Будівля Білоруського державного музею історії Великої Вітчизняної війни

Будівля Білоруського державного музею історії Великої Вітчизняної війни
Країна	Білорусь
Адміністративна одиниця	Мінськ
Архітектор	Viktar Kramarenka^d, Q97498638? і Q64787994?

53°54′59″ пн. ш. 27°32′16″ сх. д.

Нова будівля Білоруського державного музею історії Великої Вітчизняної війни

Будівля Білоруського державного музею історії Великої Вітчизняної війни (біл. Будынак Беларускага дзяржаўнага музея гісторыі Вялікай Айчыннай вайны) знаходиться у Мінську на розі проспектів Переможців та Машерова у парку Перемоги^[ru], біля обеліска «Мінськ — місто-герой». Музей композиційно та ідейно складає зі стелою єдиний функціональний та архітектурний ансамбль. Поруч з будівлею музею є фонтан із 179 струменями, кожен з яких символізує один населений пункт Білорусі із визволених Червоною Армією в роки війни. Головним архітектором став Віктор Крамаренко^[be], автор будівель Національної бібліотеки Білорусі та Мінського залізничного вокзалу; також у створенні проекту брали участь Віктор Нікітін та Андрій Гришан.

Будівельні роботи велися у 2010-2013 рр. Відкриття нової будівлі музею планувалося на 9 травня 2014 року, але врешті-решт відбулося 2 липня 2014 року.

Архітектура

Головний фасад будівлі «Архітектурний салют Перемоги», який формує площу навколо обеліска, має мінімальну висоту — один поверх. Другий йде за рельєфом униз, утворюючи ще один експозиційний рівень. Композиційно будівля складається з чотирьох основних блоків, які символізують чотири роки війни та чотири фронти, які визволяли Білорусь. Всі вони розміщені по осі, яка веде до обеліска «Мінськ — місто-герой» — лейтмотиву усієї композиції. Між блоками є простір зі скляним дахом. Скляний місток сполучає блоки, а через «тріщину», яка підкреслює драматизм подій, видно обеліск. Такі проміжки-тріщини є між усіма блоками. Вони створюють відчуття скутості, стиснутості: зійшлися дві могутні брили — дві сили, які протистоять одна одній; через скляний проміжок видно лише невеликий шматочок неба, а фрагмент ландшафту слугує нагадуванням про втрачене мирне життя. Протягом всієї експозиції на різних рівнях та блоках домінує обеліск як символ Перемоги.^[1]

Зала № 6: Нацистський окупаційни режим на території Білорусі. 1941—1944 гг.

Будівля має кілька входів. Головний, робочий вхід, розміщується зі сторони парку; до нього веде алея. Другий вхід, парадний — зі сторони Площі Героїв біля обеліска.^[1]

Головний фасад виконано в мажорних формах у вигляді променів Салюту Перемоги, за основу якого було узято запис салюту 1945 року. Нержавіюча сталь, з якої зроблені пілони, за авторським задумом як ніякий інший матеріал має уособлювати специфіку війни, а скло золотавого кольору — золото Перемоги. Як наголошують автори, вони невипадково обрали таке контрастне поєднання суворого блиску сталі та золотого сяйва скла, в результаті якого був досягнутий яскравий архітектурний ефект.^[1]

Партизанський рух та антифашистська підпільна боротьба в Білорусі

Величний вигляд будівлі, незважаючи на її розпластаність, досягається за рахунок вертикалей, які у єдиному могутньому пориві створюють архітектурний сплеск символічного салюту. На пілонах також можна побачити низку барельєфів, які ілюструють різні етапи Великої Вітчизняної війни та містять вписані імена Героїв Радянського Союзу.^[1]

Задній фасад виконано у більш монументальних формах, які зображують боротьбу та міць наступу. Всі його елементи звернені на захід, звідки прийшла війна і куди згодом прямувала Перемога.^[1] Східний фасад уособлює мир. Цей дзеркальний фасад відображує парк та його природу, мирне життя, зелень та дерева.^[2]

Інтер'єр однієї із зал музею

Організація та наповнення інтер'єру підкреслюють воєнний характер музею; це простежується у специфіці форм, які органічно переходять з фасаду в інтер'єр та побудовані за принципом послідовного руху. Розмір приміщень та їх висота доволі великі через те, що у музеї експонуються найрізноманітніші трофеї, — включно з літаками, які «ширяють» над залою.^[1]

10 зал розміщено за хронологією воєнних дій. Всі приміщення об'єднує одна велика зала під назвою «Дорога війни», з якої можна послідовно потрапити до першого, другого і третього блоків, поступово підіймаючись за рельєфом, оскільки «Дорога» повторює риси рельєфу самого парку. «Дорога війни» закінчується Залою Перемоги, яка знаходиться на даху музею.^[1] Зала Перемоги також є меморіальною: тут увіковічено Героїв Радянського Союзу та перечислено військові формування, які отримали почесні найменування за звільнення Білорусі.

Будівля наповнена різноманітними технічними пристроями; так, нарівні з унікальними історичними експонатами тут є інфокіоски, відеоекрани, проектори, а також система FogScreen, що проектує відеозображення на стіну туману.^[2]

Зала Перемоги має форму купола, увінчаного червоним стягом, що нагадує купол рейхстагу, над яким було здійнято Прапор Перемоги. З цієї зали відкривається мальовничий вид на парк та панораму міста ^[1]. Увечері промені будівлі підсвічуються лазером.

Див. також

• Стара будівля Білоруського державного музею історії Великої Вітчизняної війни

Примітки

1. ЛУЧАМИ ЯРКОГО САЛЮТА…. Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
2. Стройка «до победного»: 9 фактов о новом музее Великой Отечественной войны (фото). Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 6 квітня 2018. [Архівовано 2014-08-26 у Wayback Machine.]