Баранець малий

? Баранець малий
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes) Родина: Баранцеві (Scolopacidae) Рід: Малий баранець (Lymnocryptes) F. Boie, 1826 Вид: Баранець малий
Біноміальна назва
Lymnocryptes minimus (Brunnich, 1764)
Ареал L. minimus     гніздування      зимування
Посилання
Вікісховище: Category:Lymnocryptes minimus Віківиди: Lymnocryptes minimus EOL: 1049387 ITIS: 176591 МСОП: 106003000 NCBI: 107379 Fossilworks: 369357

Баранець малий^[1] , гаршнеп (Lymnocryptes minimus) — невеликий прибережний птах родини баранцевих (Scolopacidae). Єдиний представник роду Малий баранець (Lymnocryptes). В Україні пролітний, зрідка зимуючий птах.

Морфологічні ознаки та діагностика в природі

Кулик середнього розміру, забарвленням дуже подібний до баранця звичайного, але помітно менший за нього. Маса тіла 50-90 г, довжина тіла 11-19 см, розмах крил 30-36 см. Зверху темно-бурий, зі світлою строкатістю; спина з зеленим і пурпуровим полиском та поздовжніми вохристо-жовтими смугами; через лоб, тім'я і потилицю проходить темна смуга; воло буре, з темними рисками; решта низу біла, на боках жовтий відтінок; махові пера темно-бурі, другорядні — з вузькою білуватою верхівкою; хвіст загострений, темно-бурий, з іржастими плямами; дзьоб і ноги зеленкувато-бурі^[2].

Від інших баранців і слукви відрізняється меншими розмірами і відносно коротшим дзьобом, від болотяного побережника — рівним дзьобом і вохристо-жовтими смугами на спині. Характерний зліт баранця малого, під час якого він летить нешвидко, повільніше від баранця звичайного, і пурхає то в один, то в другий бік, нагадуючи польотом денного метелика або кажана. Після короткого перельоту знову сідає на землю.

Поширення

Гніздовий ареал охоплює Євразію від Скандинавії на схід до нижньої частини басейну Колими. На північ — до зони тундри, на південь — до південного узбережжя Ботнічної затоки, Латвії, північних частин Смоленської, Тульської, Орловської областей Росії, нижньої течії Сури, долини Ками, південної частини Тюменської області, района Томська, басейна Підкам'яної Тунгуски.

Зимує малий баранець в Західній Європі, Середземномор'ї, Прикаспії, тропічній Африці, Індії.

В Україні мігрує на всій території, інколи трапляється взимку на півдні країни^[2].

Чисельність

Чисельність малого баранця у світі оцінюється в понад 1 млн особин, тому його відносять до природоохоронної категорії видів із найменшим ризиком^[3]

Місця існування

Тримається сирих трав'янистих заплав, мохово-осокових боліт, вологих луків з кущами.

Розмноження

Яйце

У шлюбний період здійснює складні польоти, під час яких вони ритмічно клацають та пікірують з висоти 50 метрів, а також здійснюють хвилеподібні рухи.

Гніздяться на тайгових болотах або заплавних луках. Гніздо на землі. Як і інші кулики, відкладаються зазвичай 4 яйця.

Живлення

Живляться малі баранці головним чином дрібними безхребетними та насінням, яке вони знаходять на поверхні ґрунту.

Посилання

1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
2. Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-Х.
3. BirdLife International 2012. Lymnocryptes minimus. In: IUCN 2012. IUCN Red List of Threatened Species. Version 2012.2. <www.iucnredlist.org>. Downloaded on 18 December 2012 (англ.) . Архів оригіналу за 25 серпня 2013.

Література

• Фауна України. Т. 4. Птахи: Загальна характеристика птахів. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини / Кістяківський О.Б. — К. : АН УРСР, 1957. — 432 с.

Посилання

• Хребетні тварини Росії: баранець малий [Архівовано 13 квітня 2021 у Wayback Machine.](рос.)