Команда дебютувала в НХЛ у сезоні 1924/25 років. «Бостон Брюїнс» була єдиною командою з США та шести перших команд НХЛ. Генеральним менеджером і тренером команди став Арт Росс, з яким власник «Брюїнс», мільйонер Чарльз Адамс, познайомився під час свого вояжу до Канади в пошуках гравців. Автор першої шайби в складі «Брюїнс» канадець Смокі Гарріс, яку він закинув у ворота Монреаль Марунс (2–1).[1]
У першому сезоні «Брюїнс» міцно зайняли останнє місце в лізі, набравши лише 12 очок у 30 іграх. З першого складу команди можна виокремити Володаря Кубка Стенлі 1915Ллойда Кука. Результати команди покращилися в наступному році, але не настільки, щоб вона пробилася в плей-оф. Величезна популярність хокею в Бостоні переконала Адамса витратити 50 000 доларів на нових гравців перед сезоном 1926/27 років. Одним з новачків став легендарний захисник Едді Шор. Команда відразу виявилася в числі претендентів на перемогу в Кубку Стенлі, пробилася до фіналу, але поступилася «Оттаві».
Успіх прийшов до «Брюїнс» через два сезони, в 1929 році. Завдяки чудовій грі воротаря Сесіла «Тайни» Томпсона, що закінчив плей-оф із середнім показником 0,60 шайби за гру, Бостон виграв свій перший Кубок Стенлі, здолавши у фіналі «Нью-Йорк Рейнджерс» у двох матчах.
У 30-х роках команду лихоманило. Вона п'ять разів протягом дев'яти років займала перше місце в американському дивізіоні, і в той же час двічі на 4 місці, що не давало навіть права на участь у плей-оф.
Друга перемога «Брюїнс» у Кубку Стенлі в 1939 році знову пов'язана з блискучою грою воротаря, цього разу «Містера Зеро» Френк Брімсека. Вагомий внесок зробив і нападник Крейда Хілл, який закинув 3 переможні шайби і всі в овертаймі в серії проти «Нью-Йорк Рейнджерс» у півфіналі плей-оф. За це він і отримав своє прізвисько «Sudden Death» — «Раптова смерть». У фіналі «Бостон» розправився з «Торонто» в п'яти іграх.
Незважаючи на від'їзд з «Бостона» в «Нью-Йорк Амеріканс» Едді Шора, «Брюїнс» залишилися в лідерах ліги, багато в чому завдяки воротарю Брімсеку і нападникам Мілту Шмідту, Боббі Бауеру, Вуді Дюмарту і Біллу Коулі. У 1941 році клуб виграв свій третій Кубок Стенлі, в суху перегравши у фіналі «Детройт».
Очікувалося, що ця команда буде залишатися серед лідерів ліги на довгі роки, але втрутилася Друга світова війна. Брімсек, Шмідт, Бауер та Дюмарт покинули команду і записалися на військову службу. Після цього «Брюїнс» стрімко покотився вниз у турнірній таблиці НХЛ, хоча й доходив до фіналу Кубка Стенлі в 1943 році. Навіть повернення всіх чотирьох ветеранів після закінчення війни не допомогло команді повернути лідерські позиції. Серед інших відомих гравців цього часу Мюррей Гендерсон, Гордон Генрі.
У 50-ті роки «Брюїнс» міцно облаштувалися в середняках ліги, всього двічі не виходили в плей-оф, і тричі були за крок від Кубка Стенлі, програючи фінали в 1953, 1957 та в 1958 роках. В той час легендарна трійка канадських українців «Uke-line» — Вік Стасюк, Бронко Хорват й Джонні Буцик — від 1956 до 1960 року захищала кольори команди.
Перші вісім років 1960-х стали найбільш жахливими в історії клубу. З сезону 1959/60 років по сезон 1966/67 років «Брюїнс» жодного разу не потрапляли в плей-оф, і шість разів фінішували останніми в регулярних чемпіонатах.
У сезоні 1966/67 у складі бостонців дебютував 18-річний захисник Боббі Орр, за яким «Брюїнс» ретельно стежили з 12-річного віку, Боббі став найкращим новачком ліги. В тому ж сезоні тренером став 37-річний Гаррі Сінден, а на наступний рік, в результаті обміну з «Чикаго», в команді з'явився Філ Еспозіто, і «Брюїнс» «прокинулися».
