Бенетнаш

Бенетнаш^[1][2], також Алька́йд^[1] (η Вели́кої Ведме́диці, η UMa) — зоря в сузір'ї Великої Ведмедиці, найсхідніша (крайня зліва) зоря в астеризмі Великого Воза. На відміну від більшості інших зір цього астеризму, не є частиною рухомої групи зір Великої Ведмедиці.^[3]. З видимою зоряною величиною +1.86 третя за яскравістю зоря сузір'я й одна з найяскравіших зір на нічному небі.

Фізичні характеристики

Порівняння Алькайда й Сонця

η Великої Ведмедиці — зоря типу B головної послідовності, класифікована як B3 V, віком 10 мільйонів років.^[4][5] Від 1943 року спектр цієї зорі слугує однією зі стабільних контрольних точок, за якими класифікуються інші зорі.^[6] Маса Алькайда в 6 разів більша від маси Сонця,^[5] радіус — у 3,4 рази,^[7] а випромінює він у 594 рази більше енергії, ніж Сонце.^[8] Зовнішня атмосфера зорі має ефективну температуру близько 15 540 К,^[8] надаючи їй синювато-білого кольору, характерного для зір типу B.^[9]

Назва

Назва походить від арабської ал-каїд банат наш, що означає «провідник плакальниць». Перша в дишлі Великого Воза. Є третьою за яскравістю в сузір'ї^[10] й 35-ю в переліку найяскравіших зір неба. Бенетнаш перебуває на відстані близько 100 світлових років від Сонця. Із температурою поверхні 22 000 K, Бенетнаш є однією з найгарячіших зір, які можна побачити неозброєним оком^{[джерело?]}.

Джерела

1. Велика Ведмедиця // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 64. — ISBN 966-613-263-X.
2. Астрономічний календар ГАО НАНУ
3. Motz, Lloyd; Nathanson, Carol (1988). The Constellations: An Enthusiast's Guide To The Night Sky. Doubleday. с. 39. ISBN 978-0385176002.
4. Morgan, W. W.; Keenan, P. C. (1973). Spectral Classification. Annual Review of Astronomy and Astrophysics. 11: 29. Bibcode:1973ARA&A..11...29M. doi:10.1146/annurev.aa.11.090173.000333.
5. Tetzlaff, N.; Neuhäuser, R.; Hohle, M. M. (January 2011). A catalogue of young runaway Hipparcos stars within 3 kpc from the Sun. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 410 (1): 190—200. arXiv:1007.4883. Bibcode:2011MNRAS.410..190T. doi:10.1111/j.1365-2966.2010.17434.x. S2CID 118629873.
6. Garrison, R. F. (December 1993). Anchor Points for the MK System of Spectral Classification. Bulletin of the American Astronomical Society. 25: 1319. Bibcode:1993AAS...183.1710G. Архів оригіналу за 25 червня 2019. Процитовано 4 лютого 2012. [Архівовано 2019-06-25 у Wayback Machine.]
7. Underhill, A. B. та ін. (November 1979). Effective temperatures, angular diameters, distances and linear radii for 160 O and B stars. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 189 (3): 601—605. Bibcode:1979MNRAS.189..601U. doi:10.1093/mnras/189.3.601.
8. Baines, E.; Schmitt, H. R.; Zavala, R. T.; Hutter, D.; van Belle, G. T. (2017). Fundamental Parameters of 87 Stars from the Navy Precision Optical Interferometer. The Astronomical Journal. 155 (1): 30. arXiv:1712.08109. Bibcode:2018AJ....155...30B. doi:10.3847/1538-3881/aa9d8b. S2CID 119427037.
9. The Colour of Stars. Australia Telescope, Outreach and Education. Commonwealth Scientific and Industrial Research Organisation. 21 грудня 2004. Архів оригіналу за 18 березня 2012. Процитовано 16 січня 2012. [Архівовано 2013-12-03 у Wayback Machine.]
10. Велика Ведмедиця // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 64. — ISBN 966-613-263-X.