Бернар Піво

Громадянство	Франція
Ім'я при народженні	фр. Claude Bernard Pivot[1]
Псевдонім	Antoine Dulac і Jean-René Savernes
Дата народження	5 травня 1935(1935-05-05)[2][3]^[…]
Місце народження	Hôpital de la Croix-Rousse^d[5]
Дата смерті	6 травня 2024(2024-05-06)[6][1] (89 років)
Місце смерті	Неї-сюр-Сен[7][1]
Рід смерті	природна смерть^d
Причина смерті	злоякісна пухлина[8]
Місце поховання	Q83191836?[9]
У шлюбі з	Monique Pivot^d
Дитина	Cécile Pivot^d[10]
Рідна мова	французька
Рід діяльності	журналіст, письменник, літературний критик, телеведучий
Сфера роботи	журналістика[11] і література[11]
Працівник у	Antenne 2^d, Le Figaro littéraire^d, Le Journal du Dimanche^d, Europe 1^d, Le Point, RTL^d і Ле Фігаро
Посада	президент
Заклад освіти	Centre de formation des journalistes^d (1957), University of Lyon^[d] і Collège-lycée Ampère^d
Архіви зберігаються у	Інститут архівів сучасного видавництва^d[12]
Отримані відзнаки	Премія французької мови^d (2000) 7 d'Or^d (1985) Prix de la critique^d (1983)
Кількість підписників у соціальних мережах	1 001 321
Бернар Піво у Вікісховищі

Бернар Піво (нар. 5 травня 1935, Ліон, департамент Рона, Франція — пом. 6 травня 2024, Неї-сюр-Сен) — французький журналіст, автор і ведучий культурних програм на французькому телебаченні. У 1980–1990-х роках здобув велике визнання як літературний критик і ведучий літературно-культурних програм «Апострофи» та «Бульйон культури».

Біографія

Піво народився в Ліоні 5 травня 1935 року в сім'ї бакалійників. Під час Другої світової війни його батько, Шарль Піво, потрапив у полон, а мати перевезла родину до села Кенсьє-ан-Божоле, де Бернар Піво пішов до школи. У 1945 році його батька звільнили, і возз'єднана сім'я повернулася до Ліона. У віці 10 років Піво пішов до католицької школи-інтернату, де відкрив для себе пристрасть до спорту, в той час як з традиційних шкільних предметів, окрім французької мови та історії, у нього були посередні успіхи.

Після закінчення юридичного факультету в Ліоні Піво вступив до Центру підготовки журналістів (CFJ) у Парижі, де познайомився зі своєю майбутньою дружиною Монікою. Він закінчив навчання другим на своєму курсі. Після стажування в газеті Le Progrès у Ліоні він цілий рік вивчав економічну журналістику, а потім у 1958 році приєднався до газети Figaro Littéraire.

У 1970 році він вів щоденну гумористичну радіопрограму. У 1971 році Figaro Littéraire закрився, й Піво перейшов до редакції Le Figaro. Він пішов у 1974 році після розбіжностей з Жаном д'Ормессоном. Жан-Жак Серван-Шрайбер запропонував йому розпочати новий проект, який уже через рік призвів до створення нового журналу Lire. Тим часом, у квітні 1973 року Піво почав вести телевізійну програму "Ouvrez les guillemets" ("Відкрийте лапки") на Першому каналі ORTF. У 1974 році ОРТФ було розпущено, і Піво розпочав свою програму "Апострофи". Вперше "Апострофи" вийшли в ефір на 2-у каналі французького телебачення 10 січня 1975 року і проіснували до 1990 року^[13][14] Потім Піво створив перебачу "Бульйон культури" з метою розширити інтереси людей, які не обмежувалися лише читанням. Однак, зрештою, він повернувся до книжок^[15]

Піво помер від раку в Неї-сюр-Сен 6 травня 2024 року у віці 89 років^[16].

Чемпіонат з правопису

У 1985 році Pivot разом з лінгвісткою Мішлін Сомман заснував Championnats d'orthographe («Чемпіонат з правопису»), який у 1992 році став Championnats mondiaux d'orthographe («Чемпіонатом світу з правопису»), а в 1993 році — змаганням під назвою Dicos d'or («Золоті словники»)^[17].