У 1970 році, під проводом Орра та Еспозіто, «Бостон Брюїнс» завоював свій четвертий Кубок Стенлі і перший за 29 років, обігравши в фіналі «Сент-Луїс Блюз» в 4-х іграх. Причому перемогу здобули в овертаймі, Орр закинув шайбу з подачі Дерека Сендерсона, якому асистував Вейн Карлтон. У 1971 році команда фінішувала зі своїм найкращим показником в регулярному чемпіонаті — 121 очко, але зазнала поразки від «Монреаля» у чвертьфіналі плей-оф. «Брюїнс» повернули собі Кубок Стенлі в 1972 році, перемігши цього разу у фіналі «Нью-Йорк Рейнджерс», і знову найкращими в складі бостонців були Орр і Еспозіто також свій другий Кубок здобув Гарнет Бейлі.
Як і на початку 40-х років, в 70-х команду, здавалося, чекало велике майбутнє, але створення Всесвітньої хокейної асоціації в 1972 році перекреслило ці плани. Відразу три провідних гравці команди — Чиверс, Сандерсон і Грін, отримавши великі контракти, пішли в нову лігу. Травма Еспозіто залишила «Бостон» без головного снайпера, і «Рейнджерс» легко розправилися з «Брюїнс» у першому раунді плей-оф 1973 року.
У сезоні 1973/74 «Бостону» вдалося прийти до тями після втрат і поразок, набрати 113 очок у регулярному чемпіонаті, вийти в фінал Кубка Стенлі, але програти там у 6 матчах «Філадельфії».
Після проваленого наступного сезону, коли «Брюїнс» вибули з плей-оф у першому раунді, Філ Еспозіто був обмінений в «Нью-Йорк Рейнджерс». Через рік, влітку 76-го, Боббі Орр підписав контракт з «Чикаго». Однак «Бостон» не втратив свого місця серед лідерів НХЛ. З 1975/76 по 1979/80 року команда в п'яти сезонах поспіль набирала понад 100 очок у регулярному чемпіонаті і двічі доходила до фіналу Кубка Стенлі, основним воротарем клубу в цей час був канадець Жиль Жильбер. Головна заслуга в успіхах тих років належить тренеру Дону Черрі, який зумів створити боєздатний колектив без присутності в складі «Бостона» суперзірок.
У 80-ті роки клуб тренував відомий у минулому гравець «Брюїнс» 70-х років Геррі Чиверс (1980—1985), асистентом, якого довгий час був ще один гравець тих років колишній захисник бостонців Гері Доак. У команді дебютували: воротар Марко Бейрон, захисники Рей Бурк та не дуже стабільний Джон Блам, нападники Кем Нілі та Кіт Краудер. З того часу до середини 90-х років команда стабільно грала в регулярних чемпіонатах, постійно домагалася права виступати в плей-оф і двічі, в 1988 і в 1990 роках, доходила до фіналу, але обидва рази поступалася «Едмонтон Ойлерс».
У сезоні 1996/97, недобрав відразу 30 очок у порівнянні з попереднім сезоном, «Брюїнс» вперше з 1967 року не потрапив у плей-оф, і на посаду старшого тренера був запрошений Пет Бернс. Новий тренер, маючи у своєму розпорядженні найкращого новачка НХЛ 1998 року Сергія Самсонова, значно поліпшив гру воротаря Байрона Дафо і вже наступного року повернув команду в розіграш Кубка Стенлі.
Сезон 1999/2000. «Брюїнс» ще за місяць до кінця чемпіонату втратив практично всі шанси пробитися в плей-оф. Сезон, що почався з розбіжностей між нападником Дмитром Христичем і генеральним менеджером Гаррі Сінденом, в результаті якого українець, один з провідних бомбардирів команди, опинився в «Торонто», завершився обміном улюбленця вболівальників Рея Бурка в «Колорадо Аваланш». Темною плямою лягла на «Брюїнс» дискваліфікація захисника Марті Мак-Сорлі на 22 гри за удар ключкою по голові гравця з «Ванкувер Канакс»Дональда Брашира. Обнадійливою новиною стала стабільна гра нападника Джо Торнтона новачка клубу.
На початку 2000-х років у «Брюїнс» досить часто змінювалися тренери, але результат залишався незмінним — у боротьбі за Кубок Стенлі команда вибуває з боротьби вже на першому етапі.
У сезоні 2005/06 ситуація значно погіршилася. Через невиразну гру команди по ходу чемпіонату, генеральний менеджер Майк О'Коннелл явно погарячкував, обмінявши в інші клуби сьогодення і майбутнє команди — Джо Торнтона та Сергія Самсонова. «Брюїнс» закінчили сезон на загальному 26-му місці, а О'Коннелл був звільнений зі свого посту.
Після повільного старту в сезоні 2008-09, «Брюїнс» виграв сімнадцять своїх наступних з двадцяти, маючи найкращий результат у Східній конференції і вихід до плей-оф вп'яте за останні дев'ять років. Після перемоги над «канадієнс» у чотирьох матчах, бостонці програли у семи іграх «Гаррікейнс» у півфіналі конференції. На такий невдалий виступ команди вплинули травми основний гравців, які переслідували «Брюїнс» цього сезону, саме через травми в основному складі з'явились маловідомі гравці Байрон Бітц та Метт Ганвік.
