Ptychodera gigas Fr. Müller in Spengel, 1893 (basionym)
Ptychodera (Tauroglossus) gigas (Fr. Müller in Spengel, 1893)
Баланоглос гігантський[3] (Balanoglossus gigas) — вид великого вільноживучого жолудевого черва, що зустрічається в Атлантичному океані. Це найбільший жолудевий черв, відомий наразі, і має сильний запах, схожий на йодоформ. Він біолюмінесцентний.
Опис
Розмір
Зареєстровано, що Balanoglossus gigas виростає до 1.5 метра у довжину, і тому вважається найбільшим жолудевим хробаком, відомим наразі[4][5][6]. Було зафіксовано, що один екземпляр із бразильського узбережжя мав довжину 1.8 метра[7].
Хімічні накопичення
B. gigas виділяє густий липкий слиз із сильним запахом йодоформу, який може служити відлякувачем для хижаків[8]. Запах спричинений 2,6-дибромфенолом, фенолом[9], який також повідомляють від ракоподібних, де він є причиною подібного запаху[10][11].
Balanglossus gigas також має накопичення йоду по всьому тілу, що не зафіксовано для інших жолудевих. Концентрація йоду найвища в печінковій області, а найменша в хоботку[12][13]. Інші сполуки також були присутні в скупченнях в тілі B. gigas: високі концентрації кальцію були виявлені в скелеті, тоді як фосфат був знайдений у хоботку, мідь у комірці та скелеті, хлорид у комірці та гілках область, залізо в області печінки, азот в області статевих органів і печінки, а також суміш натрію, кальцію, калію і магнію, що присутні як у передній, так і в задній частині тіла[13].
Біолюмінесценція
Багатостороннє дослідження в 1960-х роках оцінювало біолюмінесценцію цього виду. Реакція, що викликає біолюмінесценцію, включає перекис водню та люциферин, звичайний для баланглосидів[14].
Поширення і середовище проживання
Balanoglossus gigas зустрічається біля узбережжя американського штату Джорджія[15], Бразилії[5] Куби та в Мексиканській затоці[1][16]. Як і більшість жолудевих червів, зразки B. gigas віддають перевагу дещо захищеним місцям існування з поверхневими шарами дрібного піску, що лежить над шарами дрібного або більшого гравію[8]. Вони живуть у норах з тонкою слизовою оболонкою на дні моря. Нори зазвичай мають менше 2 см в ширину і більше 2 метрів в довжину[8].
↑Маркевич, О. П. Номенклатура // Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 149.
