим льотчиком 809-го штурмового авіаційного полку (264-а штурмова авіаційна дивізія, 5-й штурмовий авіаційний корпус, 5-а повітряна армія, 2-й Український фронт).

До січня 1945 року лейтенант Василь Бурмака на літаку-штурмовику «Іл-2» здійснив 120 успішних бойових вильотів на штурмовку залізничних ешелонів, вузлів оборони, скупчень живої сили і техніки противника, завдавши гітлерівським військам значних втрат у живій силі і бойовій техніці.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм лейтенантові Бурмаці Василю Антоновичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 9 116).

Після війни продовжував службу у ВПС. У 1950 році він закінчив Краснодарскую вищу офіцерську авіаційну школу штурманів ВПС, в 1954 році — 10 класів школи. З 1959 року — майор в запасі.

Жив у Запоріжжі. До виходу на пенсію працював завідувач кабінету політичної освіти на Запорізькому електровозоремонтному заводі. Брав участь у громадській діяльності, був головою ради Запорізької міської організації ветеранів. Член Соціал-демократичної партії України (об'єднаної). Обирався делегатом з'їздів СДПУ (о).

Нагороди, звання

Нагороджений орденом Леніна (15 травня 1946), орденом Червоного Прапора (31 грудня 1943), трьома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (25 липня 1944; 9 жовтня 1944; 6 квітня 1985), двома орденами Червоної Зірки (27 серпня 1943; 3 листопада 1953), медалями.

Удостоєний звань: «Почесний громадянин міста Запоріжжя» (рішення Запорізької міської ради № 30 від 18 серпня 1998 року)^[2], «Почесний громадянин міста Дніпропетровська».

Примітки

1. до 1992 року
2. Офіційний портал Запорізької міської влади. Архів оригіналу за 5 вересня 2016. Процитовано 17 березня 2012. [Архівовано 2016-09-05 у Wayback Machine.]

Література

• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь в двух томах. — Т. 1 (Абаев—Любичев). Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — 911 с. (рос.)
• Подвиги во имя Отчизны. — 2-е изд., перераб. и доп. — Харків: Прапор, 1985. — 710 с. (рос.)