У сезоні 2009-10 «Брюїнс» програли в семи іграх «Філадельфія Флайєрс» в півфіналі конференції. Бостон вів у серії з рахунком 3-0 але програв 4 наступних матчі.
У сезоні 2010-11 1 січня 2010 року «Брюїнс» виграв Зимову класику-2010 у «Філадельфія Флайєрс» з рахунком 2-1. У першому раунді плей-оф вони перемогли «Монреаль Канадієнс» у 7 іграх. 6 травня 2011 після перемоги над «Філадельфія Флайєрс» у чотирьох матчах Бостон вперше з 1992 року вийшов до фіналу Східної конференції, де переміг «Тампу Бей Лайтнінг» у 7 іграх. У вирішальному сьомому матчі фіналу «Брюїнс» в гостях здолали «Ванкувер», який вів у серії з рахунком 2-0 і 3-2, але утримати переваги так і не зміг і «Брюїнс» вперше з 1972 року став володарем Кубка Стенлі.
Статистика
Сезон
Г
+В=Н-П(ПО)
Ш
О
Плей-оф
1924-25
30
+6=0-24
49:119
12
в плей-оф не грали
1925-26
36
+17=4-15
92:85
38
в плей-оф не грали
1926-27
44
+21=3-20
97:89
45
програли в финалі Кубку Стенлі
1927-28
44
+20=11-13
77:70
51
проиграли в другому раунді
1928-29
44
+26=5-13
89:52
51
виграли Кубок Стенлі
1929-30
44
+38=1-5
179:98
77
програли в финалі Кубку Стенлі
1930-31
44
+28=6-10
143:90
62
програли в першому раунді
1931-32
48
+15=12-21
122:117
42
в плей-оф не грали
1932-33
48
+25=8-15
124:88
58
програли в першому раунді
1933-34
48
+18=5-25
111:130
41
в плей-оф не грали
1934-35
48
+26=6-16
129:112
58
програли в першому раунді
1935-36
48
+22=6-20
92:83
50
програли в першому раунді
1936-37
48
+23=7-18
120:110
53
програли в першому раунді
1937-38
48
+30=7-11
142:89
67
програли в першому раунді
1938-39
48
+36=2-10
156:76
74
виграли Кубок Стенлі
1939-40
48
+31=5-12
170:98
67
програли в першому раунді
1940-41
48
+27=13-8
168:102
67
виграли Кубок Стенлі
1941-42
48
+25=6-17
160:118
56
проиграли в другому раунді
1942-43
50
+24=9-17
195:176
57
програли в фіналі Кубка Стенлі
1943-44
50
+19=5-26
223:268
43
в плей-оф не грали
1944-45
50
+16=4-30
179:219
36
програли в першому раунді
1945-46
50
+24=8-18
167:156
56
програли в фіналі Кубка Стенлі
1946-47
60
+26=11-23
190:175
63
програли в першому раунді
1947-48
60
+23=13-24
167:168
59
програли в першому раунді
1948-49
60
+29=8-23
178:163
66
програли в першому раунді
1949-50
70
+22=16-32
198:228
60
в плей-оф не грали
1950-51
70
+22=18-30
178:197
62
програли в першому раунді
1951-52
70
+25=16-29
162:176
66
проиграли в другому раунді
1952-53
70
+28=13-29
152:172
69
програли в фіналі Кубка Стенлі
1953-54
70
+32=10-28
177:181
74
програли в першому раунді
1954-55
70
+23=21-26
169:188
67
програли в першому раунді
1955-56
70
+23=13-34
147:185
59
в плей-оф не грали
1956-57
70
+34=12-24
195:174
80
програли в фіналі Кубка Стенлі
1957-58
70
+27=15-28
199:194
69
програли в фіналі Кубка Стенлі
1958-59
70
+32=9-29
205:215
73
програли в першому раунді
1959-60
70
+28=8-34
220:241
64
в плей-оф не грали
1960-61
70
+15=13-42
176:254
43
в плей-оф не грали
1961-62
70
+15=8-47
177:306
38
в плей-оф не грали
1962-63
70
+14=17-39
198:281
45
в плей-оф не грали
1963-64
70
+18=12-40
170:212
48
в плей-оф не грали
1964-65
70
+21=6-43
166:253
48
в плей-оф не грали
1965-66
70
+21=6-43
174:275
48
в плей-оф не грали
1966-67
70
+17=10-43
182:253
44
в плей-оф не грали
1967-68
74
+37=10-27
259:216
84
програли в першому раунді
1968-69
76
+42=16-18
303:221
100
проиграли в другому раунді
1969-70
76
+40=19-17
277:216
99
виграли Кубок Стенлі
1970-71
78
+57=7-14
399:207
121
програли в першому раунді
1971-72
78
+54=11-13
330:204
119
виграли Кубок Стенлі
1972-73
78
+51=5-22
330:235
107
програли в першому раунді
1973-74
78
