PROFILBARU.COM

Юрій Павлович Береза
Юрій Павлович Береза
Народився	22 квітня 1955 (69 років); Городище, Шепетівський район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	поет, гуморист, журналіст
Alma mater	Рівненський державний гуманітарний університет
Мова творів	українська
Членство	Національна спілка письменників України
Нагороди	Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Степана Руданського (2019)
	Висловлювання у Вікіцитатах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Береза Юрій.

~~|Lib=~~ ~~|Член КПРС=~~

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Береза.

Ю́рій Па́влович Бере́за (* 22 травня 1955, село Городище Шепетівського району Хмельницької області) — український поет-сатирик, гуморист, журналіст^[1]. Брат письменника Миколи Берези.

Біографічні відомості

Народився 22 травня 1955 р. в с. Городище Шепетівського району Хмельницької області. Після закінчення школи працював у місцевому господарстві. Навчався на філологічному факультеті Рівненського педагогічного інституту. Працював учителем української мови і літератури на Рівненщині.

З 1982 року — на журналістській роботі. Був членом Рівненської обласної редколегії з випуску серії книг «Реабілітовані історією».

Творчість

Друкуватися розпочав зі шкільних років. Його вірші, гуморески, усмішки, повісті публікувалися в республіканських газетах, журналах, у колективних збірниках та альманахах.

Автор збірок гумору і сатири «Щастить же людям», «Хронічне нещастя», «Дефіцитний фанат», «Оглядини з виграшем», «Не роззявляйте рота!», «Не вішай носа в шафу!», «Безпрограшна лотерея». Лауреат премій ім. Остапа Вишні, імені Степана Руданського^[2], Рівненської просвітянської премії імені Григорія Чубая^[3], обласної літературної премії імені Світочів^[4], обласної Нобельської премії, літературної премії імені Олега Чорногуза.^[5]

На його вірші написані пісні.

Автор збірок сатири і гумору:

«Щастить же людям» (1990),
«Хронічне нещастя» (1991),
«Дефіцитний фанат» (1992),
«Оглядини з виграшем» (1993),
«Не роззявляйте рота!» (1995),
«Не вішай носа в шафу!» (2002),
«Копитентний керівник» (2002),
«Безпрограшна лотерея» (2005),
«Короткими перебіжками» (2006),
«Трофеї чи жертви?» (2012),
«Нагадки про мовні порядки» (2014),
«Усмішкою витру сльозу» (2016),
«Перелаз на Парнас» (2017),
«Ми — у грі» (2018),
«Що кому» (2018),
«Чесне пенсіонерське» (2019),
«Сучасні тенденції» (2020),
«Серце — не острів» (2021),
«Новітня ріпка» Т. 1-2 (2023),
«Бархан» (2024)

Член Національної спілки письменників України. Нагороджений Грамотою Міністерства освіти і науки України.

Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Степана Руданського (2019) — за книгу сатири і гумору «Що кому» (ІІ премія).^[6]

Література

Шморгун Є. І. Береза Юрій Павлович
Береза Юрій // Пащук І. Літературно-краєзнавча енциклопедія Рівненщини. – Рівне, 2005. — С. 15-16.
Юрій Береза // Літературна Рівненщина : довідник. – Рівне, 2003.– С. 58.
Юрій Береза // Сучасні письменники Рівненщини. – Рівне, 2016. — С. 72-73.
Юрій Береза // Хрестоматія. Письменники Рівненщини — дітям. — Рівне, 2005. — С. 324.

Примітки

↑ Літературна Рівненщина. Рівне: Письменницька робітня "Оповідач". 2010. с. 14. ISBN 978-966-2524-03-1.
↑ Вістенко Р. Юрій Береза — лауреат літературної премії імені Степана Руданського // Вісті Рівненщини. — 2019. — № 48, 13 груд. — С. 13.
↑ Премії Рівненщини за досягнення у сфері літератури, культури і мистецтва. Рівне: Видавець О. Зень. 2019. с. 128. ISBN 978-617-601-309-9.
↑ Обласну літературну премію імені Світочів отримає Юрій Береза // Вісті Рівненщини. — 2018. — № 38, 21 верес. — С. 6
↑ «Головне в житті сісти в правильний вагон». В Іванові вручили СміхоОСКАР і згадували Олега Чорногуза. НСПУ. 23 квітня 2024. Процитовано 22 травня 2024.
↑ На Вінниччині визначено переможців Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Степана Руданського у 2019 році // Офіційний сайт Вінницької обласної державної адміністрації. — 2019. — 10 грудня. Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 12 грудня 2019.