Членство

• 2004—2019: член Академії Гонкура як перший неписьменник (президент з 2014 р.)
• 2008: Почесний член Ордену Канади
• 2011: кавалер Національного ордена Квебеку

Публікації

• L'Amour en vogue, Roman. Calmann-Lévy, Paris 1959.
• La vie oh là, la!, Chronik. Grasset, Paris 1966.
• Le Football an Vert über den Klub AS Saint-Étienne. Hachette-Gamma, Paris 1980.
• Le Livre de l'orthographe, Einführung. 1989.
• Remontrance à la ménagère de moins de 50 ans. Plon, Paris 1998.
• Le Métier de lire, réponses à Pierre Nora. Gallimard, Paris 1999; neu verlegt und ergänzt in der Reihe Folio des Verlags 2001.
• 100 mots à sauver. Albin Michel, Paris 2004.
• Dictionnaire amoureux du vin. Plon, Paris 2006.
• 100 expressions à sauver. Albin Michel, Paris 2008.
• Les Mots de ma vie, Autobiographie. Albin Michel, Paris 2011.
• Les Tweets sont des chats. Albin Michel, Paris 2013.

Примітки

1. Fichier des personnes décédées mirror
   d:Track:Q100324112
2. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
   d:Track:Q37312
3. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
4. Discogs — 2000.
   d:Track:Q504063
5. https://actu.fr/auvergne-rhone-alpes/quincie-en-beaujolais_69162/un-coin-de-paradis-dans-ce-petit-village-pres-de-lyon-l-ex-maison-de-bernard-pivot_61036401.html
6. Jaeglé Y. Mort de Bernard Pivot, l’homme qui nous a fait aimer les livres // Le Parisien — Paris: LVMH, 2024. — 530000 екз. — ISSN 1161-5435
   d:Track:Q125808195d:Track:Q504998d:Track:Q90d:Track:Q125808211d:Track:Q142348
7. https://www.lemonde.fr/disparitions/article/2024/05/06/bernard-pivot-journaliste-createur-d-apostrophes-est-mort_6231907_3382.html
8. Décès de Bernard Pivot, d'Apostrophes à l'Académie Goncourt
9. https://www.ouest-france.fr/culture/bernard-pivot-sera-enterre-dans-sa-commune-du-beaujolais-a-une-date-encore-inconnue-d70b5d82-0c77-11ef-a774-30ba526539fb#:~:text=La%20mairie%20n'a%20pas%20pr%C3%A9cis%C3%A9%20la%20date%20des%20obs%C3%A8ques.&text=Le%20journaliste%20et%20%C3%A9crivain%20Bernard,Ouest%2DFrance%20par%20la%20mairie.
10. http://www.lefigaro.fr/livres/2018/03/15/03005-20180315ARTFIG00009-bernard-pivot-et-sa-fille-cecile-partagent-leur-passion-de-lire.php
11. Чеська національна авторитетна база даних
    d:Track:Q13550863
12. https://www.ouest-france.fr/normandie/caen-14000/caen-les-archives-de-bernard-pivot-confiees-a-l-imec-7050735
13. Chronicle by Susan Heller Anderson [Архівовано 27 липня 2018 у Wayback Machine.], The New York Times.
14. French TV Show on Books Is Ending [Архівовано 20 грудня 2017 у Wayback Machine.], The New York Times.
15. ARTS ABROAD; Adopting a Country, Then Crashing Its Best-Seller List [Архівовано 27 травня 2015 у Wayback Machine.], The New York Times.
16. Rosseau, Christine (6 травня 2024). Bernard Pivot, journaliste, créateur d'« Apostrophes », est mort. Le Monde (фр.). Архів оригіналу за 6 травня 2024. Процитовано 6 травня 2024.
17. Quiz : Quelle note auriez-vous obtenue à cette dictée de Bernard Pivot ?. Le Parisien. 7 травня 2024. Процитовано 8 травня 2024.

Література

• Édouard Brasey: L'effet Pivot. Ramsay, Paris 1987, ISBN 978-2-85956-637-1
• David Martens, Christophe Meurée: L'intervieweur face au discours littéraire : stratégies de positionnement chez Madeleine Chapsal, Jacques Chancel et Bernard Pivot. In: Argumentation et analyse du discours. Nr. 12, 16.04 2014, ISSN 1565-8961, doi:10.4000/aad.1639
• Bernard Pivot, Pierre Nora: Le métier de lire: réponses à Pierre Nora (= Le Débat). Gallimard, Paris 1990, ISBN 978-2-07-072109-2 

Посилання

• Бібліографія. Бернар Піво // Німецька національна бібліотека
• Власні твори та література про: Бернар Піво в каталозі SUDOC (Університетська система документації)
• Bernard Pivot на сайті Encyclopédie Larousse (фр.)