+52=9-17
349:221
113
програли в фіналі Кубка Стенлі
1974-75
80
+40=14-26
345:245
94
програли в першому раунді
1975-76
80
+48=17-15
313:237
113
програли в третьому раунді
1976-77
80
+49=8-23
312:240
106
програли в фіналі Кубка Стенлі
1977-78
80
+51=11-18
333:218
113
програли в фіналі Кубка Стенлі
1978-79
80
+43=14-23
316:270
100
програли в третьому раунді
1979-80
80
+46=13-21
310:234
105
проиграли в другому раунді
1980-81
80
+37=13-30
316:272
87
програли в першому раунді
1981-82
80
+43=10-27
323:285
96
проиграли в другому раунді
1982-83
80
+50=10-20
327:228
110
програли в третьому раунді
1983-84
80
+49=6-25
336:261
104
програли в першому раунді
1984-85
80
+36=10-34
303:287
82
програли в першому раунді
1985-86
80
+37=12-31
311:288
86
програли в першому раунді
1986-87
80
+39=7-34
301:276
85
програли в першому раунді
1987-88
80
+44=6-30
300:251
94
програли в фіналі Кубка Стенлі
1988-89
80
+37=14-29
289:256
88
проиграли в другому раунді
1989-90
80
+46=9-25
289:232
101
програли в фіналі Кубка Стенлі
1990-91
80
+44=12-24
299:264
100
програли в третьому раунді
1991-92
80
+36=12-32
270:275
84
програли в третьому раунді
1992-93
84
+51=7-26
332:268
109
програли в першому раунді
1993-94
84
+42=13-29
289:252
97
проиграли в другому раунді
1994-95
48
+27=3-18
150:127
57
програли в першому раунді
1995-96
82
+40=11-31
282:269
91
програли в першому раунді
1996-97
82
+26=9-47
234:300
61
в плей-оф не грали
1997-98
82
+39=13-30
221:194
91
програли в першому раунді
1998-99
82
+39=13-30
214:181
91
програли в другому раунді
1999-00
82
+24=19-39
210:248
2000-01
82
+36=8-38
227:249
88(8)
в плей-оф не грали
2001-02
82
+43=6-33
236:201
101(9)
програли в першому раунді
2002-03
82
+36=11-35
245:237
87(4)
програли в першому раунді
2003-04
82
+41=15-26
209:188
104(7)
програли в першому раунді
2004-05
сезон не проводився
2005-06
82
+29 -37 =16
230:266
74
в плей-оф не грали
2006-07
82
+35 -41 =6
235:286
76
в плей-оф не грали
2007-08
82
+41 -29 =12
212:222
94
програли в першому раунді
2008-09
82
+53 -19 =10
274:196
116
програли в другому раунді
2009-10
82
+39 -30 =13
206:200
91
програли в другому раунді
2010-11
82
+46 −25 =11
246:195
103
виграли Кубок Стенлі
2011-12
82
+49 −28 =4
269:202
102
програли в першому раунді
2012-13
48
+28 −14(-6) =
129:105
62
програли в фіналі Кубка Стенлі
2013-14
82
+54 −19(-9) =
261:177
117
програли в другому раунді
2014-15
82
+41 −27(-14) =
213:211
96
в плей-оф не грали
2015-16
82
+42 −31(-9) =
240:230
93
в плей-оф не грали
2016-17
82
+44 −31(-7) =
234:212
95
програли в першому раунді
*В дужках вказано кількість очок отриманих командою за поразки в овертаймі
↑Pelletier, Joseph (June 2011). Joe Pelletier's Greatest Hockey Legends.com - Smokey Harris. bruinslegends.blogspot.com. bruinslegends.blogspot.com. Архів оригіналу за 25 листопада 2016. Процитовано 24 листопада 2016. This is Smokey Harris. He is the answer to the trivia question "Who scored the first goal in Boston Bruins history?"...on December 1st, 1924 the Bruins played their first NHL game, hosting their expansion cousins the Montreal Maroons at the Boston Arena. The Maroons opened the scoring that night, with Dinny Dinsmore scoring on an unassisted effort at the 9-minute mark of the 1st period. Cue Harris. At 3:30 of the second period he took a pass from Carson "Shovel Shot" Cooper and beat Maroons goaltender Clint Benedict to open the scoring. Exactly 6 minutes later Cooper scored the only other goal of the night, securing the Bruins a 2-1 victory in their very first game.
