Народився в Тіфлісі, тепер Тбілісі, у родині етнічного українця. Його батько, Іван Дмитрович, закінчив математичний факультет Імператорського Харківського університету, викладав хімію і фізику синам Намісника Кавказу, Великого Князя Михайла Миколайовича, дослужився до дійсного статського радника.
Г. Бокій навчався в Петербурзькому гірничому інституті, брав участь у студентському русі. Співробітничав у Петербурзькому «Союзі боротьби за визволення робітничого класу». Член РСДРП з 1900 року. З 1904 року — член Петербурзького комітету більшовицької партії. Учасник революції 1905 року. Разом з більшовицькими лідерами організовував Центр. бюро РСДРП, член Російського бюро ЦК РСДРП в 1916—1917.
Учасник більшовицького перевороту 1917 року в Петрограді; член Петроградського ВРК. У лютому — березні 1918 року — член більшовицького Комітету революційної оборони Петрограда.
Цікаві факти
Гліб Бокій був керівником однієї з груп, яка займалася розробкою та впровадженням нових ефективних методів навчання, з цією метою він досліджував містицизм, буддизм, шаманізм[3]
В органах ВЧК-ОГПУ-НКВД
13.03.18-31.08.18 — заступник голови, з липня голова ЧК Союзу комун Північної області і Петроградської ЧК;
21.11.18-1919 — член колегії НКВД РРФСР ; направлений до Мінська для організації підпілля;
1919-09.19 — нач. Особливого відділу Східного фронту;
09.19-08.20 — нач. Особливого відділу ВЧК Туркестанського фронту ; член Туркестанської комісії ВЦВК і РНК РРФСР; повпред ВЧК в Туркестані;
12.07.21-02.22 — член колегії ВЧК ;
28.01.21-10.07.34 — очолював Спеціальний (шифрувальний) відділ ОДПУ СРСР;
22.09.23-10.07.34 — член колегії НКВД/ОГПУ СРСР ;
з 16.05.37 — член Верховного суду СРСР;
25.12.36-16.05.37 — очолював 9-й (спеціальний секретно-шифрувальний) відділ ГУДБ НКВС СРСР.
16.05.37 — арешт ; засуджений ВКВС СРСР 15.11.37 до смертної кари. Розстріляний 15.11.1937 року в Москві.
27 червня 1956 року реабілітований посмертно за відсутністю складу злочину.
.svg){kind=small}
